Їх особливості

Для ефективного забезпечення транспортних перевезень на морському транспорті використовуються такі транспортні зо­бов'язання: договір перевезення вантажу, договір перевезення пасажира та багажу, договір круїзу, договір агентування, договір буксирування, договір лізингу суден, зобов'язання з приводу майна, що затонуло, тощо.

Правове регулювання перевезень здійснюється Цивільним ко­дексом України, Господарським кодексом України, Кодексом тор­говельного мореплавства України та підзаконними актами.

Умови морського перевезення вантажів визначаються догово­ром. Учасниками договору морського перевезення вантажів є пе­ревізники різних форм власності та замовники транспортного пе­ревезення. Перевізники — морські транспортні організації поділя­ються на морські транспортні організації загального користування і морські транспортні організації незагального користування.

Морська транспортна організація загального користування має особливий статус, зокрема на неї покладаються додаткові обов'язки:

а) прийняти будь-який запропонований для перевезення ван­таж, якщо на судні с вільні приміщення, придатні для перевезен­ня, і вантаж може бути перевезений без шкоди для раніше прийня­тих до перевезення вантажів;

б) не віддавати перевагу одному вантажовласнику перед ін­шим стосовно приймання вантажів і умов перевезення, за винят­ком випадків, передбачених чинним законодавством України;

в) публікувати тарифи та умови перевезень.

Зміст договору — за договором морського перевезення ванта­жу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доруче­ний йому відправником вантаж із порту відправлення в порт при­значення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язу­ється сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрах­тувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу укладається у пись­мовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є рейсовий чартер (на­дання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень), коносамент, інші письмові докази.

Господарський кодекс України в ст, 307 визначає види дого­вору на морському транспорті, зокрема такі як довгострокові і короткострокові договори.

Після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику ко­носамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазна­ченого в коносаменті. Замість коносамента перевізник може ви­дати інший документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Реквізити коносамента визначаються в ст. 138 Ко­дексу торговельного мореплавства України. Перевізник зобов'я­заний видати відправнику на його бажання кілька примірників коносамента тотожного змісту, причому в кожному з них відмі­чається кількість складених примірників коносамента. Коноса­мент передається з дотриманням правил ст. 140 Кодексу торгове­льного мореплавства України.

Особливі права та обов'язки учасників перевезення вантажу морським транспортом:

Відправник має право вимагати повернення вантажу в порту відправлення до відходу судна або видачі вантажу в проміжному порту, або видачі не тій особі, що зазначена в коносаменті, за умови пред'явлення всіх виданих відправнику примірників коно­самента чи надання відповідного забезпечення і з дотриманням правил Кодексу торговельного мореплавства України про відмо­ву від договору морського перевезення. Відправник повинен своєчасно передати перевізнику всі документи стосовно вантажу, як того вимагають портові, митні, санітарні та інші адміністратив­ні правила.

Вантаж розміщується на судні за розсудом капітана, але не може бути поміщений на палубі без письмової згоди відправника, за винятком вантажів, перевезення яких на палубі допускається відповідно до чинних правил і звичаїв.

Термін, протягом якого вантаж повинен бути навантажений на судно або вивантажений з судна (стадійний час), визначається угодою сторін, а за відсутності такої угоди — нормами, прийня­тими в порту навантаження (розвантаження).

Угодою сторін можуть бути встановлені додаткові після за­кінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного ча­су (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач). За від­сутності угоди сторін про тривалість часу і розмір плати вина­города визначається відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту. За відсутності зазначених ставок розмір плати за простій визначається витратами на утримання судна і екіпажу, а винагорода за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) обчислюється у половинному розмірі плати за простій.

Під час завантаження судна у разі закінчення контрсталійного часу перевізник має право стягнути завдані йому подальшою за­тримкою судна збитки і відправити судно в рейс, якщо навіть весь обумовлений вантаж не навантажено на судно з причин, що не залежать від перевізника. При цьому перевізник зберігає право на одержання повного фрахту. У разі надання для перевезення вантажу всього судна капітан не вправі відмовитись від при­ймання вантажу, доставленого до закінчення сталійного або контр­сталійного часу, якщо сторони домовились про це, навіть якщо приймання і укладення вантажу можуть затримати судно понад встановлений термін. За кожний зайвий день затримки судна по­над контрсталійний час відправник зобов'язаний відшкодувати перевізнику заподіяні збитки.

У тих випадках, коли для перевезення вантажу надано не все судно, капітан вправі до закінчення погодженого сталійного (або сталійного і контрсталійного) часу відмовитися від приймання вантажу, який внаслідок його пред явлення Із запізненням можна навантажити на судно належним чином і без шкоди для решти вантажу не інакше, як затримавши судно. При цьому перевізник зберігає право на одержання повного фрахту.

У разі надання для перевезення вантажу всього судна, частини судна або окремих суднових приміщень відправник може вима­гати вилучення вантажу, що не належить йому, з поданого йому судна, частини судна чи суднового приміщення в порту відправ­лення, а у випадку надання всього судна — у будь-якому порту заходу.

Легкозаймистий, вибуховий або небезпечний за своєю приро­дою вантаж, якщо він був зданий під неправильним або непов­ним найменуванням і під час його приймання перевізник не міг шляхом зовнішнього огляду пересвідчитися у його властивостях, може бути вивантажений перевізником у будь-який час або зни­щений чи знешкоджений, як того будуть вимагати обставини, без відшкодування відправнику пов'язаних із цим збитків.

У разі, якщо відправнику надано для перевезення все судно, перевізник зобов'язаний на вимогу відправника відправити судно в плавання, навіть якщо не весь вантаж був навантажений. Пере­візник у цьому випадку зберігає право на повний фрахт.

Кожна із сторін вправі відмовитися від договору морського перевезення вантажу без відшкодування іншій стороні пов'яза­них із цим збитків у випадках, визначених в ст. 156 Кодексу тор­говельного мореплавства України, в разі настання вказаних обс­тавин до відходу судна з порту.

Доказом укладення договору морського перевезення пасажира і сплати вартості проїзду є виданий перевізником квиток. Здача перевізнику багажу засвідчується багажною квитанцією.

Пасажир має право в будь-який час до відходу судна, а після початку рейсу — в будь-якому порту, в який судно зайде для по­садки або висадки пасажирів, відмовитись від договору морсько­го перевезення. Пасажир, який повідомив перевізника про відмо­ву від перевезення, має право отримати назад плату за проїзд провіз багажу. Перевізник має право відмовитися від договору морського перевезення пасажира при настанні обставин, зазначе­них у пунктах 1—4 ст. 156 Кодексу торговельного мореплавства України.

Про втрату або пошкодження багажу пасажир повинен на­правити письмове повідомлення перевізнику або його агенту у встановлені строки. Багаж, не затребуваний протягом трьох мі­сяців з дня приходу судна в порт призначення, може бути реалі­зований у порядку, встановленому Міністерством транспорту України.

Пасажир за договором морського перевезення підлягає обов'яз­ковому страхуванню від нещасного випадку відповідно до зако­нодавства України. Сплачувана пасажиром страхова премія вхо­дить у вартість квитка.

Перевізник зобов'язаний до початку перевезення привести су­дно у стан, придатний для плавання і безпечного перевезення па­сажирів, завчасно належним чином спорядити його і забезпечити всім необхідним для плавання, укомплектувати екіпажем і утри­мувати судно в такому стані протягом усього часу морського пе­ревезення пасажирів.

Особливий договір перевезення пасажира — договір морсько­го круїзу. За договором морського круїзу одна сторона — органі­затор круїзу — зобов'язується здійснити колективну морську по­дорож (круїз) за певною програмою і надати учасникові круїзу всі пов'язані з цим послуги (морське перевезення, харчування, побутове та екскурсійне обслуговування тощо), а інша сторо­на — учасник круїзу — зобов'язується сплатити за це встановле­ну плату.

Документом, що підтверджує наявність договору морського круїзу, є іменна путівка або інший прирівняний до неї документ, виданий організатором круїзу.

Іншими поширеними договорами морського транспортування є договори фрахтування, лізингу, буксирування суден та страху­вання.

За договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрах­тувальнику на певний час для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екі­пажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екі­пажем (бербоут-чартер).

Інший поширений договір — договір лізингу судна, згідно з яким власник судна (лізингодавець) зобов'язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для ви­користання з метою торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно.

Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном і його вартість за договором морського лізингу.

Договір лізингу українського державного судна може бути укладено лише з дотриманням вимог, передбачених сг. 17 Кодек­су торговельного мореплавства України.

Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій фор­мі. У ньому повинні бути вказані найменування сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його клас, ван­тажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування, піс­ля закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні дані.

За договором морського буксирування власник одного судна зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи пла­вучий об'єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу чи для виконання маневру.

2. Договори річкового перевезення