Видатні постаті села

Село пишається славними людьми. Це Герой Радянського Союзу Роман Агапійович Шкурко. Народився він 23 липня 1908 року в селі Велика Рибиця в сім'ї бідняка. Навчався в початковій школі, потім працював у домашньому господарстві. З 1928 року жив на Донбасі, де будував доменні і мартенівські печі. Тут застала його війна. В період тимчасової окупації проживав у рідному селі, а коли в березні 1943 року Велику Рибицю визволили радянські війська, пішов до Червоної Армії. Після навчання саперній справі був направлений у стрілецький полк. Був поранений. Нагороджений Орденом Вітчизняної війни І ступеня.

На початку жовтня 1943 року підрозділи 191-го стрілецького полку 232-ї стрілецької дивізії готувались форсувати Дніпро в районі Вишгорода на південь від Києва.

В ніч проти 3 жовтня почалося форсування Дніпра. Сапер Шкурко з телефонним проводом на рибацькому човні першим поплив через річку. Налагодивши з островом телефонний зв'язок, він почав переправляти туди бійців полку. Ворог відкрив по переправі сильний вогонь. Човен Шкурка від вибуху артилерійського снаряду перевернувся на середині Дніпра, але саперу вдалося врятуватись. Він знайшов інший човен і знову став перевозити бійців. Під час переправи Шкурко Роман Агапійович був поранений. За мужність і відвагу, виявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками на Дніпрі, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року Шкурку Роману Агапійовичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Сапер Р.А.Шкурко брав участь у визволенні столиці України- Києва.
Воював на території Румунії, Угорщини, Чехословаччини.

Після Великої Вітчизняної він працював у рідному селі. В 1947році переїхав до міста Суми. Працював будівельником, пізніше в обласній друкарні. Помер 7 жовтня 1979року.

Славиться наше село й трудівниками. Це Герой Соціалістичної Праці Андрій Степанович Чепульський, ланковий механізованої ланки з вирощування цукрових буряків; житель села, колишній головний агроном, Олександр Олексійович Гриненко нагороджений орденами Леніна і Жовтневої Революції, Яків Петрович Ладний орденом Леніна за вирощування високих врожаїв цукрових буряків і озимої пшениці, Іван Іванович Світличний - орденом Жовтневої Революції. Чепульський Андрій Степанович народився 22 жовтня 1923 року в селі Велика Рибиця у селянській сім'ї. З дитинства мріяв стати трактористом. У 1940 році його мрія здійснилась, він закінчив курси механізаторів при колгоспі "Червоний Жовтень" Краснопільського району, працював у Миропільському колгоспі "Нове життя". Коли почалася Велика Вітчизняна війна, евакуйовував трактори у Воронезьку область. З 1942 року у складі танкового полку він воював на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Після демобілізації працював завгоспом, з 1947 року ланковим колгоспу "Червоний Жовтень", закінчив курси бригадирів у Кролевці, 1970 року одержав по 324 центнери з гектара буряків. За високі врожаї цукрових буряків у механізованій ланці 1971 року нагороджений орденом Леніна і Золотою Зіркою Героя Соціалістичної Праці.

Десять років очолював колгосп «Червоний Жовтень» Ладний Данило Пегасович. Тяжкі випробування випали на долю цієї людини. Не балувало життя Данила Пегасовича, кидала на своїх розбурханих хвилях, крутило виром, але він знаходив у ньому своє місце, впевнено прямував до мети. Ветеран Великої Вітчизняної війни, звільняв від фашистських загарбників не лише територію Радянського Союзу, а й братньої Польщі, Чехословаччини та інших країн. Про те, як воював Данило Пегасович, говорять його бойові нагороди. Повернувшись з війни, відразу поринув у своє улюблене ремесло хлібороба. Працював завідуючим земельним відділом, головним агрономом. А потім земляки обрали його головою колгоспу. Протягом десяти років очолював Данило Пегасович рідний колгосп. Зросли прибутки колгоспу, який став одним з кращих в районі, зріс добробут села, виросли нові добротні споруди: будинок культури, школа, медпункт, магазин, багато перебудувалось сельчан. Пішов з життя невтомний трудівник, але залишив після себе гідну пам'ять в серцях односельчан.
Гордяться земляки і його синами. Старший син Іван Данилович став вченим епідеміологом, доктором медичних наук, професором. Учасник ВВВ. в 1957 році закінчив Харківський медінститут. З 1965 по 1971 рік працював в Африці у складі інтернаціонального дивізіону по боротьбі з натуральною віспою.
Підсумком цих років стала його монографія «Ликвидация оспы предуприждение ее возврата». (Цю книгу Іван Данилович подарував юним краєзнавцям під час свого візиту в с. Велика Рибиця, і яка знаходиться в цей час в шкільному музеї.)

Прекрасний дипломат і чудова людина, він завжди приваблював до себе людей своєю відданістю справі, творчим підходом, наполегливості і звичайно ж, талантом.

Про здібності і дружелюбність Івана Даниловича говорять фотографії (з додатку).

В 1971 році Іваном Даниловичем було організовано Головне управління карантинних інфекцій, яке він очолював по 1976 рік.

У 1976-1981 роках він працював помічником генерального директора ВООЗ. Потім продовжує свою роботу на посаді проректора наукової роботи в НДІ медичної та медично-технічної інформації МЗ СРСР.

Іван Данилович - автор монорафій, наукових статей. Загинув в автокатастрофі. Але про значимість його особистості говорять документи: Добру пам'ять залишив після себе і Ладний Віктор Данилович, який після закінчення СДПІ ім. Макаренка з 1959 року працював учителем фізики завучем Миропільської школи-інтернату. Без активної участі Віктора Даниловича не обходилося в школі жодне починання. Створені музеї обладнані майстерні для трудового навчання, кабінет технічних засобів широко розгорнута гурткова робота. За успіхи на освітянській ниві, значний вклад у виховання підростаючого покоління у 1977 році В.Д.Ладному присвоєно почесне звання „Заслужений учитель УРСР". Його сумлінна праця відзначалася також грамотами, подяками, занесенням на районну Дошку пошани.

В останні роки свого життя очолював Миропільський міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Саме тут проявилися його здібності і як господарника, і як вихователя.

Наймолодший син Д.П. Ладного – Ладний Микола Данилович працює в даний час провідним хірургом обласної лікарні м.Суми.

Гордяться жителі села Велика Рибиця своїми земляками.

Серед видатних людей села завжди згадують ім’я Кравченка Валентина Мусійовича, викладача СДПІ ім. Макаренка, який є автором понад 30 наукових праць в галузях протозоології, гідробіології, ентомології.

Поиск по сайту: