Білет №4

1 Ри́зик — можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки.

Неща́сний ви́падок (подія) — тілесні пошкодження або смерть, інколи пошкодження майна, причиною яких є несподіваний збіг обставин. При цьому зазвичай мається на увазі, що негативного імовірнісного результату можливо було уникнути або запобігти, якщо причини, що привели до нещасного випадку, були би розпізнані раніше.

Категорії робіт розмежовуються на основі інтенсивності енерговитрат організму в ккал/ч (Вт).

Індивідуальні засоби захисту — спеціальні засоби, що безпосередньо використовуються працюючими для зменшення впливу на організм шкідливих виробничих факторів.

2. Основою законодавства України з охорони праці є Конституція України прийнята Верховною Радою (далі ВР) України 28 червня 1996 року, яка гарантує її громадянам право на працю і безпеку праці, а також система законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційно­го права.

Основними законодавчими актами цієї системи є:

Закон України "Про охорону праці", прийнятий ВР і за­тверджений Президентом України 21.11.2002 р. №229-ІY;

Кодекс законів про працю України (КзпП);

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";

Про охорону здоров'я;

Про пожежну безпеку;

Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку;

3. У разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілому сплачується одноразова страхова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку його за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. Каліцтво або ж інше ушкодження здоров'я (травма, хвороба) працівника веде до втрати ним професійної працездатності, а відтак – до втрати заробітної плати та інших доходів. Тим самим він позбавляється можливості для нормального існування як самого себе, так і своїх утриманців. Тому Закон “Про охорону праці” передбачає, що в разі ушкодження здоров‘я працівника, йому повинно бути надане відповідне відшкодування, а в разі смерті працівника -відшкодування надається членам сім‘ї померлого. Відшкодування здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Цим законом передбачається, що у разі настання страхового випадку застрахованому чи особам, які мають на це право, Фонд виплачує страхові виплати, які складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Білет№5.

1.виробничий ризик-імовірність ушкодження здоров’я працівника під час виконання ним трудових обов’язків,що обумовлена ступенем шкідливості або небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва

Нещасний випадок на виробництві –раптове погіршення стану здоров’я чи настання смерті працівника під час виконування ним трудових обов’язків внаслідок короткочасного впливу небезпечного або шкідливого чинника

Тяжкість праці - характеристика трудової діяльності, визначається ступінь сукупного впливу всіх елементів умов праці на функціональний стан людини, її працездатність, стан здоров'я і процес відтворення робочої сили.

3. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктів господарювання для санітарного та епідемічного благополуччя населення, є:

можливість завдання шкоди здоров'ю, працездатності та життю людини чи здоров'ю майбутніх поколінь, зумовлена впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності;

можливість виникнення і поширення інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень серед населення;

масштаби можливих негативних наслідків для життя та/або здоров'я населення.

2. Відповідно до встановлених критеріїв суб'єкти господарювання незалежно від форми власності належать до одного з трьох ступенів ризику - високого, середнього або незначного.

3. До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб'єкти, які:

віднесені до I категорії підприємств, що застосовують радіаційно-ядерні технології;

у своїй діяльності використовують шкідливі речовини I класу небезпеки та/або біологічні агенти I групи патогенності (небезпеки);

забезпечують питною водою населення чисельністю понад 100 тис. осіб;

здійснюють скидання стічних вод у відкриті водойми, віднесені до I категорії водокористування;

провадять діяльність, пов'язану з вихованням та навчанням дітей у дошкільних навчальних закладах, крім закладів з короткотривалим (до 3 годин) перебуванням кожної дитини;

провадять діяльність, пов'язану з вихованням та навчанням дітей в загальноосвітніх навчальних закладах, крім позашкільних навчально-виховних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації;

забезпечують оздоровлення дітей;

надають стаціонарну медичну допомогу населенню;

провадять виробничу діяльність, з чисельністю працівників понад 500 осіб.

4. До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать суб'єкти, які:

віднесені до II категорії підприємств, що застосовують радіаційно-ядерні технології;

у своїй діяльності використовують шкідливі речовини II класу небезпеки та/або біологічні агенти II групи патогенності (небезпеки);

забезпечують питною водою населення чисельністю від 20 тис. до 100 тис. осіб;

здійснюють скидання стічних вод у відкриті водойми, віднесені до II категорії водокористування;

забезпечують відпочинок дітей;

забезпечують оздоровлення дорослих;

надають амбулаторну медичну допомогу населенню;

провадять виробничу діяльність, з чисельністю працівників від 50 до 500 осіб.

5. До суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб'єкти, які:

провадять діяльність, пов'язану з вихованням та навчанням дітей в дошкільних навчальних закладах з короткотривалим (до 3 годин) перебуванням кожної дитини;

провадять діяльність, пов'язану з вихованням та навчанням дітей в позашкільних навчально-виховних закладах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах I-II рівня акредитації;

забезпечують відпочинок дорослих;

не належать до суб'єктів господарювання з високим та/або середнім ступенем ризику.

6. У разі коли суб'єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох або більше груп ризику, такий суб'єкт відноситься до більш високої групи ризику з тих, до яких він може бути віднесений.

7. Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання здійснюються:

з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік;

із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на три роки;

з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на п'ять років.

8. У разі коли за результатами двох останніх планових перевірок не виявлено фактів порушення вимог законодавства у сфері санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, наступна планова перевірка такого суб'єкта господарювання проводиться не раніше ніж через період часу, встановлений для відповідної групи ризику, збільшений у 1,5 раза.

Поиск по сайту: