Темперамент. Психічні стани особистості

План.

Темперамент

Характер

Емоції і почуття

Воля

Психічні стани особистості

Темперамент

Темперамент (лат. Тетрегатепіит — відповідне співвідно­шення рис) характеризує індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто за показниками темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, енергійності, емоційності.

Загальна активність індивіда полягає в тенденції особистості до самовираження, оволодіння та перетворення зовнішньої дійсності.

Слід виділити такі ознаки м'язового руху, як швидкість, сила, різкість, ритм, амплітуда.

Емоційність як компонент темпераменту являє собою комп­лекс властивостей, що характеризує особливості виникнення, пе­ребігу і згасання різних почуттів, афектів, настроїв.

Найдавніша теорія темпераменту була розроблена Гіппокра­том (470-377 до н.е.), який пов'язував типи темпераменту з гумо­ральним фактором — співвідношенням між чотирма рідинами, які циркулюють у людському організмі, — це кров, жовч, чорна жовч та слиз (лімфа, флегма). На основі теорії Гіппократа поступово сформувалося вчення про темперамент, згідно з яким існує чотири типи темпераменту — залежно від домінування в організмі людини тієї чи іншої речовини. Так, при сангвінічному темпераменті в організмі переважає кров, при холеричному — жовч, при меланхо­лічному — чорна жовч, а при флегматичному — флегма.

Наукова основа теорії побудови темпераменту була розробле­на /. Павловим (1849-1936) у його вченні про типологічні власти­вості нервової системи тварин та людей. Видатний фізіолог виділив три основні властивості нервової системи — силу, врівноваженість і рухливість збуджувального та гальмівного нервових процесів. За його даними, з можливих комбінацій цих властивостей доцільно розглядати лише чотири основні, які характеризують чотири типи вищої нервової діяльності. Ці комбінації збігаються з античною кла­сифікацією темпераменту. Так, сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи розглядався І.П. Павловим як відповідний темпераменту сангвініка; сильний, врівноважений, інертний — тем­пераменту флегматика; сильний, неврівноважений — темперамен­ту холерика; слабкий — темпераменту меланхоліка.

У працях психологів Б.М. Теплова (1896—1965), В.Д. Небиліцина (1930-1972) та інших було показано, що структура властиво­стей нервової системи є складнішою, а число основних комбінацій цих властивостей значно більше, ніж це вважалося раніше.

Так, для холеричного темпераменту характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкі рухи, а та­кож сила, імпульсивність і яскрава виразність емоційних пережи­вань. Якщо немає адекватного виховання, в рисах поведінки холе­рика можуть закріпитися нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю в емоціогенних умовах.

Сангвінічному темпераменту притаманні висока нервова психічна активність, різноманітність та багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Водночас переживання сан­гвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впли­вах призводить до втрати необхідної зосередженості, до поспіху, а іноді й поверховості.

Меланхолійний темперамент пов'язується з низьким рівнем нервово-психічної активності, стриманістю та приглушеністю мо­торики й мовлення, значною емоційною реактивністю, глибиною і стійкістю почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні. Тому за недостатнього виховного впливу в меланхоліка можуть розвину­тися підвищена емоційна вразливість, замкненість і відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об'єктивній дійсності.

Флегматичний темперамент характеризується такими оз­наками поведінки, як низький рівень активності та невміння пере­ключатись, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, рівність, сталість, глибина почуттів і настрою. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутись такі негативні риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій.

Так, український психолог Б.Й. Цуканов, використовуючи ме­тод відтворення часових сигналів малої тривалості (кілька секунд)

у слуховому, моторному та зоровому аналізаторах, встановив, що представникам "чистих" типів темпераменту властиві "психо­логічні" помилки у відтворенні часових сигналів. При цьому холе­рик "поспішає" і відтворює часовий сигнал швидше, а флегматик "запізнюється" і тому відтворює часовий сигнал пізніше. Якщо зоб­разити це у вигляді коефіцієнта (г — "тау тип"), то для "чистого" холерика він дорівнюватиме 0,7, для сангвініка 0,8, для врівноваже­ного (цей тип був виведений Б.Й. Цукановим додатково) — 0,9, для меланхоліка — 1,0, а для флегматика — 1,1. Однак експери­ментально виявлені індивідуальні типи темпераменту у значному кон­тингенті піддослідних (кілька тисяч) розподілилися по всій шкалі — між 0,7 та 1,1.

Поиск по сайту: