Колектив як знаряддя виховання. Як створюється колектив, на чому він тримається

Колектив — дитячий, підлітковий, юнацький — дуже складна єдність. Це річка, яка живиться тисячами струмків. Колектив створюється поступово, крок за кроком. Тридцять два роки я спостерігаю життя першокласників, не одне покоління маленьких дітей учив від І до IV класу, і в мене, гадаю, є право сказати, що протягом якогось періоду після того, як діти переступили шкільний поріг, у класі ще нема і бути не може того, що ми вкладаємо в поняття колектив. Колектив створюється поступово. І мені здаються наївними твердження про те, що головне, на чому тримається колектив, — це вимогливість і система організаційних залежностей. Вимогливість, відповідальність, підкорення і керівництво, — це дуже важливі основи, на яких тримається колектив, але без інших, таких же важливих основ колективу нема й бути не може. Марними виявляються на практиці сподівання деяких вихователів на те, що колектив буде готовим, якщо вибрати з учнів керівників, розподілити обов’язки, поставити вимоги. Взагалі в такій надзвичайно складній духовній спільності, як шкільний колектив, недопустима абсолютизація якогось одного елемента. Нетерпимі універсалізація і категоричність: ось так — тільки добре, а так — тільки погано. Колектив — це не щось таке, яке з’являється невідомо звідки. Колектив — це творіння педагога. У колективі, як у краплі води, відбиваються виховні ідеали педагога, його світогляд.

По-моєму, колектив будується, образно кажучи, на кількох наріжних каменях: ідейна спільність; інтелектуальна спільність; емоційна спільність; організаційна спільність.

Формування колективу, закладання цих наріжних каменів залежить від вихователя. В одних випадках елементи колективу появляються уже в перший рік шкільного життя дітей, в інших — пізніше. Стійкість, міцність одного наріжного каменя залежить від міцності, стійкості інших. Зокрема, організаційна спільність — вимогливість, підпорядкування, керівництво, управління, система залежностей — усе це залежить від ідейної, інтелектуальної й емоційної спільності в їх єдності. Тому не треба поспішати із створенням тієї чи іншої структури організаційної залежності — керівництва і підкорення. Не сподівайтесь, що коли у вас у класі обрано керівний учнівський орган, розподілено обов’язки, — усе піде само собою.

Створення колективу починається, по-моєму, з ідейної єдності, і вже з нею зв’язується той наріжний камінь, який називається єдністю організаційною. Я завжди починав формувати колектив з того, щоб у дітей були єдині, спільні поняття, погляди, переконання про добро і зло, іншими словами — про те; «що таке добре і що таке погано». Надзвичайно важливе для закладання початкових підвалин колективу те, щоб діти прагнули робити добро, боролися за добро, утверджували добро своєю колективною діяльністю і водночас були нетерпимі, непримиренні до зла, ненавиділи зло, боролися проти нього з рішучістю і вольовою силою, які тільки доступні дітям. Вихователем дітей ви станете в тій мірі, в якій вам удасться утвердити в їх думках і серцях переконання про красу добра і нетерпимість зла. Я прагну до того, щоб кожна дитина зрозуміла і відчула, що бути справжнім борцем за добро можна тільки в колективі; колективна боротьба дає величезну радість, допомагає людині відчути свою силу, відчути красу; у спільній боротьбі людина пізнає іншу людину, у неї народжується важлива духовна потреба — потреба в іншій людині, в її підтримці, у тому, щоб допомогти їй. Перш ніж володарювати над іншими (керувати), людині треба навчитись керувати собою, примушувати себе робити те, що велить власна совість, а щоб бути чутливим до голосу совісті, треба бути дуже чутливим до добра і зла; ця ж чутливість набувається лише тоді, коли людина — маленька, але вона вже людина, про це ніколи не можна забувати, — уже має якийсь моральний досвід боротьби за добро, пережила, пізнала радість цієї боротьби, а вона пізнається на перших порах тільки в спільній діяльності за щось красиве, добре — без цього нічого не можна зробити.

Чим старший вихованець, тим значніша його боротьба за добро, проти зла. Наш педагогічний колектив вважає дуже важливим, щоб у роки дитинства й отроцтва кожна людина пройшла школу цієї колективної боротьби. Це передусім праця, творення, утвердження добра власними руками. Нема нічого гіршого у вихованні колективу, ніж «словесний ентузіазм», словесна нетерпимість до зла і... фактична бездіяльність. Адже зло в нашому шкільному житті — це насамперед лінощі, недбалість, байдужість, егоїзм, міщанство. Ми добиваємося того, щоб у роки дитинства, отроцтва і ранньої юності колектив об’єднувався думками і переживаннями про створення матеріальних і духовних цінностей для людей. Виростити дубовий гай на землі, де навіть бур’яни не росли, перетворити мертвий, неродючий ґрунт у ґрунт високої родючості — така праця посильна тільки колективу, і в цьому його величезна виховна роль. Саме така праця об’єднує людей єдиними переконаннями і єдиними почуттями. Саме в ній і закладаються такі наріжні камені колективу, як ідейна й емоційна спільність. Складаючи по крихітці свої сили, вихованці відчувають, переживають, що колектив — це могутня сила і що лише в колективі можна по-справжньому пізнати людську красу.

Умійте, мій друже, об’єднати своїх вихованців працею, в якій би яскраво виражалась ідея — служіння людям, віддача сил в ім’я блага людей. Можливості для такої праці — на кожному кроці навколо нас. Ось перед вашими вихованцями пустир — вони настільки звикли до нього, що не бачать, не помічають цього пустиря біля дороги, перетвореного в місце для смітника. Зробіть так, щоб вони побачили цей пустир, щоб їм захотілося створити тут маленький тінистий гай — місце відпочинку для змореного від літньої спеки подорожнього. Пам’ятайте, що колективна праця на благо людей — це і є азбука справжнього ідейного виховання; у цій праці сходяться, змикаються ідейний і емоційний наріжні камені колективу. Але ні в якому разі не допускайте, щоб, почавши що-небудь робити, ваші вихованці зупинились на півдорозі, залишили почате. Це розбещує людину. Не допускайте також, щоб ваші вихованці тільки говорили: ось це погано і це погано, он в інших людей краще, а в нас погано,— і палець об палець не вдарили для того, щоб зробити добре. Пустими словами не виховаєш. Колектив народжується і зміцнюється в практичній діяльності, у боротьбі, в праці.

Одним з наріжних каменів колективу є інтелектуальна спільність. Це не означає, щоб усіх захоплювали одні й ті самі конкретні інтереси в галузі пізнання. Навпаки, «таємниця» успіху полягає в тому, щоб у членів колективу були різні інтереси й захоплення, щоб читались різні книжки. Інтелектуальна єдність— це спільне прагнення до знань, дух поваги до наукової думки, книжки, до розумних, освічених людей. Я так уявляю собі справжню інтелектуальну спільність колективу, скажімо, VII чи VIII класу, в якому 35 учнів: вісім осіб захоплюються математикою, закохані в учителя математики; для семи осіб провідним вогником стала фізика, для восьми — література, для дев’яти — біологія, ґрунтознавство, рослинництво і т. д. Ось це і є справжня інтелектуальна спільність. Кожний має своє захоплення, у кожного — своя «живинка», кожний збагачує колектив чимось своїм. При такій різноманітності захоплень інтелектуальне життя колективу дуже багате. Зібравшись перед уроками чи йдучи додому після уроків, підлітки сперечаються, мріють про майбутнє науки й техніки, і ось що цікаво: вони говорять не тільки про програмний матеріал, не тільки про підручник, їх уми хвилює й те, що не вивчається на уроках. Колектив живе прагненнями до постійного збагачення знань — ось що дуже важливо. І це прагнення цілком залежить від того, наскільки вдалося вчителям історії, географії, математики, фізики, біології, літератури стати вихователями, наскільки вдалося їм завоювати уми й серця вихованців невичерпними багатствами своєї науки. Таке виховання колективу — це передусім розумна, тактовна боротьба педагогів за душі вихованців. Це, по суті, створення в школі кількох вогнищ, центрів інтелектуального життя, на чолі кожного з яких стоїть розумний, захоплений своєю наукою педагог. Кожний із цих центрів має і свою організаційну форму — в нас, наприклад, у школі, це науково-предметні гуртки, але можуть бути й інші організаційні форми.

Поиск по сайту: