Централізована й розподілена моделі

Бази даних, що мають WHOIS-інтерфейс, бувають централізованими й розподіленими.

• У першому випадку один WHOIS-серверржит повну БД і відповідає на запити, що стосуються всіх реєстраторів. За такою схемою побудований WHOIS-сервер для домена.org.
• У другому випадку центральний WHOIS-сервер не містить повну БД і лише перенаправляє користувача на WHOIS-сервер відповідного реєстратора. За такою схемою працює WHOIS для домена.com. Коли WHOIS-клієнт «уміє» розпізнавати такий перенапрямок, він сам запитує потрібний периферійний WHOIS-сервер, у противному випадку користувачеві доводиться робити це вручну. У протоколі WHOIS не передбачене розрізнення централізованої й розподіленої моделей.

Конкретна реалізація сховища реєстраційних записів залежить від реєстратора. Деякі домени верхнього рівня, включаючи.com і.net, використають розподілену архітектуру, що дає реєстраторам можливість включати в записі довільну інформацію про своїх клієнтів. Інші реєстри доменов, например.org, зберігають дані централізовано.

Клієнти whois (виконуютьяк на комп'ютерах так і веб-сервиси) збирають інформацію про доменах, що запитують на спеціальних серверах. Як правило, ці сервери розташовані на сайтах, що робить послуги з реєстрації доменов, які ще називаються реєстратори, приміром, www.ripn.net. Такі сайти мають субдомен, що надає можливість одержання інформації із протоколу whois. Протокол whois - це протокол прикладного рівня базує на TCP/IP.

При допомоги сервисов whois (whois service) будь-яка людина може запросити інформацію про що цікавить домене або IP адресі. Найчастіше такі програми або web-сервиси використається для перевірки того, чи зайнятий домен або вільний перед покупкою домена; або довідатися який IP використає домен, який хостинг використається, або, навпаки, якому домену належить задана IP-адреса.

У цей час російський інтернет настільки розвився, що вибір "гарних" і коротких доменних імен обмежений, багато імен уже мають своїх хазяїв, що використають їх для надання інформації дійсним і потенційним клієнтам, або просто вони в руках реселлеров, які у свій час купили їх для подальшого перепродажу.

У зв'язку із цим, підбор доменного імені виявляється не такий вуж і простій завданням, як може здатися спочатку, потрібно перебрати безліч варіантів і, що саме головне, перевірити їх усе: чи не зайнято вони вже. Для цього, як уже вказувалося вище, можна використати клієнти whois: найпоширеніші - це веб-служби, де у відповідному полі потрібно вказати бажане ім'я для свого домена. Якщо такий зайнятий, перевірити інший і так далі. Нудотна й громіздка робота. Звичайно, існує можливість увести відразу кілька імен доменов, обмежене декільком десятком. Але все це теж не дуже зручно.

Поиск по сайту: