Загальні відомості про будівлі та споруди

17.	Яке маркування відповідає наведеній нижче схемі плити перекриття.
	1)	ПК – 60.12-1
	2)	ПР – 54.15-1
	3)	П – 48.9 - 2

Змістовий модуль ІІІ. Основи будівельного проектування

Теоретичне обґрунтування.

1. Уніфікація об'ємно-планувальних параметрів будинків і розмірів конструкцій та будівельних виробів здійснюється на основі Єдиної модульної системи (ЕМС), тобто сукупності правил координації розмірів будинків і їхніх елементів на основі кратності цих розмірів встановленій одиниці, тобто модулю.

Як основний модуль (М) прийнята величина 100 мм. Усі розміри будинку, що мають значення для уніфікації, повинні бути кратні М.

Для підвищення ступеня уніфікації прийняті похідні модулі (ПМ) укрупнені й дробові. Укрупнені модулі 6000, 3000, 1500, 1200, 600, 300, 200 мм, що позначаються відповідно 60М, 30М, 15М, 12М, 6М, 3М, 2М, передбачені для призначення розмірів об'ємно-планувальних елементів будинку і великих конструкцій. Дробові модулі 50, 20, 10, 5, 2, 1 мм, що позначаються відповідно 1/2М, 1/5М, 1/10М, 1/20М, 1/50М, 1/100М, служать для призначення розмірів щодо невеликих перетинів конструктивних елементів, товщини плитних і листових матеріалів.

ЕМС передбачає три види розмірів: номінальні, конструктивні й натуральні (рис.2).

Номінальний – це проектний розмір між координаційними осями будинку, а також розмір конструктивних елементів і будівельних виробів між їхніми умовними гранями (з включенням частин швів, що примикають) цей розмір завжди призначають кратним модулю.

Конструктивний – це проектний розмір виробу, що відрізняється від номінального розміру на величину конструктивного зазору.

Натуральний – фактичний розмір виробу, що відрізняється від конструктивного на величину, обумовлену допуском (позитивним і від’ємним), значення якого залежить від установленого класу точності виготовлення деталі й регламентоване для кожного з них.

Рисунок 2. Розміри конструктивних елементів:

а – номінальний і конструктивний; б – натурний чи фактичний;

1 – конструктивні елементи; 2 – зазор

2. Проект та стадії проектування.

До складу проектної документації можуть входити такі стадії розробки:

- Ескізний проект "ЕП";

- Техніко-економічне обґрунтування "ТЕО", техніко-економічний розрахунок "ТЕР";

- Проект "П";

- Робочий проект (РП);

- Робоча документація (Р).

Все це разом називається стадіями проектування. Залежно від категорії складності об’єкта проектування може здійснюватися в одну, дві або три стадії. Визначення складності об’єкта стосується компетенції Замовника і проектувальника.

Замовник може доручити проектувальникам виконання передпроектних робіт з розміщення об’єкта на будь-якій території без спеціальних дозволів і погоджень (за винятком зон з особливим охоронним режимом). Такі передпроектні роботи не можуть бути стадією проектування і підлягають тільки розгляду і схваленню Замовником та органами містобудування і архітектури. Склад, обсяг і вартість цих робіт визначаються відповідним договором (контрактом).

Стадія: Передпроектна пропозиція

У стадію предпроект входять Ескізний Проект, що дозволяє більш детально проробити всі параметри об’єкта до прийняття остаточних рішень з усіх розділів проектування, і Дизайн-Проект, що представляє комплекс робіт з розробки інтер’єру та екстер’єру проектованого об’єкта відповідно до функціонального призначення і обраного стильового напряму.

"ЕП" розробляється для принципового визначення вимог до містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних і функціональних рішень об’єкта, підтвердження можливості створення об’єкта цивільного призначення.

У складі "ЕП" для обґрунтування ухвалених рішень щодо завдання Замовника можуть додатково виконуватися інженерно-технічні розробки, схеми інженерного забезпечення об’єкта, розрахунки кошторисної вартості і обґрунтування ефективності інвестицій, у випадку проектування об’єкта у кварталі існуючої забудови - містобудівне обґрунтування розміщення об’єкта.

"ЕП" розробляється на підставі завдання на проектування і вихідних даних.

При розробці "ЕП" і визначенні його складу варто керуватися "Положенням про ескізний архітектурний проект", затвердженим наказом Держбуду України від 23.10.91 № 51-839/1. "ЕП" після узгодження органами містобудування і архітектури, схвалення при тристадійному проектуванні або затвердження при двостадійному проектуванні інвестором є підставою для розробки наступної стадії.

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) і техніко-економічний розрахунок (ТЕР)

ТЕО розробляється для об’єктів виробничого призначення, що вимагають детального обґрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва об’єкта.

ТЕР застосовується для технічно нескладних об’єктів виробничого призначення.

ТЕО і ТЕР розробляються на підставі завдання на проектування і вихідних даних.

Проект (Частина робочого проекту, що затверджується).Проект - основна стадія проектування об’єктів будівництва і реконструкції, що затверджується. Розробляється відповідно до державних норм, правил і стандартів. Засвідчується відповідним записом відповідальної особи за проект (головного інженера проекту, головного архітектора проекту, який керує проектом).

Проект розробляється для визначення містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об’єкта, кошторисної вартості будівництва і техніко-економічних показників на підставі завдання на проектування, вихідних даних і схваленої при тристадійному проектуванні попередньої стадії.

Проект після погодження і затвердження є підставою для розробки наступної стадії проектування. Склад і зміст розділів "П" можуть уточнюватися і доповнюватися Замовником у завданні на проектування залежно від призначення і складності проектованих об’єктів.

Склад:

Концептуальне рішення;

Пояснювальна записка;

Розрахункове обґрунтування.

"РП" розробляється для визначення конкретних містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об’єкта, кошторисної вартості будівництва, техніко-економічних показників і виконання будівельно-монтажних робіт (робочі креслення). "РП" застосовується для технічно нескладних об’єктів, а також об’єктів з використанням проектів масового застосування (типових проектів).

"РП" є узагальнюючою стадією проектування і складається з двох частин - погоджувальної і робочого креслення. Погоджувальна частина підлягає погодженню, експертизі та затвердженню, а робочі креслення розробляються для будівництва об’єкта. Затверджувальна частина складається з пояснювальної записки, виконаної у скороченому щодо проекту обсязі, залежно від виду будівництва і функціонального призначення об’єкта, кошторисної документації, розділу організації будівництва і креслень. До складу пояснювальної записки повинен входити розділ ОВНС (оцінки впливу на навколишнє середовище).

Робоча документація (Р). Стадія "Р" розробляється для виконання будівельно-монтажних робіт на підставі затвердженої попередньої стадії (іноді можливі винятки). До її складу входять робочі креслення. Обсяг і деталізація робочих креслень повинні бути доведені до мінімально необхідних обсягів.

Після затвердження "П", "ЕП", "ТЕР" за рішенням Замовника робочі креслення можуть розроблятися підрядником чи іншим проектувальником, що одержав у встановленому порядку право на відповідний вид діяльності, із залученням авторів або за їх письмовою згодою на виконання робочих креслень іншими виконавцями з дотриманням авторських рішень затвердженого "П", "ЕП", "ТЕР" і дотриманням авторських прав.

Для окремих особливо складних об’єктів проектувальник під час виконання робочої документації може здійснювати додаткові розробки, що не передбачені нормативними документами і уточнюють матеріали проекту. Необхідність зазначених розробок визначається Замовником. Для об’єктів виробничого призначення до складу вихідних даних повинні входити також відомості про потребу в енергоресурсах, обслуговуючих площадках та охороні обладнання.

Склад:

Робочі креслення;

Специфікації обладнання, виробів і матеріалів;

Кошторисна документація.

3. Прив'язка визначає відстань від модульної координаційної осі до грані або геометричної осі перерізу конструктивного елемента. Застосовувані правила прив'язування дають змогу встановити взаємозамінність конструкцій і значно скоротити кількість добірних елементів.

Нижче розглянуто основні правила прив'язування конструктивних елементів до координаційних осей. Основні з них такі.

У зовнішніх несучих стінах внутрішню грань слід розміщувати на відстані від модульної координаційної осі, що дорівнює половині номінальної товщини внутрішньої несучої стіни b/2 або кратним М або М2.

Допускається поєднання внутрішньої грані стіни з модульною координаційною віссю, якщо це не приводить до збільшення числа типорозмірів плит перекриття

У внутрішніх стінах геометричну вісь суміщають з модульною координаційною віссю. Відступ допускається для стін сходових кліток і для стін з вентиляційними каналами (для використання уніфікованих елементів сходів і перекриттів).

У зовнішніх самонесучих і несучих стінах внутрішня їх грань поєднується з модульною координаційною віссю.

У будівлях з неповним і повним каркасом колони середніх рядів слід розташовувати так, щоб геометричний центр їх перетину поєднувався з перетином модульних координаційних осей (рис. 1).

У крайніх рядах (повний каркас будівлі) зовнішня грань повинна поєднуватися з модульною координаційною віссю (нульова прив'язка). Якщо ригель спирається на консолі колон, внутрішні грані колон розміщують від модульної координаційної осі на відстані, що дорівнює половині товщини внутрішньої колони (для колон стін торців можлива осьова і нульова прив'язка) (рис. 3,4).

Рисунок 3 – Прив’язка колон і стін будівель з неповним каркасом до координаційних осей.

Рисунок 4 – Прив’язка колон і стін будівель з повним каркасом до координаційних осей.

4. Містобудування — комплексна багатогранна діяльність суспільства, що спрямована на створення матеріально-просторового середовища життєдіяльності людини в поселеннях та районах розселення.

Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проектування та управління процесами реалізації заходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітектурно-планувальної структури населених місць і районів у відповідності з демографічними, соціальними, економічними вимогами та природно-екологічними умовами; розвиток інженерної та транспортної інфраструктури; збереження і збагачення оточуючого середовища. Засобами вирішення містобудівних завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, виробничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо.

Головними напрямами містобудівної діяльності є:

- розробка і реалізація містобудівної документації;

- визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб;

- розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об'єктів, формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення;

- створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктур територій та населених пунктів;

- захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових факторів, небезпечних природних явищ;

- збереження пам'яток архітектури і містобудування, історичного середовища, природного ландшафту;

- розвиток національних і культурних традицій в архітектурі і містобудуванні;

- забезпечення високих архітектурно-планувальних, функціональних і конструктивних якостей об'єктів містобудування;

- розробка правових актів, державних стандартів, норм і правил, пов'язаних з містобудуванням;

- контроль за дотриманням містобудівного законодавства;

- підготовка кадрів для містобудування, підвищення їх кваліфікації.

Проблеми: безпланова, скупчена забудова, незадовільне санітарне забезпечення, шум, забруднення повітря.

Вирішення проблем: раціональне планування забудови, обмеження росту дуже великих міст, натомість малих, правильний вибір території, її розподіл на зони (житлова, промислова, комунально-складська, зовнішнього транспорту, приміська).

Враховуючи всі види благоустрою для житлової зони найкраща забудова — мікрорайони — краще організовувати водопровід, каналізацію, мережу закладів медичного, побутового, фізкультурного обслуговування населення. Треба враховувати відстані до місця роботи, проживання, шляхи пересування.

Об'єктами містобудування є:

- територія України та території її адміністративно-територіальних одиниць;

- функціональні території (зони) адміністративно-територіальних одиниць (сельбищні, виробничі, рекреаційні, комунальні, охорони нерухомої культурної та природної спадщини та інші);

- будинки і споруди, їх комплекси;

- комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури.

Поиск по сайту: