Страхування пасажирів і власників транспортних засобів

Відповідно до постанови Кабміну України “Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Кабміну України” від 27.05.2000р. №842 експлуатація транспортних засобів без наявних у власника (водія) діючого договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів не допускається. Крім того, обов'язково здійснюється страхування пасажирів на міжміському транспорті і при наданні автомобіля напрокат (RENT a car) у цих випадках транспортний квиток або прокатний лист виконують роль також і страхового поліса. Так порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків пасажирів залізничного, морського, автомобільного й електротранспорту визначає “Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті”, затверджене Постановою Кабміну України від 14.08.1996р.№959.

Відповідно до цього положення застрахованими вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, потяг, автобус до моменту завершення поїздки. Страховий платіж включається у вартість квитка й утримується з пасажира транспортною організацією в розмірі до 2% від вартості проїзду в національній валюті України. Страхова сума складає 500 неоподаткованих мінімумів. Страховими випадками вважаються:

· Загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

· Одержання застрахованим травм унаслідок нещасного випадку на транспорті при призначенні йому інвалідності;

· Тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

При втраті здоров'я внаслідок страхового випадку застрахований одержує суму, пропорційну відсоткові втрати здоров'я. Інвалідність установлена медичною комісією, передбачає виплати сум у такому порядку:

1 група – 90% страхової суми;

2 група - 75% страхової суми;

3 група – 50% страхової суми.

У випадку загибелі або смерті застрахованого в результаті нещасного випадку на транспорті родини загиблого або його спадкоємцеві виплачується 100% страхової суми.

Для власників автотранспорту існує такий вид страхування, як “автокаско”, що передбачає страховий захист від будь-яких збитків, що можуть виникнути внаслідок ушкодження, повної загибелі або втрати автотранспортного засобу або окремих його частин за настання обумовлених у страховому полісі подій.

При поїздках за кордон на автотранспорті необхідним є оформлення страхування цивільної відповідальності власника автотранспорту перед третіми особами – так називана “Зелена карта”. Поліс “зеленої карти” має термін дії від 15 днів до одного року і є дійсним для країн західної і Східної Європи, Туреччини, Ізраїлю, Тунісу, Марокко, Ірану, Іраку. У країнах східної Європи – Польщі, Болгарії, Румунії, Чехи, Словаччини існує також інший вид полісів “ Синя карта” термін дії якої від 5 днів до одного року. У країнах Скандинавії з 1991р. діє страховий поліс за назвою “Д-карта”, згідно якого на границі з іноземного власника автомобіля стягується страхова плата з розрахунку не менш чим за місяць перебування. Додаткова плата – 50% стягується у випадку, якщо автомобіль має причіп.

Але тип страхування “Зелена карта” превалює. Практично всі європейські країни є членами міжнародної системи автострахуванняя “зелена карта” і між ними підписані двосторонні угоди про взаємне визнання національних полісів. У 1998р. Україна приєдналася до системи “Зелена карта”, підписавши Єдину угоду країн-учасниць. Відповідно до листа Моторного страхового бюро України №715 від 29.05.1998р. з 1 червня 1998р. введена в дію українська “зелена карта” для транспортних засобів, зареєстрованих в Україні. 11 страхових компаній України одержали право її реалізації. Умови страхування, форма полісів, тарифні ставки по цьому виду страхування затверджений Моторним страховим бюро України і є єдиним для усіх вітчизняних страхових компаній. Українська “зелена карта” діє без установлених франшиз, тобто за результатами розгляду претензії потерпілому в повному обсязі виплачується страхове відшкодування в розмірі фактичних витрат на ремонт транспортного засобу або фактичного ушкодження здоров'я постраждалих осіб.

Поиск по сайту: