Архітектура клієнт-сервер

Архітектура клієнт-сервер призначається для вирішення проблем файл-серверних застосувань шляхом розподілення компонентів застосувань і розміщення їх там, де вони краще будуть використовуватися. Головна особливість такої архітектури є використання виділених серверів баз даних, обробляючих запити і виконуючих пошук, сортування та агрегацію інформації[1].

Більшість конфігурацій клієнт-сервер використовує дворівневу модель, в якій клієнт звертається до послуг серверу безпосередньо. При такій архітектурі діалогові компоненти PS і PL розміщені на клієнтській станції, що забезпечує графічний інтерфейс, а також компоненти логіки – BL i DL, що забезпечують подальшу обробку даних. Компоненти управління даними DS i FS розміщені на сервері, тобто застосування функціонує на клієнті, СУБД – на сервері (мал.2).

Мал. 2. Класичний варіант клієнт-серверної інформаційної системи

Така схема пред¢являє мінімальні вимоги до серверу, та найліпшу масштабованість. Але складні застосування, коли виникає дуже велика взаємодія з БД, або коли є жорсткі вимоги до часових параметрів обробки, можуть перевантажувати мережу і клієнтів.

Для скорочення навантаження на мережу та спрощення адміністрування застосувань компонент BL розміщують на сервері, сформувавши логіку прийняття рішень як збережену процедуру. Збережена процедура – це процедура з операторами доступу до БД, що викли­кається по імені з передачею вимагаємих параметрів і виконується на сервері БД.

Збережені процедури можуть компілюватися, що підвищує швидкість їх виконання та знижує навантаження на сервер. Вони поліпшують цілістність застосувань та БД, гарантують актуальність колективно виконуємих операцій та обчислень, а також безпеку (відсікають прямий доступ до даних).

В багатотермінальній системі на сервері в мультизадачному середовищі виконуються клієнтські програми, а клієнтські вузли вироджуються в прості термінали (режим емуляції терміналів в деяких інформаційних системах з віддаленим доступом).

Дворівнева схема архітектури клієнт-сервер в складних інформаційних системах з великою кількістю користувачів і складною логікою обробки може привести к деякім складнощам і проблемам. Вирішення таких проблем забезпечується трирівневою схемою архітектури клієнт-сервер (мал.3).

Мал.3. Трирівнева схема архітектури клієнт-сервер

Механізм розподілу функцій при трирівневій схемі наступний:

· нижній рівень представляє собою застосування клієнтів, що виділені для виконання функцій PS та логіки представлень PL, а також додається програмний інтерфейс для виклику застосувань на середньому рівні (серверу застосувань);

· середній рівень представляє собою сервер застосувань, на якому виконується прикладна логіка BL, а також обчислюється логіка обробки даних DL, що викликає операції над БД - DS;

· на верхньому рівні знаходиться віддалений сервер бази даних, виділений для послуг обробки даних DS та файлових операцій FS (без ризику використання збережених процедур).

Трирівнева архітектура дозволяє ще краще збалансувати навантаження на вузли і взагалі всю мережу, а також спеціалізувати інструментарій для розробки застосувань та усу­нути недоліки дворівневої схеми клієнт-сервер. Крім того, централізація логіки засто­су­вань спрощує адміністрування та супроводження програмних засобів, що її реалізують, а також забезпечує чіткий розподіл платформи та інструментів реалізації інтерфейсів і прикладної логіки. Сервер застосувань за допомогою монітора транзакцій забезпечує інтерфейс з клієнтами та іншими серверами, управляє транзакціями та забезпечує гарантію цілістності розподіленої бази даних.

Поиск по сайту: