Історія виникнення , заснування села Велика Рибиця

Великорибицький НВК

Історія виникнення, заснування села Велика Рибиця

Село Велика Рибиця засноване на початку XVII століття. Назву село отримало від річки Рибиця, яка протікає через Угроїди, Осоївку, Малу Рибицю і біля Великої Рибиці впадає в річку Псел

На фото місце, де річка Рибиця впадає в Псел.

Довгий час село перебувало в зоні, яка відома в історії під назвою "Засічної лінії"". Ця лінія певний період фактично була південним кордоном Росії з Польщею та Кримом. Кордон проходив по лінії Чугуїв, Охтирка, Глухів, Конотоп. Ось чому навіть Катерина II, яка віддала у кріпацтво багато сіл Слобідської України, надто обережно закріпачувала селян в зоні південного кордону. Тут кріпаками були лише жителі маленьких сіл і хуторів, які виникали пізніше, і жителі, які оселились разом з прибулими поміщиками. Царський уряд у зоні "Засічної лінії" поселяв солдатів, які не тільки охороняли кордон, але й орали землю та утримували сім'ю.

Ревізійний перепис, який проходив у 1671 році по всій Росії, визначив, що

"из описи Василия Гринева явствует, что в 1671году селение Рибица состояло из семи дворов путивльских детей боярских; на их поместной земле поселились черкассы из разных малороссийских городов в числе 149, из которых 42 человека несли козачью службу." Цей документ свідчить, що черкаси (козаки) несли прикордонну службу в селі Рибиця. Поселились вони в районі нинішньої вулиці Шкурка (по народному Западня) і мали сильно укріплений табір з багатьма редутами на бугрі Городище.

Рибиця має прадавню історію. При археологічних дослідженнях тут виявлені рештки поселення УП-ІІ ст. до н. є. Це масове поселення скіфського часу, невелике за розміром. По розміщенню й плануванню воно дуже схоже на скіфські городища на Сеймі. Тут жило осіле населення, яке займалося головним чином хліборобством і скотарством.

Скіфська гора

Жили тут люди й століттями пізніше. Маємо залишки слов'янського городища УП-Х ст., а також давньоруське городище ІХ-ХШ ст.

В ході археологічних розкопок тут було знайдено ліпну (роменську) кераміку і фрагменти гончарного посуду давньоруської культури. Були й уламки посуду епохи бронзи.

Велику роль у виборі місця для надійного захисту поселення відігравала ріка Псел. До ХІст. Річку Псел грецькі купці, котрі проникали навіть сюди, іменували Іпсілок, що означає "високий". В довідкових та історичних книгах зустрічаємо й іншу назву цієї ріки-Псіол. Ця порівняно невелика ріка в ті далекі часи вражала своїм повноводдям. Рівень води в ній був високий.

Широкою долиною, петляючи серед пагорбів Середньо-Руської височини, тихо несе свої води древній Псел. Над його берегами зажурено схилилися густі зарослі верболозу, від легенького подиху вітру скриплять розпатлані верби. У навколишньому спокої не відчувається повільного плину часу.

І не віриться, що колись у сиву давнину ріка Псел була жвавою артерією Московської держави, по ній рухались вантажі з Дніпра і Криму в глибини Росії. Так, про це засвідчили знайдені на дні залишки якорів, а також суден, які перевозили ці вантажі. Та не тільки вантажі...

Прагнучи припинити спустошливі набіги кримських татар на південні кордони Московської держави, Іван IV у 50-х роках XVI ст. здійснив кілька походів на Крим. Всі вони брали початок з ріки Псел.

У березні 1556 року за царювання Івана Грозного московське військо під керівництвом боярина дяка Ржевського вийшло на ріку Псел південніше Суджі, збудувало судна і здійснило похід на Дніпро проти кримських татар. Будівництво цих суден могло бути організоване в районі села Велика Рибиця, де ще й тепер ростуть могутні соснові ліси. До речі, є відомості про те, що на північному заході Слобожанщини, в районі Суджі, в другій половині XVI ст. з'явилося село Рибиця, тобто саме в той час, коли військо Ржевського будувало ці судна. А може, саме завдяки цій події село Велика Рибиця відродило своє існування на місці древнього слов’янського поселення, колись пограбованого та покинутого давньоруського городища.

У 1558 році московське військо здійснило новий вдалий похід на Крим, спустившись по річці Псел до Дніпра, а потім під Перекоп. Його очолював український князь Дмитро Іванович Вишневецький (Байда), який перебував тоді на службі Московського уряду.

У 1559 році окольничий Данило Федорович Адашев з восьмитисячним військом відправився "в городок на Псле", щоб звідти випливти до Дніпра.

Про ці походи нам розповідають історичні свідчення в книгах про Слобожанщину. Про це можно прочитати в "Истории России с древнейших времен" С.М. Соловйова, в "Очерках по истории колонизации степной окраиньї Московского государства" Д.І.Багалія, а також в "Харьковском сборнике (историко-научньїе приложение к Харьковскому календарю на 1889год)".

З цих книг можна дізнатися, що ріка Псел у нашому краї у XVIII столітті стала міліти і з того часу втрачати стратегічне значення для півдня Російської держави. Так, у 1784 році з Обоянського повіту було відправлено до Дніпра невелике судно з хлібом і оцтом (загальною вагою 1500 пудів), яке через Суджанський повіт пройшло благополучно (північні села Краснопіль -щини тоді входили до складу цього повіту). Але вже у 1794 році, коли з того ж таки повіту були відправлені два малих судна, вони пропливли за Суми, на сьомій верстві зупинилися на мілині... Постаріла ріка Псел. Повільний плин часу замулив джерела, уповільнив течію ріки і в зажурених вітах схилених верб та чагарників верболозу ховається і відходить у минуле славна історія ріки Псла навколишніх сіл, загортаючи одну з сторінок минулого нашого краю.

Поиск по сайту: