Бережіть і водночас розвивайте пам'ять підлітків - юнаків та дівчат

Зубріння завжди шкідливе, але особливо неприпустиме воно в отроцтві та юнацькому віці. У ці роки зубріння породжує інфантильність — зберігає властивості дитячого віку в дорослих людей, притуплює їхній розумовий розвиток, затримує формування здібностей і нахилів. Дітищем зубріння є одне із зловісних породжень — школярство. Це по суті перенесення в середовище підлітків і юнаків методів і способів, характерних для виховання малят. Це інфантильність розуму в поєднанні із спробами опанувати серйозний науковий матеріал. Це відрив знань від життєвої практики, обмеженість сфери інтелектуальної й суспільної діяльності.

Однією з головних причин цього великого лиха є те, що підлітки, юнаки й дівчата так само засвоюють знання, як і малята: заучують порціями матеріал підручника з тим, щоб потім порціями ж і «викласти» свої знання вчителеві й дістати оцінку. Гіпертрофія довільного запам’ятовування просто обезглузджує людину.

Виключити з школи школярство — одне з дуже важливих виховних завдань. Але як це зробити, якщо значна частина матеріалу середніх і старших класів вимагає саме довільного запам’ятовування — сядь і вивчи, інакше не знатимеш, мудрувати тут особливо нічого.

А зробити це можна єдиним шляхом: установити розумне співвідношення довільного й мимовільного запам’ятовування. Якщо кількість матеріалу, який треба запам’ятати учневі VIII класу, позначити через х, то в цей же час учень повинен осмислити, продумати матеріал в кілька разів більше — 3х. При цьому між матеріалом, який заучується, запам’ятовується навмисно, і матеріалом, який тільки осмислюється, без спеціальної настанови на запам’ятовування, має бути певний зв’язок — не обов’язково прямий, безпосередній, але бажано, щоб це був зв’язок проблемний. Наприклад, з анатомії і фізіології вивчається нервова система людини. У цьому розділі багато цілком нового, майже все треба запам’ятати. Для того щоб. навчання не перетворилося, в зубріння, порадьте учням прочитати цікаві книжки про людину — про всі системи людського організму, про нервову систему, про дослідження видатних учених. Багато з того, що учні читатимуть без спеціальної настанови на запам’ятовування, запам’ятається, але це зовсім інше запам’ятовування — мимовільне, воно якісно відрізняється від довільного запам’ятовування, заучування матеріалу підручника. Це запам’ятовування ґрунтується на живому інтересі, на мисленні, на захопленні — тут велику роль відіграє емоційний елемент пізнання. Мимовільне запам’ятовування — читання цікавих книжок —- сприяє тому, що в людини пробуджується життя думки. Чим активніше життя думки, тим більше розвивається здатність довільної пам’яті зберігати й відтворювати значний обсяг матеріалу. Якщо людина осмислює в кілька разів більше матеріалу, ніж треба завчити-за підручником, запам’ятовування матеріалу за підручником (заучування) перестає бути зубрінням. Воно стає осмисленим читанням, розумовим аналізом. Багаторічний досвід переконав мене: якщо навмисне, довільне запам’ятовування ґрунтується на мимовільному запам’ятовуванні, на читанні, думанні, — у процесі роботи над підручником у підлітка з’являється багато запитань. Чим більше він знає, тим більше в нього незрозумілого. І чим більше незрозумілого, тим легше вчити уроки за підручником.

Розумне співвідношення між мимовільним і довільним запам’ятовуванням залежить передусім від учителя. Вам, викладачеві основ наук, треба бути не просто передавачем знань. Треба бути володарем дум юнацтва. Вже у вашій розповіді, у викладі нового матеріалу повинна бути іскра, яка б запалювала порох допитливості, любові, жадоби до знань. З уроку вашого підліток має піти з твердим наміром прочитати книжку, про яку ви згадали побіжно. Він повинен мріяти про цю книжку, знайти її що б там не було.

Отже, розвиток пам’яті підлітків, юнаків і дівчат залежить від загальної інтелектуальної культури навчально-виховного процесу в середніх і старших класах. <... >

Поиск по сайту: