перевезення водним транспортом

Однією з підстав виникнення зобов'язань на морському транс­порті є відповідальність власника судна по відшкодуванню за­бруднення, заподіяного внаслідок витоку з його судна або скиду з судна нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря (далі: забруднюючі речовини), за винят­ком випадків, передбачених ст. 306 Кодексу торговельного море­плавства України.

Шкода від забруднення — це шкода, заподіяна за межами су­дна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбе­режжю або будь-яким іншим об'єктам (суднам, рибопромисло­вим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою для відвернення або змен­шення шкоди від забруднення, а також вартість збитків, заподія­них внаслідок вжиття таких заходів.

Власник судна не відповідає за шкоду від забруднення, якщо доведе, що ця шкода трапилася внаслідок: 1) дії непереборних сил; 2) воєнних дій, ворожих дій або народних заворушень;

3) поведінки третіх осіб, які діяли з наміром заподіяти шкоду;

4) несправності вогнів та інших навігаційних засобів, що є нас­лідком недбалості або інших неправомірних дій властей, які відповідають за підтримання цих засобів у належному стані;

5) аварійного скидання господарсько-фекальних вод або сміття внаслідок неприйняття їх портом у встановлений термін після своєчасного подання судном відповідної заяви. Якщо власник судна доведе, що шкода від забруднення моря виникла повністю або частково внаслідок наміру або недбалості потерпілого, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування повинен бути зменшений чи у відшкодуванні потерпілому по­винно бути відмовлено. Коли шкода від забруднення спричине­на витоком або скидом забруднюючих речовин із кількох суден, власники цих суден разом відповідають за весь збиток, якщо неможливо визначити відповідальність кожного судновласника окремо.

Відповідальність власника судна за шкоду від забруднення внаслідок витоку або скиду забруднюючих речовин з його судна обмежується розміром, встановленим у ст. 308 Кодексу торгове­льного мореплавства України.

Власник судна, що перевозить як вантаж наливом понад 2000 тонн нафти, повинен застрахувати або іншим способом за­безпечити (шляхом отримання банківської або іншої гарантії) свою відповідальність за шкоду, заподіяну від можливого забруд­нення. Позов про відшкодування збитків від забруднення нафтою може бути вчинений безпосередньо страховику або іншій особі, яка надала забезпечення відповідальності власника судна.

Щодо перевезення вантажу слід зазначити, що відповідаль­ність перевізника вантажу виникає з моменту приймання вантажу до перевезення і закінчується в момент його видачі.

За втрату, нестачу або пошкодження вантажу, викликані дія­ми або упущеннями під час навантаження, розміщення, виван­таження або здавання вантажу, перевізник несе відповідальність за правилами ст. 176 Кодексу торговельного мореплавства Ук­раїни.

За збитки, що є результатом втрати або пошкодження ванта­жу, перевізник несе відповідальність у таких розмірах:

1) за втрату і недостачу вантажу — у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу і вантажу, якого не вистачає;

2) за пошкодження або псування вантажу — у сумі, на яку знизилась вартість вантажу.

Перевізник також повертає одержаний ним фрахт, якщо він не входить у ціну втраченого вантажу або вантажу, якого не вис­тачає.

Дійсна вартість втраченого вантажу і вантажу, якого не виста­чає, визначається згідно зі ст. 182 Кодексу торговельного море­плавства України.

За простій судна внаслідок непред'явлення або несвоєчас­ного пред'явлення вантажу, затримки навантажувально-розвантажувальних робіт, що проводяться засобами відправника або одержувача вантажу, чи інших затримок з вини відправни­ка або одержувача вантажу відповідальність несе відправник або одержувач вантажу згідно з договором морського переве­зення вантажу. Штраф за контрсталійний час суден стягується в безспірному (безакцептному) порядку після подання відправ­нику або одержувачу вантажу розрахунку сталійного часу і суми штрафу.

При перевезенні пасажирів перевізник відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок смерті пасажира або ушкодження його здо­ров'я, а також у результаті втрати або пошкодження багажу, як­що подія, внаслідок якої було заподіяно шкоду, сталася під час перевезення і була наслідком вини або недбалості перевізника, його працівників, агентів, які діють у межах своїх службових обов'язків. Перевізник відповідає за нестачу або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, а також за прострочення в його доставці, якщо не доведе, що нестача, пошкодження або прострочення в доставці сталися не з його вини.

За втрату або пошкодження каютного багажу перевізник від­повідає лише у випадку, якщо пасажир доведе, що втрата або пошкодження сталися внаслідок наміру або необережності пе­ревізника. Перевізник не відповідає за втрату чи пошкодження грошей, цінних паперів, дорогоцінних металів і виробів із них, коштовностей, прикрас, виробів мистецтва або інших ціннос­тей, за винятком випадків, коли такі цінності були здані на збереження перевізнику, який погодився їх зберігати в безпеці. В останньому випадку перевізник відповідає: не вище межі, пе­редбаченої ч. 4 ст. 194 Кодексу торговельного мореплавства України.

Якщо перевізник доведе, що вина або недбалість пасажира стали причиною або сприяли його смерті чи ушкодженню здо­ров'я, втраті або пошкодженню його багажу, суд, що розглядає справу, може звільнити перевізника від відповідальності повніс­тю чи частково.

Організатор круїзу несе відповідальність за шкоду, заподіяну смертю або ушкодженням здоров'я учаснику круїзу, а також втратою або пошкодженням його речей відповідно до правил ст. 193, 194 Кодексу торговельного мореплавства України.

Щодо договору лізингу встановлено спеціальний термін заявлення претензій із приводу несправності судна та інших недолі­ків щодо його стану, які можуть бути пред'явлені лізингоодержувачем протягом року з дня передачі судна.

При буксируванні власники суден і об'єктів буксирування не несуть відповідальності за недоліки свого судна, якщо до­ведуть, що вони не могли бути виявлені при проявленні ними належної дбайливості (приховані недоліки). Відповідальність за невиконання обов'язків із договору буксирування та за шкоду, заподіяну при буксируванні судну, що буксирується, або ін­шому плавучому об'єкту чи майну і вантажу, що знаходяться на ньому, встановлена в ст. 225—227 Кодексу торговельного мореплавства.

Важливим заходом притягнення до майнової відповідально­сті є морські протести. Якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, що може бути приводом для пред'яв­лення судновласнику майнових вимог, капітан із метою забез­печення доказів для захисту прав і законних інтересів судно­власників робить у встановленому порядку заяву про морський протест.

Заява про морський протест повинна містити опис обставин події і заходів, вжитих капітаном для забезпечення цілості дові­реного йому майна. Морський протест забезпечує фіксацію і на­ступне доказування фактів, які мають юридичне значення при ви­значенні підстав та меж відповідальності.

Морський протест заявляється: у порту України — нотаріусу або іншій посадовій особі, на яку законодавством України покла­дено здійснення нотаріальних дій; в іноземному порту — консу­лу України або компетентним посадовим особам іноземної дер­жави у порядку, встановленому законодавством цієї держави.

У порту України заява про морський протест робиться протя­гом двадцяти чотирьох годин із моменту оформлення приходу судна в порт, Якщо подія, що зумовлює необхідність заяви мор­ського протесту, сталася в порту, протест повинен бути заявле­ний протягом двадцяти чотирьох годин із моменту події.

Поиск по сайту: