Тема 4. Механізація штукатурних робіт

3.1. Готування розчинів і подача їх на робочі місця.

3.2. Механізоване виконання штукатурних робіт.

3.1. Готування розчинів і подача їх на робочі місця.

Готування розчинів. Перед готуванням розчину матеріали очищають від сторонніх домішок, просівають, якщо треба - подрібнюють і сортують. Підготовлені матеріали дозують і перемішують.

Для просівання матеріалів застосовують ручні й механічні сита. Матеріали відважують ваговими або об'ємними дозаторами. Перемішують розчини в розчинозмішувачах. Для невеликих обсягів розчину, служать малогабаритні розчинозмішувачі: З-46А, З-26Б, З-23Б. Їх переміщають у межах майданчика й робочого місця на колесах. Розчинозмішувачі З-46А з електродвигуном і З-26Б, з двигуном внутрішнього згоряння (мал. 1, а) мають однакову конструкцію. Їхня середня продуктивність по розчину 2м3/год з обсягом готового замісу 65л і місткістю змішувального барабана по завантаженню 80л. Розчинозмішувач складається з рами 1 на колесах і опорної стійки 2, змішувального барабана 3, запобіжних ґрат 4, рукоятки 5 для повороту барабана при вивантаженні розчину.

Усередині барабана розташований вал квадратного розтину, закріплений на підшипниках. На валу кріпляться чотири лопати, повернені щодо вала на 45°. Крім того, у торцевих сторін змішувального барабана на осі кріплять дві додаткові лопати або лопатеві стійки, що перемішують розчин у торців барабана. Ці лопати кріпляться до барабану під прямим кутом і, володіючи пружністю, відхиляються у випадку заклинювання.

Розчинозмішувач ІЗ-23Б (мал. 1, б) з обсягом готового замісу 65л улаштований так. На рамі 1 розчинозмішувача розташована відкидна траверса 7, на якій змонтований привід 8,, що полягає з електродвигуна й редуктора з лопатевим валом. Траверса з'єднана з рамою шарнірно, що дає можливість повертати її навколо горизонтальної осі й тим самим фіксувати в трьох положеннях: робітнику, неодруженому й транспортному. Розчин приготовляєтся в приставному бункері 9. Щоб бункер не обертався під час перемішування розчину, до траверси прикріплена нерухлива лопата 10, сприятлива завихренню розчину і його кращому перемішуванню. У комплект розчинозмішувача входять дві змінні тачки із установленими на них обертовими бункерами місткістю кожний 110л. Розміри тачки з бункером такі, що її можна вільно перевозити через дверні прорізи. Матеріали завантажують вручну.

мал. 1 Розчинозмішувач:
а - З-26Б, б - З-23Б, в - СБ-43Б;
1 - рама, 2 - опорні стійки, 3 - барабан, 4 - запобіжні ґрати, 5 - рукоятка, 6 - двигун внутрішнього згоряння, 7 - відкидна траверса, 8 - привід, 9 - бункер, 10 - лопата, 11 - тачка, 12 - бак, 13 - розвантажувальне обладнання

Турбулентний змішувач СБ-43Б (мал. 1, в) з обсягом готового замісу 65л, продуктивністю 2,6м³/год застосовують для готування розчинів із сухих сумішей при оздоблювальних і ремонтних роботах. Змішувач складається з бака 12, у якім перебуває швидкообертовий ротор, приводу 8 і розвантажувального обладнання 13. При обертанні ротор лопатками відкидає розчин до конусної частини бака. Дві лопатки, установлені на стінці бака, гальмують рух суміші по окружності й направляють її спірально нагору, після чого розчин, падаючи на ротор, знову утягується в рух. Готовий розчин розвантажується через вікно, що закривається затвором з рукояткою 5, у лоток, розташований на конусній частині бака. Розчин виходить однорідним. В описаних змішувачах готують розчин рухливістю не менш 4мм по еталонному конусу.

Транспортування розчинів і сухих в'язких. Розчин подають на поверхи й до робочих місць розчинонасосами, штукатурними установками й агрегатами. Агрегати, що подають, установлюють близько будинку під навісом, узимку в утеплених кабінах або приміщеннях. Для подачі розчину по вертикалі влаштовують сталеві трубопроводи із триходовими кранами на кожному поверсі. До кранів кріплять гумовотканинні рукава, по яких розчин подається по будинкові безпосередньо на робочі місця. Рухливість розчину, щоб подавати розчинонасосами, повинна бути не менш 7див по еталонному конусу, а заповнювач у розчині не крупніше 5мм. Чим дрібніше заповнювач і пластичніше розчин, тим він краще перекачується розчинонасосами.

Сухі в'язкі речовини подають на склади й поверхи за допомогою пневматичних гвинтових насосів. Насосами в'язкі речовини переміщаються по трубопроводах за допомогою гвинтів від стисненого повітря. Насоси різних конструкцій мають подачу відповідно 36, 36, 63 при дальності подачі по горизонталі 200, 400, 200, 400, 200м, у тому числі по вертикалі 30м.

Машини й механізми обслуговують робітники, які пройшли спеціальну підготовку й мають посвідчення.

3.2. Механізоване виконання штукатурних робіт.

Основні правила До механізованого виконання робіт допускаються робітники, що знають правила техніки безпеки на загальнобудівельних роботах, що й вивчили інструкції для експлуатації застосовуваних машин. Усі працюючі на машинах повинні бути постачені спецодягом, окулярами або респіраторами.

Працювати на несправних машинах не дозволяється. Шланги електропроводу й інші підводки повинні бути справні. Усе електроустаткування повинне бути заземлене гнучким кабелем і захищене від механічних ушкоджень.

Перед початком роботи машини й механізми оглядають і переконуються, що вони справні й шланги міцно з'єднані.

При оштукатурюванні машинами розчин розрівнюють напівтертками, шаблонами, малками, правилами по маяках. Маяки використовують розчинні, гіпсові, дерев'яні, металеві.

Після закінчення роботи спускають воду з водяного шланга або розчинонасоса, очищають машину від робочої суміші або розчину. Про всі несправності повідомляють чергового механіка.

Нанесення розчину розчинонасосами. Розчинонасосами перекачують вапняні, цементні, змішані (цементно-вапняні) і вапняно-гіпсові розчини. Склад вапняних і цементних розчинів від 1:2 до 1:3 (вапноттісто або цемент: пісок), змішаних - від 1:1:6 до 1:1:9 (цемент: вапноттісто: пісок). У вапняно-гіпсовий розчин уводять сповільнювач схоплювання гіпсу. Для готування розчину спочатку на сповільнювачі замішують гіпсове тісто, потім додають вапняний розчин і перемішують у змішувачі. Щоб розчин не розшаровувався й краще перекачувався, у нього вводять пластифіцируючі добавки, наприклад вапняне тісто або глину. Глину застосовують у вигляді глиняного молока консистенцією, відповідній до глибини занурення еталонного конуса на 14мм, або порошку грубого млива в кількості до 8% від обсягу в'язких речовин.

Розчини з осіданням еталонного конуса 10-12мм наносять форсунками механічної дії, а з осіданням конуса 7-9мм - форсунками пневматичної дії. Більш густі розчини закупорюють шланги й отвору конуса, а більш рідкі - розшаровуються. Застосовувані розчини повинні бути добре перемішані й проціджені через часте сито.

При роботі з форсунками механічної дії підтримують постійний тиск розчинонасоса. Для форсунок пневматичної дії потрібне менший тиск. Подачу стисненого повітря й, отже, зміна розміру смолоскипа регулюють вентилем. Зайва кількість повітря викликає надмірне розпилення розчину й збільшує його втрати. При недостатній кількості повітря розчину не повідомляється потрібна швидкість, і він падає на підлогу, не долетівши до поверхні. Тому машиніст розчинонасоса стежить за правильним вибором довжини смолоскипа, змінюючи не тільки подачу стисненого повітря, але й посуваючи або відсуваючи від кінця форсунки наконечник зі стисненим повітрям. При роботі пневматичною форсункою спочатку пускають струмінь стисненого повітря й тільки після цього розчин. Якщо зробити навпаки, може утворюватися розчинна пробка й форсунку прийдеться прочищати.

По еталонному конусу, рухливість розчину без гіпсового в'язкого для обризгу й ґрунту 6-10см, для накривочного шару, який містить гіпсове в'язке, - 9-12см, без гіпсового в'язкого – 7-8см.

Під час нанесення обризгу й ґрунту форсунки тримають до поверхні під кутом 60-90°, а при нанесенні обризгу по драні - під кутом 60°, щоб розчин краще затікав під дрань. Розчин наносять рухами зверху вниз і шарами наступної товщини: для обризга по дерев'яних поверхнях - не більш 9мм, по кам'яних, цегельним, бетонним поверхням - не більш 5мм. Шари ґрунту не повинні перевищувати 8мм при вапняно-гіпсових розчинах, 7мм - при вапняних і цементно-вапняних розчинах, 5мм - при цементних розчинах. Щоб розчин не сповзав при повторнім нанесенні попередній шар розчину повинен досить ствердіти.

При нанесенні розчину на стіну робітник тримає форсунку руками (мал. 2, а) або кладе на плече (мал. 2,б), а при нанесенні на стелю її можна зміцнити на вилку (мал. 2, в). Приступаючи до нанесення розчину на поверхні, штукатур, насамперед, повинен підібрати потрібну довжину струменя розчину й смолоскип його розпилення. Довжина струменя й смолоскип розпилення, залежать від типу розчинонасоса, тиску в насосі, потужності компресора, конструкції форсунки, густоти й пластичності розчину. Підбираючи смолоскип розпилення, необхідно домагатися того, щоб при нанесенні розчину втрати його були найменшими. Наносить і розрівнює розчин ланка, до складу якого входять штукатури 4-, 3- і 2-го розрядів. Кожний шар наносять на затверділий попередній шар. Після схоплювання або отвердіння накривочного шару його затирають. У процесі нанесення розчину робітники збирають упалий розчин і наносять його на поверхні, особливо в місця з товстими наметами.

Рис. 41. Нанесення розчину на стіну (а, б) і на стелю (в)

Поиск по сайту: