АРХІТЕКТУРА ІНФОРМАЦІОГЕННОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІКИ

Тепер розкриємо схематично принципову сутність інфор- маціогенної моделі економіки. Каркасом даної моделі стала п'яти- мірна система координат, запропонована Юзвишиним І. Й., як показано на рис. 6. Інформаціологічна координата і є ос­новним градієнтом. Інші чотири х, у, z є координатами про­стору та час t як похідний від інформаціологічної координати. У центрі даної системи координат розміщена планета Земля. Вона показана умовно, як одна з клітинок матеріалізації інфор- маційно-енергетичної субстанції Всесвіту, а також для наоч­ності людству, що вирішення існуючої проблеми його збере­ження знаходиться на планетарно-космічному рівні, а не об­межується лише Земними межами. Але це жодною мірою не применшує значення та ролі нашої планети, тому що у Всесвіті вона є ключовим елементом, адже процеси дослідження світо­будови Всесвіту доводять, що у ньому немає нічого зайвого, немає у нього периферії, зате центром є Все. Двомірна пло­щина х, у, яку ми позначили на рисунку літерою т, також для наочності людству. Вона відображає економічні моделі сього­дення: "витрати-випуск", "системи міжгалузевих балансів", "системи національних рахунків" та інші. Дана матриця на­ведена також для того, щоб показати обмеженість та хибність тієї моделі, в якій ми функціонуємо, а також абсурдність еко­номічної науки, яка займається констатацією фактів, а не на­уковим передбаченням та прогнозом. Адже основним елемен­том економічної системи, економіки як способу господарю­вання та діючих економічних відносин є Людина. Тобто Людина є просторовою величиною, яка відповідає усім просторовим координатам х, у, z, а запропонований спосіб існування лише двох координат х, у є двохмірною площиною.

Такий дисба­ланс призвів до того, що економічна наука не може дати відповіді на ті проблеми, які постали перед людством, насам­перед проблеми виживання, доки ми не змінимо принципові підходи. Адже модель, яка визначена площиною, не спромож- ня визначити інформаціологічну нішу, в якій би людство гар­монійно співіснувало з іншим світом, відповідно до Вселенсь­ких законів. Адже практикою підтверджено, що існуючі у пло­щині моделі ставлять людство на межу виживання. Ця площина прирікає людство на постійно діючий розподіл — розмежуван­ня, поділ та протистояння, не даючи можливості людству прийти від аналізу до синтезу, від розподілу до об'єднання, до єдиної загальної сутності.

Трьохмірної і чотирьохмірної системи координат недостат­ньо для опису усіх процесів і явищ природи. Все починається з нульового виміру нульмірної точки. Ці процеси точки по­роджують співвідношення відповідно 1, 2, 3, 4, 5 вимірів, де нульовий вимір — це точка, перший — це лінія, другий - площина, третій — сфера, четвертий — рух (рух у сфері, або рух самої сфери), п'ятий — інформаціологічна сутність народ­ження і знищення попередніх вимірів. Зрозуміло, що системи одиниць виміру точки і системи 1—4 вимірів будуть різні і не взаємозамінювані, оскільки система одиниць виміру ліній, пло­щин, об'ємів і рухів непридатна до виміру точки. Відповідно система виміру точки, особливо точки у вакуумі, або мікрома- терія повинна бути зовсім іншою. Для таких цілей розгляда­ються n-мірні системи, часткові випадки 5-мірної системи, як стверджує І. Й. Юзвишин.

Таку можливість дає інформаціогенна економічна модель. До скелету п'ятимірної матриці Юзвишина вносяться такі зміни: час 1 як похідна інформаціологічної координати мно­житься не на швидкість світла, а на швидкість думки або швидкість, з якою людська думка поєднується з єдиним інфор- маційно-стільниковим простором. Ми умовні оці дві швид- кості ототожнюємо і допускаємо, що дана швидкість стано­вить 3,6х 10²³ см/с, за відомими на сьогоднішній час даними. Безсумнівно, вона може бути більшою (у 10⁴⁰ за швидкість світла, про що стверджує Крикоров В. С.), але ми її обрали як відому та доказову у наукових колах, і вважаємо, що вона відповідає вимогам першого етапу побудови логічної схеми інформаціогенної моделі економіки.

Основою наукової теорії побудови інформаціогенної мо­делі економіки є Закон самоінформаціогенезису Всесвіту — субелементарного процесу самозародження (самовияву) інфор- маціогенів, інформаціалів, інформаціонів, віртуальних та еле­ментарних часток у вакуумно- чи матеріосферах Всесвіту.

Система рівнянь а~\\r_Q = 0;

самоінформаціогенезису.

Першоосновою природи є фундаментальний мікро- та макромірний самоінформаціогенезис. У світі постійно відбу­ваються безперервні процеси кодування, декодування і косміч­ної саморегенерації, що забезпечують електромагнітно-резо- нансну рівновагу всіх інформаційно-кодових структур єдино­го розподіленого інформаційно-стільникового простору.

Основним структуроутворюючим елементом моделі є ін- формаціоген як субелементарна самовідносна нульматеріальна точка в абсолютному вакуумі, яка виявляється через щільність /,= 0,25 еВ/см³ реліктового випромінювання, що відповідає теп­ловому випромінюванню абсолютно чорного тіла при / = ЪК.

Саме він ліг в основу етимологічного змісту моделі, за зраз­ком: Квантова фізика —фізика елементарних частинок (Кванту).

Застосування загального принципу відносності і рівнянь фізичного вакууму дозволяє розширити уявлення про ото­чуючий Всесвіт та виділити, як уже доводилось раніше, сім ступенів реальності. Пустий пронумерований простір перед­бачає існування "первинної надсвідомості", спроможної усві­домити "абсолютне ніщо" і зробити його упорядкованим. На даному рівні реальності визначальну роль відіграє "над- свідомість", яка виступає у ролі активного начала, діючого в рамках загального принципу відносності.

Десятимірне різноманіття відносних координат х, у, і, V'_A, <р_г <р₂, (р₃, в_г в₂, в₃ довільно прискорених систем відліку утво­рює розшарований простір абсолютного паралелізму з коорди­натами бази х, у, z, V'_A і координатами шару <р_г <р₂, <р _р в _р в₂, в_р а враховуючи те, що простір подій теорії фізичного вакууму не тільки викривлений, але й закручений, то, за законами інфор- маціології, існує теоретична можливість через пізнання коду пізнати величину кривизни та силу закрученості. Це дає змогу припустити, що існує стан, який призведе до вирівнювання та розкручення простору, а це, у свою чергу, — до аналогічних змін часу. Враховуючи те, що замість швидкості світла ми ввели вели­чину швидкості думки, яка у мільярди разів перевищує швидкість світла, а також те, що частки, які рухаються зі світловими швид­костями, мають віртуальні маси, то з іншого боку, системи, які складаються із сукупності позитивних та віртуальних мас, мо­жуть мати від'ємну масу. Від'ємні маси виникають у теорії фізич­ного вакууму безпосередньо при народженні із вакууму правої та лівої матерій. Причому права породжує величину з позитив­ною масою, а ліва — з негативною. Враховуючи те, що спінорна система відліку має значно більшу кількість ступенів свободи, ніж векторна, оскільки енергія фізичних систем залежить від орієнтації спіна елементарної частки, то ми вводимо спінорну структуру простору подій, яка відображена на рис. 6.

Поиск по сайту: