АРХІТЕКТУРА

Образотворче мистецтво України в XIX столітті.

В українській літературі й мистецтві в XIX столітті провідними стали три загальноєвропейських стилі – класицизм, романтизм і реалізм. Виникла реалістична художня школа М.Мурашка, яка сприяла становленню національних засад в образотворчому мистецтві: архітектурі, скульптурі, живописі, графіці та декоративно-ужитковому мистецтві.

АРХІТЕКТУРА

У XIX ст. на теренах України відбувається докорінна перебудова старих міст, постають нові населені пункти: Єлисаветграф (нині Кіровоград), Маріуполь, Олександрівськ (нині Запоріжжя), Катеринослав (нині Дніпропетровськ), Люди подорожують, відкриваючи для себе нові країни. Особливості цих країн, зокрема Греції, Італії, знаходять прихильників серед українців. Тому в першій половині XIX століття в архітектурі на зміну барокко поширюється класицизм, ознаками якого є мотиви античної класики: чіткі обриси будівель, величність архітектурних елементів, використання доричного ордера, глухе мурування стін, прикрашене ліпниною.

За будівництвом міст наглядали спеціальні комісії і комітети. Громадські споруди будувалися з урахуванням їх призначення — головною метою архітектора стало не створення зовнішньої привабливості, а внутрішній комфорт (висока стеля, вентиляція, освітлення).

Перехід від бароко до класицизму відбився і на плануванні міст. Обов'язково виділяється адміністративний центр з площею, на якій розміщувалися помпезні будівлі урядових установ, квартали були прямокутними, композиції ансамблів, окремих архітектурних комплексів, палацово-паркового ландшафту носили відкритий характер.

Архітектурний стиль Києва визначався відомим архітектором А.Міленським. За його проектом споруджені пам'ятник на Честь повернення Києву магдебурзького права, церква на Аскольдовій могилі, ансамбль Контрактової площі на Поділ, який постраждав від пожежі 1812 року. Він надає Хрещатикові ознак головної вулиці. У 1837—1843 роках. За проектом Олександра Беретті побудована будівля Київського університету.

В Одесі зодчий Ф.Боффо, послідовник античних засад, споруджує композицію Краси і гармонії - Приморський бульвар і Потьомкінські сходи. Одночасно відбувалася реконструкція старих міст Слобожанщини і Подніпров'я. Упорядковуються такі міста, як Харків, Полтава.

У другій половині XIX століття стильова єдність класицизму руйнується. Складна епоха утвердження капіталізму відбилася і в архітектурі: з'являються нові матеріали, нові замовники. Складається напрям, який отримав назву «еклектика» (змішування). У київських фасадах того часу можна побачити і готику, і ренесанс, і романський стиль, багато будівель в «цегельному стилі» (головна прикраса — нештукатурена цегельна кладка).

Пошук все більшої різноманітності викликав інтерес і до візантійсько-російських традицій. Вони чітко простежуються у будові найбільшого у Києві кафедрального Володимирського собору, який споруджувався понад 20 років (1862—1886) за проектами І. Штрома, П. Спарро, О. Беретті. Участь у розписах собору В. Васнецова, М. Врубеля зробило собор видатним явищем у монументальному образотворчому мистецтві. Водночас внутрішнє убранство споруди – справжнє високохудожнє творіння, на площинах стін немає нічого зайвого, тільки чудові фрески та орнаменти, Тон собору задають епічно могутні й натхненні роботи В. Васнєцова й М.Нестерова, орнаменти М.Врубеля та ін.

Першим проектом у власне українському стилі вважають прийнятий в 1903 році проект будівлі Полтавського земства архітектора В. Кричевського. Розписи цієї будівлі виконав художник Васильківський.

Поряд із традиційними громадськими спорудами, зокрема культовими, наприкінці XIX ст. під впливом розвитку науки, освіти, культури, мистецтва В Україні споруджуються театри, цирки, музеї, бібліотеки. Оперні театри побудовано в Одесі, Львові та Києві. У плануванні театральних споруд переважала схема багатоярусного залу з партером, ложами, балконами. Їм також притаманна система вестибюлів і фойє, з’єднаних сходами. Атмосферу святковості підсилюють незмінні атрибути театру – різноманітні за конфігурацією світильники. Архітектурний образ театру в єдності екстер’єру та інтер’єру – це складна поліфонія візуальних форм і декоративних елементів.

Гімном архітектурі XIX ст. виступає Львівський оперний театр (арх. З. Гоголевський), відкритий у 1900р. це одна з найгарніших споруд Європи, символ і окраса Львова. В оздобленні театру брали участь найкращі львівські живописці й скульптори.

Поиск по сайту: