Основні процеси життєвого циклу

Найбільш важливими серед основних процесів життєвого циклу мають три: розробка, експлуатація і супроводження. Кожен з них характеризується визначеними задачами і методами їх вирішення, початковими даними, що отримані на попередньому етапі, а також результатами.

Розробка. Включає до себе всі роботи по створенню інформаційного, програмно-технологічного забезпечення та їх компонентів у відповідності з заданими вимогами. Розробка видів забезпечення також включає:

· оформлення проектної та експлуатаційної документації;

· підготовку матеріалів та даних для забезпечення проведення тестування розроблених програмно-технологічних продуктів;

· розробку матеріалів для організації навчання персоналу.

Це один із найважливіших процесів життєвого циклу інформаційної системи і включає в себе стратегічне планування, аналіз, проектування і реалізацію (програмування).

Експлуатація. Експлуатаційні роботи поділяють на підготовчі та основні. До підготовчих відносяться:

· конфігурація бази даних та робочих місць користувачів;

· забезпечення користувачів експлуатаційною документацією;

· навчання персоналу (користувачів і майбутніх експлуатаційників);

Основні експлуатаційні роботи містять:

· безпосередню експлуатацію;

· локалізацію проблем і усунення причин їх виникнення;

· модифікацію програмно-технологічного забезпечення;

· підготовку пропозицій по удосконаленню системи;

· розвиток і модернізацію системи.

Супроводження. Служби технічної підтримки відіграють велику роль в житті будь-якої корпоративної інформаційної системи. Наявність кваліфікованого технічного обслуговування на етапі експлуатації інформаційної системи є необхідною умовою для ефективного вирішення поставлених перед нею завдань, причому помилки обслуговуючого персоналу можуть приводити до явних чи скритих фінансових витрат, що можуть бути порівняні з вартістю самої інформаційної системи.

Основними попередніми діями при підготовці до організації технічного обслугову­ван­ня інформаційної системи мають бути наступними:

· виділення найбільш відповідальних вузлів системи і визначення для них кри­тич­ності простою. Це дозволяє виділити найбільш критичні складові інформаційної системи та оптимізувати розподіл ресурсів для технічного обслуговування;

· визначення задач технічного обслуговування та їх розподіл на внутрішні (що можуть бути вирішені силами обслуговуючого персоналу) і зовнішні (що можуть бути вирішені спеціалізованими сервісними організаціями). Таким чином вироб­ляється чітке визначення кола виконуючих функцій і розподіл відповідальності;

· проведення аналізу внутрішніх і зовнішніх ресурсів, що необхідні для організації технічного обслуговування в рамках описаних завдань та розподілу компетенції. Основні критерії для аналізу: наявність гарантії для обладнання, стан ремонтного фонду, кваліфікація персоналу;

· підготовка плану організації технічного обслуговування з визначенням етапів, що повинні виконуватися, строки їх виконання, витрати, потрібні на кожний етап, відповідальність виконавців та способи фіксації проведених робіт.

Забезпечення якісного технічного обслуговування інформаційної системи потребує залучення спеціалістів вищої кваліфікації, що в змозі вирішувати не тільки щоденні завдання адміністрування, але й швидко відновлювати працездатність системи при збоях чи аваріях.

Поиск по сайту: