Методи ідентифікації нуклеїнових кислот

Існують два способи молекулярно-генетичного аналізу – метод гібридизації і метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Методи виявляють ДНК або РНК у будь-якій біологічній рідині. В основі цих методів лежить властивість нуклеїнових кислот до саморепродукції in vitro. Найбільш широко використовується ПЛР (специфічність 99-100 %, чутливість 98~99 %). При багатьох інфекційних ураженнях ПЛР стала стандартним діагностичним тестом, який використовують замість біопсії мозкової тканини та звичайних методик виділення вірусів, рідко - бактерій. Метод заснований на багатократному виборчому копіюванні певної ділянки ДНК за допомогою ферментів in vitro (в штучних умовах). При цьому відбувається копіювання тільки тієї ділянки, яка задовільняє задані умови, і лише в тому випадку, якщо він присутній в досліджуваному зразку.

. Для проведення найпростішої ПЛР потрібні такі компоненти:

· ДНК-матриця, тобто фрагмент ДНК, що містить ту ділянку, яку потрібно ампліфікувати.

· Два праймери, комплементарні кінцям необхідного фрагменту.

· Термостабільна ДНК-полімераза.

· Дезоксинуклеотидтрифосфати (A, G, C, T).

· Буферний розчин.

Вірусологічний метод включає культивування вірусів, їх індикацію і ідентифікацію. Матеріалами для вірусологічного дослідження можуть бути кров, різні секрети і екскрети, біоптати органів і тканин людини. Дослідження крові часто проводять з метою діагностики арбовірусних захворювань. В слині можуть бути знайдені віруси сказу, епідемічного паротиту, простого герпесу. Носоглоткові змиви служать для виділення збудника грипу, кору, риновірусів, респіраторно-синцитіального вірусу, аденовірусів. В змивах з кон'юнктиви знаходять аденовіруси. З фекалій виділяють ентеровіруси, адено-, рео- та ротавіруси.
Для виділення вірусів використовують культури клітин, курячі ембріони, іноді лабораторних тварин.
Джерело отримання клітин — тканини, взяті у людини при операції, органи ембріонів, тварин і птахів. Використовують нормальні або злоякісно перероджені тканини: епітеліальні, фібробластичного типу і змішані. Віруси людини краще розмножуються в культурах клітин людини або ниркових клітин мавп.
Більшість патогенних вірусів відрізняє наявність тканинної і типової специфічності. Наприклад, поліовірус репродукується тільки в клітинах приматів, що визначає необхідність підбору відповідної культури. Для виділення невідомого збудника доцільне одномоментне зараження 3-4 культур клітин, оскільки тільки одна з них може виявитися чутливою.

Бактеріологічний посів (культуральне або мікробіологічне дослідження) — лабораторне дослідження, при якому біоматеріал, в якому імовірно можуть знаходитися патогенні мікроорганізми, поміщають в сприятливе для їх розмноження середовище при певних температурних параметрах з подальшою оцінкою результатів і визначення чутливості до антибактеріальних препаратів. Метод цінний для визначення умовно-патогенної мікрофлори, визначення чутливості до антибіотиків. Зі всіх методів діагностики інфекційних захворювань це найдорожчий і трудомісткий метод. Проте ці його недоліки з лишком компенсуються: якщо аналіз на інфекцію методом посіву дає позитивний результат, можна не сумніватися у присутності цих бактерій в організмі.

Матеріал для дослідження може братися з ротової порожнини, прямої кишки, статевих органів. Правила забору аналогічні забору при ПЛР-діагностиці. Терміни виконання різні — від декількох днів до декількох тижнів (залежать від збудника, що визначається).

Поиск по сайту: