АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Архітектура скульптура

Читайте также:
  1. Архітектура
  2. Архітектура
  3. АРХІТЕКТУРА
  4. Архітектура
  5. АРХІТЕКТУРА ІНФОРМАЦІОГЕННОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІКИ
  6. Архітектура клієнт-сервер
  7. Архітектура персональних комп’ютерів
  8. Особенности художественной культуры Древней Индии. Архитектура и скульптура. Тексты индийской культуры.
  9. Романская монументальная скульптура и живопись
  10. Садовая скульптура
  11. Скульптура Каролингов. Малые формы (статуэтки из бронзы, оклады книг, резьба по кости).

- Мартос

Народився в 1754 році у місті ІчніПолтавської губернії (тепер Чернігівська область) в козацькій родині. Дядько Мартоса був сотником ічнянської сотні й добрим різьбярем. Відомо, що він різьбив іконостас ічнянської церкви та скульптури цього іконостасу. Тому перші кроки Іван Мартос міг пройти у себе вдома.

З 176473 навчався у Петербурзькій Академії Мистецтв у Л. Роллана і Н. Жілле. Але найбільш його хист до скульптури сформувався за кордоном, у Римі, в майстерні славного Антоніо Канови. Працюючи там, Мартос багато малював під проводом Помпео Батоні та Рафаеля Менгса, велетнів західноєвропейського малярства доби класицизму.

В 1779 р. Мартос повернувся до Петербурга вже як справжній майстер, скульптор. Тому був призначений до Академії мистецтв у Петербурзі, був її професором (з 1794), а пізніше — ректором (з 1814). Більше ніж за півстоліття своєї праці Мартос залишив по собі в мармурі та бронзі велику кількість скульптур.

Роботи І. Мартоса мали великий вплив на скульпторів Російської імперії 19 століття.

Помер 5 (17) квітня1835 року в Петербурзі.

Пам'ятник Кузьмі Мініну та Дмитру Пожарському в Москві 1804-1818 рр.

- Позен

Леонід Володимирович Позен (* 26 лютого1849, Оболонь, Хорольський повіт — † 8 січня1921, Петроград) — український скульптор-передвижник, дійсний член Петербурзької академії мистецтв1894 року).

Народився у селі Оболоні у Хорольському повіті (тепер Семенівський район) Чернігівської області, де був батьківський маєток Позенів. Закінчив полтавську першу гімназію та у 1872 році юридичний факультет Петербурзького університету. Мешкав у Полтаві у 1876 - 1891 роках. Працював товаришем прокурора в Полтавського окружному суді. Потім працював у Петербурзі, з 1912 року — сенатор. Спеціальної художньої освіти не мав. З 1880 року — експонент, з 1891 року — член товариства передвижників. Виконав численні скульптурні групи і статуетки на теми з життя та історії українського народу («Кобзар», 1883 р.; «Переселенці», 1884 р.; «Жебрак», 1886 р.; «Запорожець у розвідці», 1887 р.; «Скіф», 1889р.; «Оранка на Україні», 1897 р. та інші). Створив погруддя Г. Г. Мясоєдова (1890 р.), Ф. Г. Стравинського (1897 р.), М.О. Ярошенка (1898 р., 1899 р.) та ін.

Пам'ятник Івану Котляревському
у Полтаві

- Городецький

Лешек Городецький народився в травні 1863 року в родині Владислава Городецького, в селі ШолудькиПодільської губерніїРосійської імперії. Рід Городецьких належав до католицькоїшляхти гербу Корніц [2][3] . Антоній Городецький, прадід Олександра Віктора Городецького, діда майбутнього архітектора, був дідичем земель у Петрашівки та Дубинова на Поділлі в 1782 році [4] .

Після закінчення реальногоучилища Святого Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Петербузі (1890) Городецький переїхав до Києва, де прожив майже 30 років.

Римо-католицький собор Святого Миколая. Будинок із химерами

Живопис:

- Шевченко

Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобза́р, 9 березня1814 с. Моринці Київської губернії, тепер в Черкаської області — 10 березня1861 Санкт-Петербург) — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, етнограф, історик, з точки зору багатьох українців — людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості тісно пов'язаній з стародавньою православною козацькою культурою і звичаями України.

Член Кирило-Мефодіївського братства. У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення.

«Церква Богдана» у Суботові. Собор Св. Олександра в Києві

- Пимоненко

Мико́ла Корни́лович Пимоне́нко (* 9 березня1862, Київ — † 26 березня1912) — українськийхудожник - живописець, академік живопису Петербурзької Академії мистецтв, Член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури, автор багатьох картин на сільську та міську тематику.

 

Жнива на Україні Свати

- Мурашко

Олекса́ндр Олекса́ндрович Мура́шко (* 26 серпня (7 вересня)1875, Київ — † 14 червня1919, Київ) — українськийживописець, педагог і громадський діяч. ПлемінникМиколи Мурашка (1844—1909) — українського художника і педагога

«Селянська родина» — одне з найвідоміших полотен майстра на народну тематику


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)