Емоції і почуття

Афективний простір особистості не обмежується потягами й емоціями. До нього входять і складніші афективні утворення — почуття. Однак розглядати емоції як нижчі, а почуття — як вищі прояви афективності було б занадто спрощено. Віддавати емоції тварині, а почуття людині неправомірно. Тільки людині, на думку Ч. Дарвіна, притаманне почуття сорому. Ми вважаємо це почуття виявом переживань, пов'язаних з нашим суб'єктивним ставленням до певних суспільних норм, правил поведінки. Але й тваринам вла­стиве переживання провини. Тож провина — це почуття чи емоція?

Усю розмаїтість людських переживань можна поділити на дві групи:

1. Відображення ситуаційного ставлення людини до певних об'єктів — це емоції.

2. Стійке й узагальнене ставлення до об'єктів — це почуття (Г.С. Костюк). Взаємовідношення між емоціями і почуттями діалектичне.

Емоції—фаза виникнення і визрівання почуттів, момент їхньо­го перебігу. Почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій. Емоції — це ті безпосередні переживання, з яких формуєть­ся ставлення. Почуття ж — це саме ставлення.

Емоції поділяються на прості і складні. Прості зумовлені без­посередньою дією подразників, пов'язаних із задоволенням первин­них потреб. Це рівень афективної чутливості — задоволення, не-задоволення на основі органічних потреб. Звичайно такі емоції ство­рюють емоційний тон відчуттів. Складні емоції пов'язані з усвідом­ленням життєвого значення об'єктів, це — рівень предметних по­чуттів, вираження в усвідомлених переживаннях ставлення особи­стості до світу. Ці предметні почуття поділяються на інтелекту­альні, естетичні та моральні.

У моральних почуттях втілюється ставлення людини до лю­дини й суспільства. Інтелектуальні почуття — подив, цікавість, допитливість, сумнів — засвідчують взаємопроникнення інтелек­туальних і афективних моментів. В естетичних почуттях виявляється не лише спрямованість на предмет, а й проникнення в нього. За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяють афекти і настрої. Афект — це сильне й відносно короткочасне емоційне переживання, що супроводжується різко вираженими руховими та вісцеральними проявами. Афект — особливий тип емоційних про­цесів, що розвиваються в критичних умовах, коли суб'єкт неспро­можний знайти адекватний вихід з небезпечних, травмуючих, най­частіше несподівано виникаючих ситуацій. Афект бурхливо протікає, має значну інтенсивність та найбільш очевидні наслідки своїх про­явів, що характеризуються дезорганізацією поведінки і порушен­ням перебігу психічних процесів (зміна виразу обличчя, дезорга­нізація моторики, відхилення в мисленні, в розподілі та стійкості уваги, порушення свідомого контролю над вибором тієї чи іншої дії); для афекту характерні більш примітивні реакції значної інтен­сивності на противагу складнішій і культурно зумовленій поведінці. Афект немовби нав'язує суб'єктові стереотипні дії, що являють собою спосіб "аварійного" виходу з ситуації (втеча, заціпеніння, агресія й т. ін.), який склався у процесі біологічної еволюції й вип­равдовує себе лише в типових біологічних умовах. Зміст і характер афективних проявів може змінюватися під впливом виховання і са­мовиховання. Настрій — це загальний емоційний стан, що забарвлює про­тягом значного часу окремі психічні процеси й поведінку людини.

При розрізненні почуттів за силою виділяють пристрасті як складне психічне явище, у якому тісно переплітаються емоційні, вольові та пізнавальні процеси. Пристрасть — це можливість ідеї постійно, упродовж тривалого часу викликати сильну емоційну ре­акцію.

Емоції й почуття становлять два види специфічних проявів афективної сфери особистості, пов'язаних з переживанням став­ленням її до навколишнього середовища, інших людей, самої себе. Емоції й почуття мають, крім загальних, і свої специфічні характе­ристики.

Поиск по сайту: