АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Стандартних смугових октавних фільтрів

Читайте также:
  1. Стандартні значення корекції (А) рівнів звукового тиску у октавних частотних смугах
Середня геометрична частота фільтра, Гц Гранична частота фільтра, Гц
31,5 22,5 – 45
  45 – 90
  90 – 180
  180 – 355
  355 – 710
  710 – 1400
  1400 – 2800
  2800 – 5600
  5600 – 11200

 

За часовими характеристиками шум поділяють на постійний, рівень звуку якого за 8-годинний робочий день змінюється в часі не більше ніж на 5 дБА, і непостійний, рівень звуку якого за 8-годинний робочий день змінюється більш ніж на 5 дБА.

У свою чергу непостійний шум поділяють на той, що коливається у часі – рівень звуку якого безперервно змінюється з часом, і переривистий – рівень звуку якого змінюється східчасто (на 5 дБА і більше).

Якщо шум вимірювали першим методом, то виміряний рівень звуку (або виміряний еквівалентний рівень звуку) не повинен перевищувати допустимого значення. Якщо вимірювання проводились другим методом, виміряні рівні звукового тиску ні в одній з октавних смуг не повинні перевищувати допустимих значень для відповідних октавних смуг частот. Допустимі значення рівнів звуку, еквівалентних рівнів звуку і рівнів звукового тиску в октавних смугах частот встановлені ГОСТ 12.1.003–83 “Шум. Общие требования безопасности” (див. табл. А.12)

Для зменшення шуму у виробничих приміщеннях застосовують наступні методи:

– зменшують шум у джерелі;

– змінюють направленість випромінювання шуму;

– використовують раціональне планування підприємств і цехів, акустичну обробку приміщень;

– зменшують шум на шляхах його розповсюдження.

Боротьба з шумом за рахунок його зменшення у джерелі – найбільш раціональний метод. Змінюючи направленість випромінювання шуму, можна зменшити шум у потрібному напрямку на 10–15 дБ. Для зниження шуму у шумних цехах використовують облицювання стін і стелі матеріалами, які ефективно поглинають звук.

Ефективність звукопоглинання матеріалу (або конструкції) характеризується коефіцієнтом звукопоглинання:

 

, (3.9)

 

де – інтенсивність звукової енергії, що поглинається матеріалом або конструкцією;

– інтенсивність звукової енергії, що падає на матеріал.

Коефіцієнти звукопоглинання будь-якого матеріалу на різних частотах різні. Тому у довідниках даються середні значення коефіцієнтів звукопоглинання для октавних смуг (див. табл. А.13).

Якщо конструктивними, технологічними та будівельно-архітектур­ними заходами неможливо знизити рівень шуму до допустимих значень, застосовують засоби індивідуального захисту від шуму: вкладиші, навушники, шлемофони. Акустична ефективність деяких з них наведена у табл. А.14.


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.)