A. Зауваження сторін. 80. Заявник вважав, що судове провадження в суді першої інстанції щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту було несправедливим

80. Заявник вважав, що судове провадження в суді першої інстанції щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту було несправедливим. Суд відмовився розглядати питання щодо законності його затримання та не надав йому час для підготовки своїх доводів щодо подання слідчого про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

81. Уряд неодноразово наголошував, що судове засідання 27 грудня 2010 року не стосувалось затримання заявника 26 грудня 2010 року, та повторив, що заявник міг самостійно оскаржити своє затримання в судовому порядку, якщо він вважав своє затримання незаконним.

82. Далі Уряд зазначив, що провадження стосовно розгляду подання про зміну запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на взяття під варту відповідало вимогам пункту 3 статті 5 Конвенції. Заявника представляв захисник і на початку судового засідання суд роз’яснив, яка справа розглядається. Прокурор вголос зачитав подання про обрання заявнику запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, яке не містило жодної інформації, якої б заявник не знав, оскільки ця інформація стосувалась його особистої поведінки. Уряд також зазначив, що під час судового засідання заявник звертався з необхідними, на його думку, клопотаннями і суд належним чином їх розглянув. Зокрема, суд відмовив в задоволенні клопотання заявника про відкладення судового засідання для того, щоб зібрати документи щодо особистих обставин, оскільки він вважав, що інформація, надана заявником щодо цього, не заперечувалась і, таким чином, могла бути прийнята без підтверджуючих документів. Далі Уряд зазначив, що під час судового засідання захисник заявника стверджував, що він має документи, які могли б спростувати доводи прокурора, але він не вказав, які саме. Проте у своїй апеляції захисник заявника надав лише документи стосовно особистих обставин заявника, характеристики від різних установ та клопотання про взяття на поруки. Всі ці документи вже були розглянуті та прийняті до уваги судом першої інстанції.

83. Уряд дійшов висновку, що заявник постав перед суддею, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції, і що судове засідання 27 грудня 2010 року відповідало вимогам вищезазначеного положення.

84. У своїх усних твердженнях Уряд зазначив, що, оскільки національний суд вирішив обрати заявнику запобіжний захід у вигляді взяття під варту в рамках першої кримінальної справи, було б недоречно та недоцільно обирати той самий запобіжний захід в рамках другої кримінальної справи щодо заявника. Крім того, 29 грудня 2010 року обидві кримінальні справи було об’єднано в одне провадження.

Поиск по сайту: