український етнічний стиль одягу як спосіб вияву особистої та культурної ідентичності

Визначальною рисою сучасної культурної ситуації є глобалізація усіх сфер життєдіяльності людини. Глобалізація є суперечливим процесом. Однією з його складових є тенденція до культурної уніфікації. Завдяки трансльованим ЗМІ стандартам життєвих цінностей та стилів, міжнародній індустрії розваг, моди, туризму світовий культурний простір втрачає свою різноманітність, стає гомогенним. Окремі культурні стандарти стають інтернаціональними, починають домінувати над стандартами інших культур. Коли запозичення та впровадження цінностей чужих культур починає переважати, культура втрачає притаманну їй стабільність, посилюється процес деградації, руйнування культурної ідентичності. З іншого боку, нові технології комунікації, що стимулюють глобалізацію, уможливлюють і популяризацію окремих видів національної культури у всесвітньому масштабі. Таким чином, національні культури мають шанс утвердитись у інтернаціональному культурному просторі і протистояти уніфікації.

Індустрія моди практично від початку свого існування була пов’язана з процесами культурної експансії. Європейські центри моди визначали панівні тенденції у виробництві одягу, взуття, аксесуарів для проєвропейських національних еліт по всьому світу. Однак для сучасних тенденцій розвитку світової модної індустрії є характерною поліцентричність, орієнтація на множинність національних традицій. Головним проявом цієї тенденції став етнічний стиль (так завана етника), який розробляється на основі історичних традицій одягу конкретних національних культур. Етнічний стиль базується на вже сформованих етноідентифікуючих маркерах (основними етнічними маркерами будь–якого етносу є традиційна культура, національна державна символіка, конфесійна приналежність, міфологія, етикет, звичаєве право тощо). Головна філософія етнічного стилю – повна гармонія з природою, саме тому етника визнає лише натуральні тканини і матеріали: льон, бавовну, шовк, шифон, вовну, дерево. Усі вироби, виконані у цьому стилі, є екологічними. Етностиль досить еклектичний, його явна прикмета – творче змішання часом несумісних предметів і матеріалів; йому притаманні театральність та декоративність. Своїй популярності етника завдячує тому, що асоціюється зі свободою, різноманіттям, природністю. Запит на цей стиль існує практично в усіх галузях дизайну: у дизайні інтер'єру, ландшафтному дизайні, фітодизайні, у дизайні одягу тощо.

Етностиль у одязі створюється на основі традиційних ансамблів, які формувалися століттями в окремих культурних регіонах, він виявляє і пропагує унікальні естетичні стандарти, притаманні тій чи іншій культурі відображає особливості національного характеру.

Костюм у народному стилі сприймається як художній витвір. Етника – це основа, що підтверджує наше походження, стиль створений за мотивами народної творчості, одна з ланок, що пов’язують минуле народу з майбутнім Він цікавий своєю різноманітністю, яскравістю і незвичністю.

Першим, хто набрався відваги ввести в свої колекції цей стиль, став Ів Сен Лоран в шістдесяті роки. Відомий кутюр’є використав мотиви Китаю, Марокко, Росії. Етномотиви в колекціях ділового, класичного, і спортивного одягу вже нікого не дивують. Майже кожен сезон в колекціях провідних дизайнерів світу таких як: Kenzo, Jean Paul Gaultier, Gucci зустрічається використання народних мотивів. Аксесуари з етнічними мотивами зустрічаються у багатьох колекціях всесвітньовідомих дизайнерів, в тому числі прихильники класики Chanel, Giorgio Armani, Oscar de la Renta.

Міру наближення сучасного костюму до свого першоджерела вибирає сам модельєр, але все ж сучасний одяг, виконаний в етнічному стилі, не повинен перетворюватися на копію народного костюма. Чим тонше і делікатніше асоціативний зв'язок з джерелом творчості тим досконаліше і гармонічніше може стати костюм, створений сучасним модельєром.

Найбільш популярними в сучасній моді є африканська, арабська, індійська, японська, американська етника. Усі ці напрямки мають спільні риси (орієнтація на народні традицій, використання натуральних матеріалів, схожість у колористичному вирішенні в деяких напрямках тощо), але при цьому кожен з цих стилів має свої особливості, зберігає свою ідентичність.

Аналіз тенденцій української моди доводить, що етностиль є предметом зацікавлення також і провідних вітчизняних дизайнерів. Ними, як правило, використовуються елементи народного крою та вишивка (колекція Роксолани Богуцької, колекція «Дикий простір» Олесі Теліженко, проект Poustovit Ethno Лілії Пустовіт).

Український народний одяг є надзвичайно складним явищем, матеріальної культури, сформованим у системі соціально–економічних, історичних, географічних, етнічних чинників. Народний одяг - це один з найважливіших каналів передачі етнокультурної інформації від покоління до покоління.

Сучасний одяг в українському етностилі має чимало елементів народного одягу: зборки, складки, рельєфи, защипи, вільний, простий крій, мішкуваті рукава, оформлення вирізу горловини, загальний характер форми та строкаті, картаті, набивні тканини з фольклорним малюнком, прийоми розміщення декору. Використовуються різні орнаменти або їх варіації: геометричні, рослинні, рослинно–геометричні, зооморфні (вишиті у різних техніках: низь, занизування, штапівка, гладь, хрестик, мережки; виконані в техніці аплікації; принти). Величезною популярністю у сучасному етнічному вбранні користується також багатопредметність одягу, яка є однією з найхарактерніших рис українського народного костюму.

У розробці колекцій дизайнери переважно орієнтуються на молодшу(до 25 років) та середню(до 45 років) вікові групи.

19 грудня 2010 року був проведений всеукраїнський фестиваль «Традиції, сучасність, майбутнє» присвячений темі сучасного українського костюму, у якому взяли участь більше сорока молодих дизайнерів України.

З 30 січня по 2 лютого2011 в Парижі традиційно проходило одне з найбільш значущих подій у фешн–індустрії – міжнародна виставка PRET A PORTER PARIS The heart of fashion.У цьому році вперше свої нові колекції представили п’ять українських дизайнерів – Ольга Громова, Оксана Караванська, Андре Тан, дует Земскова & Ворожбит та Олена Даць. Робота українських дизайнерів отримала високу оцінку. Зокрема, у колекціях були використані українська національна та художня вишивка, інші елементи етнодекору. Подібні заходи сприяють популяризації української моди не тільки за кордоном, але й серед наших співвітчизників.

Попри велику зацікавленість з боку вітчизняних дизайнерів у етнічному стилі та його елементах, попит на такий одяг обмежений через його високу вартість. Основною група споживачів дизайнерського одягу є бізнесова еліта та представники шоу-бізнесу, тобто люди з високими статками. Промислового ж виробництва одягу, створеного в українському етностилі, наразі немає.

Під час дослідження було проведено опитування серед студентської молоді методом напівстандартизованого інтерв’ю. Було опитано 30 респондентів 16-22 років, які проживають у м. Запоріжжя і Запорізькій області. Воно виявило, що у цій віковій категорії є велика зацікавленість у сучасному модному одязі стилю «українського етно» (навіть серед тих, які не визнають традиційного українського одягу). Мотивацією вибору такого одягу є бажання бути оригінальним, знайти свій власний стиль, протест проти одноманітності «базарних» пропозицій, а також прагнення виявити свою національну ідентичність. Таким чином, одяг у етнічному стилі дозволяє поєднати, здавалося б, протилежні прагнення – виявити свою унікальність і продемонструвати приналежність до культурної спільноти.

Отже, дослідження виявило, що існує дисбаланс між пропозицією одягу українського етностилю та попитом на нього. Мода на власний етностиль в Україні має перспективи з огляду, перш за все, на культурні запити молоді, на можливість з його допомогою реалізувати потребу і у особистій і у національній ідентифікації.

Поиск по сайту: