Інструменти та пристрої для оштукатурення поверхонь та перевірки якості робіт

Для підготовки поверхонь під штукатурення, нанесення та розрівнювання штукатурного розчину застосовують ручні та механізовані інструменти. Механізовані інструменти полегшують працю штукатура і прискорюють виконання штукатурних робіт.

Для підготовки поверхонь під штукатурення використовують молотки, троянки, скарпелі, зубила та інші інструменти.

Штукатурний молоток застосовують для прибивання дранки до дерев'яних поверхонь і насікання кам'яних поверхонь. Молоток з одного боку має бойок, а з другого — проріз для витягування цвяхів. Маса молотка становить 600 г.

Троянкою за допомогою молотка розчищають та поглиблюють шви у цегляній кладці, а також насікають бетонні і цегляні поверхні для збільшення їхньої шорсткості. Робоче лезо троянки — зубчасте.

Замість троянки з цією самою метою використовують скарпель або зубило.

Для механізованого насікання кам'яних поверхонь застосовують електричні або пневматичні відбійні молотки В патроні інструмента закріплюють скарпель чи троянку, які, рухаючись у поступально зворотному напрямі, насікають поверхню.

Рис.6.Інструменти для підготовки поверхонь під штукатурення:

а - штукатурний молоток, б - троянка, в – скарпель

Рис.7.Електровідбійний молоток

1 — електрокабель; 2 — рукоятка, 3 — вимикач, 4 — електродвигун, 5 — редуктор, патрон, 7 — троянка

Ручний електровідбійний молоток складається з електродвигуна, корпус якого має рукоятку з вимикачем на внутрішньому боці, редуктора і патрона.

Під час роботи молотка обертальний момент від ротора електродвигуна 4 передається на шестірню двоступінчастого редуктора 5, за допомогою якого обертальний рух перетворюється на поступально-зворотний рух патрона 6, в обоймі якого закріплюється робочий інструмент 7. Маса електровідбійного молотка становить 6,9 кг.

Пневматичний молоток працює за допомогою стисненого повітря, що надходить до нього по шлангу від компресора. У корпусі молотка є поршень-ударник, який під дією стисненого повітря робить поступально-зворотні рухи, примушуючи рухатись закріплену в патроні молотка троянку або скарпель.

Штукатурний розчин на поверхні вручну наносять соколом, штукатурною лопаткою (кельмою), ковшем.

Сокіл використовують для підтримання невеликої кількості розчину на певній відстані від поверхні під час штукатурення. Соколом можна також намазувати розчин на поверхню і ущільнювати його. Виготовляють цей пристрій з деревини (ялина, сосна) або алюмінієвого листа розміром 400 X 450 або 400 X 400 мм, завтовшки не більш як 15 мм. Верхня робоча поверхня сокола не повинна мати щілин та пошкоджень.

Штукатурна лопатка, або кельма призначена для накидання розчину з сокола або ящика на поверхню. Виготовляють кельму серцеподібної форми з листової сталі завтовшки до 1 мм. До неї прикріплена дерев'яна ручка завдовжки 125 мм.

Рис 8. Інструменти для нанесення розчинів на поверхні:

а — алюмінієвій сокіл, б—дерев'яний сокіл, в — штукатурна лопатка, г — ківш)

Рис 9.Інструменти для розрівнювання й обробки штукатурного шару:

а — півтерки дерев'яні, б— півтерок алюмінієвий, в — правило

Ківш) призначений для накидання на поверхню рідких розчинів. Його застосування значно підвищує продуктивність праці.

Для розрівнювання, ущільнення і обробки штукатурного шару використовують півтерок, правило і терку.

Півтерки) призначені для розрівнювання й ущільнення штукатурного шару, нанесеного на поверхню штукатурною лопаткою, ковшем або механізованим способом. Виготовляють їх з деревини (сосни, ялини) або алюмїні'ю. Малим півтерком можна розрівнювати штукатурний шар у кутах приміщення або на невеликих ділянках поверхні.

Для опорядження кутів використовують дерев'яні або алюмінієві кутові півтерки, півтерок для опорядження внутрішнього кута називають лузговим, а для зовнішнього кута — усьоночним. Для зручності в роботі їх роблять з одною або двома ручками_.

Правилом завдовжки 1,2—2,0 м розрівнюють штукатурний шар і перевіряють його рівність. Виготовляють його з деревини або алюмінію.

Рис.10 Кутові півтерка:

а — дерев'яні, б — алюмінієві

Остаточно штукатурний шар обробляють (затирають) дерев'яною, гумовою або повстяною теркою, а також сталевою гладилкою.

Дерев'яну терку використовують для затирання накривного штукатурного шару на плоских поверхнях. Проте після цього поверхня залишається ще шорсткою, з дрібними подряпинами. Щоб уникнути цих дефектів, застосовують терки, підбиті гумою або повстю.

У галтелях (викружках) затирають штукатурку дерев'яною галтельною теркою

Сталева гладилка призначена для згладжування накривного шару штукатурки, нанесення та згладжування безпіщаної накривки, а також для залізнення поверхонь. Гладилку, яка може бути з однією або двома ручками, виготовляють з листової сталі завтовшки 1—2 мм.

Для виконання прямолінійних тяг користуються шаблонами, лінійкою та відрізачкою.

Шаблон для витягування внутрішніх карнизів складається з профільної дошки 1, оббитої з одного боку бляхою відповідно до профілю дошки, горизонтальної дошки 3, полозка 2 і підкосів 4. Профільна дошка вздовж усієї робочої частини зрізана під кутом 60—70°.

Рис 11.Інструменти для остаточного опорядження штукатурного шару

а — дерев'яна терка; б — галтельна терка, в — сталева гладилна

Рис.12.Пристрої та інструменти:

а— шаблон для витягування внутрішнього карниза: 1 — профільна дошка: 2 — полозок. 3 — горизонтальна дошка; 4 — підкоси, б — кутовий шаблон 1 — трикутна металева рама, 2 — подвійна профільна дошка, 3 — профільна пластинка, 4 — опора, 5 — полозок; в — відрізачка, г— лінійка

Підкоси, які водночас є ручками, призначені для утримання профільної дошки у вертикальному положенні. Полозок прибивають знизу горизонтальної дошки на відстані від її передньої кромки, що дорівнює ширині рейки, по якій переміщують шаблон. Під час роботи шаблон переміщують по напрямних рейках, одну з яких прикріплюють до стіни, а другу — до стелі.

Шаблоном для витягування внутрішніх карнизів не можна виконувати тяги у кутах стін, оскільки під час пересування його профільна дошка не доходить до вершини кута на 14—20 см. Цей недолік можна усунути, користуючись кутовим шаблоном.

Кутовий шаблон виготовляють з деревини або металу. Металевий шаблон складається з трикутної горизонтальної рами, до якої гвинтами прикріплюють полозок 5. Полозок у разі потреби можна пересувати.

Рис. 13. Ящики для приготування розчинів:

а — дерев’яний б — металевий

Зверху рами на металевих опорах 4 закріплюється подвійна профільна дошка 2, всередині якої розміщена профільна пластинка 3 з бляхи. Під час роботи з таким шаблоном напрямні рейки прибивають на одному рівні відразу на двох суміжних стінах. Якщо рейки закріпити правильно, то під час виконання тяги не потрібно буде підправляти кут відрізачкою або лінійкою.

Відрізочка має форму, подібну до штукатурної лопатки, і застосовується для ремонту тяг та обробки їх у кутах. Виготовляють її з листової сталі.

Лінійкою підправляють профіль тяг під час ремонтних робіт і обробляють кути. Виготовляють її з деревини завдовжки 400—700 мм і завширшки 50— 60 мм. Для зручності обробки тяг у кутах зрізують під кутом один чи обидва торці лінійки.

Для змочування поверхні водою перед штукатуренням користуються рогожною або маховою щіткою, а для зберігання і переміщення розчину на робочому місці — металевими або дерев'яними ящиками і відрами. Для зручності в роботі штукатурні ящики влаштовують на колесах чи котках.

4. Призначення марок.

Рис. 14. Влаштування марок і маяків: а - забитий цвях; б-ліпка; в -марка з розчину; г - інвентарна марка; д - затискач (маякоутриму-вач); 1 - штир; 2 - лапка-затискувач; 3 - правило; е - послідовність влаштування маяків з розчину. 1 - правило; 2 - простір між правилом і стіною; 3-4 - марки; 5 - затискач (рейкоутримувач); ж - влаш -тування маяків на бетонних поверхнях.

Марки - це зрізані піраміди розмірами 4×4 см, завтовшки близько 20 мм, які служать для влаштування маяків.
Навколо цвяхів забитих під час провішування поверхні, наносять з розчину або гіпсу ліпки товщиною на 3-5 мм більшою за виступаючу частину цвяха (рис. 16, б). Коли розчин затужавіє, ліпок підрізають врівень з головкою цвяха і збоку надають йому форму зрізаної піраміди.Для підвищення продуктивності праці провішуванні поверхні замість цвяхів краще забивати інвентарні металеві

Маяки - це смуги з розчину або дерев’яні чи металеві рейки (труби), розміщені на поверхні на відстані 1,2-1,5 м одна від одної. Щоб зробити маяк з розчину або гіпсу, прикладають рейку (1) перерізом 30×30 мм на марки (3) і притискують її спеціальним Г-подібними затискачами або “приморожують” гіпсовим розчином. Під рейку накидають розчин і розрівнюють його вздовж неї Коли розчин затужавіє, рейки знімають, цвяхи або інвентарні марки витягують, а отвори, що утворились у маяках, закидають розчином і остаточно затирають.
Маяки з розчину можна зробити також способом натирання. Для цього між марками накидають смугу розчину завтовшки більшу за товщину марки. Після цього до марок притискують правило і натирають маяк розчином вздовж смуги.

Більш продуктивним є застосування інвентарних дерев’яних або металевих маяків (кутова сталь або дюраль розміром 25×25 або 30×30 мм), які закріплюють за допомогою маяко-утримувачів У бетонну поверхню цвяхи не забиваються. Тому біля стелі влаштовують марку з розчину (1) висота якої відповідає товщині майбутньої штукатурки. До марки прикладаємо один кінець правила (2) з будівельним рівнем (3), а під другий кінець правила накидають розчин (4), на який натискають правило до тих пір, поки рівень покаже вертикальність.

Поиск по сайту: