Підгодівля диких тварин

Підгодівля оленя. У зимовий та ранньо-весняний періоди в раціоні оленів основним кормом є лишайники, які бідні азотистими і мінеральними речовинами. Це призводить до сповільнення росту та розвитку молодих тварин, виснаження оленів, перехворіли в літній період, стельних важенок і особливо биків, постійно використовуваних на транспортних роботах. Ці групи оленів особливо потребують підгодівлі в зимово-весняний період. Найбільш широко застосовуваної мінеральної підгодівлею є кухонна сіль. Підгодівля сіллю добре впливає на організм оленів, зміцнює і підсилює захисні властивості проти ряду захворювань, сприяє доброму розвитку плода у тільних важенок. Сіль є гарною, давно освоєної і найбільш доступною підгодівлею оленів.

Підгодівлю оленів проводять взимку, коли встановлюється снігове покриття. Правильною організацією підгодівлі оленів можна зменшити їх шкоду лісовому господарству. В окремих країнах Європи, особливо в гірських місцевостях, створюють для оленів штучні зимові стійбища в місцях природної концентрації, споруджують загороди. Залежно від висоти снігового покриву влаш-товують загороди висотою 2,5-3,5 м, щоб звірі не могли з них вийти, а вовки та інші хижаки не могли туди потрапити. Площа таких зимовиків становить 6-10 га і в них може утримуватись взимку 30-40 особин. Зимовики обладнують повним комплексом біотехнічних споруд для підгодівлі тварин і зберігання кормів. Необхідний раціон на одну тварину становить: зернових, залежно від якості, -0,5—1 кг, коренеклубнеплодів -1-2 кг, грубих кормів — 3 кг. Для підгодівлі оленів узимку в природних умовах використовують сіно, гілкові пучки, коренеплоди, зерно і зерновідходи, силостощо.
Сіно заготовляють лугове або лісове з переважанням у ньому бобових трав. Бо сіно, що складається із злаків і осок, олені майже не їдять. Заготівлю сіна слід проводити до кінця липня залежно від погодних умов. Складають його в кормосховища або будь-які накриті приміщення, що провітрюються. Взимку його викладають у годівниці з таким розрахунком, щоб одна годівниця обслуговувала 10-15 оленів. Основним видом гілкового корму є пучки з листяних порід дерев. Використовують молоді пагони з листям переважно осики, верб, тополі, горобини, дуба, ясена, клена, явора. Заготовляють їх не пізніше червня, коли листя має найбільше поживних речовин. Сушити гілки треба в затінку, підвісивши на жер-дину чи шнурок або у підвішеному стані в добре провітрюваному приміщенні. У процесі сушки пучки можна обробити концентрованим розчином солі, занурюючи і утримуючи їх по 10-15 хв, після чого розкласти для сушіння. Викладають гілковий корм біля годівниць, на кущах і деревах у місцях скупчення тварин взимку. Для одного оленя на добу — один-два пучки.

Для підгодівлі використовують кормовий буряк, моркву, картоплю, ріпу, брюкву, їх викладають у підготовлені для цього корита, жолоби під годівницями або окремо поставлені неподалік від годівниць. На одного оленя взимку треба 1,5-2кг коренеклубнеплодів. Можна викладати зерно і зерновідходи майже всіх сільгоспкультур. У багатьох країнах світу, особливо Європи, для підгодівлі оленів взимку готують силос. Він може бути різного складу: із зелені топінамбура, люпину, вівса молочної стиглості і трав приблизно в рівних частинах; із кормових культур, гілкового корму, включаючи кору ялини і верби; суміші вики і вівса; трав, пагонів деревних і чагарникових порід, стебел і листя чорниці та кори ялини.

Підгодівля диких качкок. На багатьох внутрішніх незамерзаючих водоймах України зимують дикі качки, їх обовязково треба підгодовувати, бо без цього в суворі зими більшість їх гине. Всі ці водойми беруть на облік і підгодовують з розрахунку 60-80 г зерна чи зерновідходів на одну качку в день. Для підгодівлі використовують плаваючі плотики. Один кінець плотика занурений у воду, а другий розташований на березі. На ньому розміщують невелике коритце, куди засипають корм.

Можна висипати його просто на землю біля води або в коритце, поставлене на березі. Качки дуже швидко звикають до підгодівлі і плавають неподалік від цих місць. У результаті переважна більшість качок перезимовує, а потім гніздиться недалеко від місць підгодівлі.

Підгодівля зайців. Будучи відмінно пристосованими, зайці в більшості випадків не страждають від нестатку кормів. Однак при правильній організації підгодівлі і ці звірі користуються нею і концентруються біля кормових точок. А це найчастіше необхідно, щоб утримати зайців на приписний території, організувати полювання, вилов або відвернути їх від фруктових садів. Заєць-русак починає схематично відвідувати місця підгодівлі з кінця листопада-початку грудня. Найохочіше вони поїдають кущики чорничник, сіно з тимофіївки і конюшини, висушений або зав'яленого топінамбур (стебла і листя), капусту, березові віники зимової заготівлі. Крім того, зайці їдять овес, різні гілковий корм річної заготівлі, брукву, ялівець. Кормові курені для русака влаштовують на полях в 300 м від крайки лісу і па узліссях. Курені роблять із місцевих матеріалів (лапник, солома, сіно). На узліссях встановлюють односхилі і трехскатние курені, входом звернені до лісі. А щоб оберегти курінь від снігових заметів, на відстані 1,5-2 м від входу встановлюють вітрозахисний заслін, зроблений з того ж матеріалу, що і курінь. У лісі простіше і зручніше встановлювати курені-навіси з плоскою покрівлею шириною 1-3 м і довжиною 2-6 м. У цьому випадку додаткових споруд для захисту входу від вітру не потрібно.

Із середини листопада до половини січня в основному проводиться принаджування звірків. З кінця січня зайці починають користуватися підгодівлею інтенсивніше. Якщо на початку зими на одного зайця припадає приблизно три відвідування підгодівлі, то у другій її половині кожен русак відвідує підгодівлю близько 15 разів.

Заєць-біляк. У природних умовах заєць-біляк забезпечений кормами краще русака. Однак і він охоче поїдає підрубаний для нього осичняк, верболіз та інші породи з «м'якою» деревиною. У невеликій кількості біляк користується злаковим різнотравно сіном і листяними віниками весняно-літньої заготівлі та тіньового сушіння з берези, верби, липи і осики. Вільхові віники біляки, як правило, не беруть. У неволі біляки поїдають також овес (в зернах і снопики), ялівець і конюшинове сіно. Як русаки, так і біляки їдять сіно і гілковий корм вибірково і зовсім не чіпають корм, забруднений своєю сечею і фекаліями. Тому корми для них потрібно періодично міняти.

Підгодівля кабана. Досвід ведення мисливського господарства на кабана в європейських країнах, передових мисливських господарствах України і наш власний свідчить, що біотехнія повинна включати мережу кормових полів та осінньо-зимову підгодівлю. Раціональне розміщення мережі кормових полів дає змогу утримувати кабанів у вигідних для мисливського господарстванових площ до складу лісових культур вводити 10—15 відсотків плодових чи плодокісточкових дерев (яблуня, груша, слива, черешня тощо).

Поблизу природних чи штучно створених захисних ділянок (реміз), де постійно перебувають кабани, треба створювати кормові поля з розрахунку 1-1,5 га на 1000 га лісових угідь, у 3-4 і навіть більше місцях. Ці поля є запорукою того, що кабани не вийдуть на сільгоспугіддя. Краще всього висівати на цих полях овес, кукурудзу, висаджувати картоплю чи топінамбур, їх залишають на зиму, не збираючи врожаю. Недалеко від кормових полів (500-800 м) слід впо-рядковувати підгодівельні майданчики, бажано автогодівниці — дві парні автоматичні годівниці на 1000 га лісових угідь. Корм у годівниці викладають залежно від кормових і кліматичних умов, починаючи з листопада-грудня. Під-годівельні місця чи автогодівниці влаштовують у лісі, на ділянках, що захищають спокій тварин, недалеко від захисних реміз на невеликих галявинах, у рідколіссі з густим підліском тощо. Викладання кормів у автогодівниці проводять один раз на 10-14 днів, залежно від їх ємкості і кількості тварин, що підгодовують. При підгодівлі кабанів з автогодівниць виключається затоптування кормів тваринами та рознесення птахами. В місцях, кудина підгодівлю приходять великі стада кабанів, слід влаштовувати дві автогодівниці У лісі треба споруджувати кормосховища, куди восени завозити корми на цілу зиму. Один єгер може легко подавати звідти корм на підгодівельні майданчики чи в авто-годівниці у 3-4-х місцях. Для підгодівлі можна використовувати картоплю, буряк, моркву, кукурудзу, жолуді, зерновідходи, сухий жом цукрового буряка, силос тощо. На одного кабана на добу потрібно 0,5 кг кормів у листопаді-грудні і до 2-3 кг у січні-березні.

Штучна підгодівля призводить до концентрації кабанів на порівняно невеликих ділянках лісу, поблизу підгодівельних майданчиків чи автогодівниць. При достатньому об*ємі підгодівлі взимку кабани більшу частину доби перебувають на лігвищах поблизу підгодівельних майданчиків на відстані 200-1000м, у той час як у природних умовах вони за добу часто проходять від 3-4 до 6-7 км і більше. При систематичній підгодівлі різко змінюється ставлення кабанів до людини. Вони ніби перестають її боятися, стають довірливими, чого не можна сказати про старих особин, які підходять до майданчиків тільки після того, як переконаються, що можна спокійно пожирувати Тривала щорічна підгодівля призводить до того, що кабани певною мірою втрачають притаманну їм високу витривалість. Якщо не проводити селекційного відбору, то в кінцевому результаті підгодівля сприяє ослабленню популяції. Поблизу підгодівельних комплексів доцільно споруджувати вежі спостережень, з яких ведуть кількісний та якісний облік, селекційний відбір неповноцінних тварин, експлуатацію поголів*я тощо.

Підгодівля косулі. Козуль підгодовують взимку, коли висота сніжного покриву перевищує 20 см або навіть менша, але він такий твердий, що тваринам важко добувати корм. Підгодовують козуль із спеціально влаштованих годівниць такими ж кормами, як оленів. Одна годівниця на 15-20 тварин. Краще всього облаштовувати їх у рідколіссі. Добре зарекомендувало себе встановлення зерносховищ і годівниць разом під одним накриттям. Норма викладки кормів для однієї козулі на добу: сіна — 0,7-1 кг, гілкових кормів - 1 пучок, коренеплодів -1 кг, зернових чи зерновідходів -0,2-0,3 кг.

Косуля вимоглива до кормів і вибирає місцеперебування, де рослинність різноманітна і багата, воліючи ділянки поблизу зернових полів. Взимку вона охоче ласує кормами, які для неї викладають мисливці. Якщо сніг глибокий і стоять сильні холоди, козуля не відходить далеко від підкормових майданчиків і не боїться людини. Чим менше вона пересувається, тим менше витрачає енергії. Тому підкормових майданчики слід закладати поблизу місць, обираних для зимівлі самими тваринами. Зазвичай це густі ялинники по берегах річок, де менше снігу, узлісся вздовж полів, поблизу сених сараїв і стогів.

Підгодівля фазанів,сірі куріпки. Для фазанів і сірих куріпок обладнують односкатні навіси розміром 1x1, 1,5x1,5, 2x2, 3x3 м. Можна влаштовувати годівниці у вигляді намету. Навіси і намети можуть бути будь-якої форми. Найкраще їх облашто-вувати біля заростей кущів, щоб птахи в разі небезпеки могли причаїтися. Під навіси і в намети насипають зерно, зерновідходи, а в різні сторони від них на відстані 5-10 м розсипають корм, щоб птахи могли легко знайти його. Бажано проводити також мінеральну підгодівлю пернатих, викладаючи кісткове борошно, крейду, терту шкаралупу курячих яєць або просто пісок.

Поиск по сайту: