Методичні положення, обов'язкові для керівника групи АСПН

Є положення, більшою мірою адресовані керівникові. Вони стосуються вербальних та невербальних проявів (міміки, жестів, тону голосу, емоційних здібностей тощо). Керівник групи має добре знати свої невербальні можливості, які відіграють у груповій роботі вельми важливу роль. Однак найголовнішою є вербальна взаємодія, яка свідомо регулюється керівником. Зважаючи на специфіку його функцій, можна виокремити кілька вербальних прийомів управління групою АСПН.

1) Заохочення групи до обговорення певної теми.

2) Узагальнення матеріалу групового навчання шляхом виявлення зв'язків. Керівник має прямо чи опосередковано звертати увагу членів групи на істотні моменти, а також подавати інформацію у прийнятній формі й у потрібний момент. Це потребує вміння інтерпретувати матеріал, співвідносити рівень розвитку групи й кожного її члена.

3) Техніка інтерпретації матеріалу навчання:

а) виокремлення у висловлюванні члена групи істотного моменту;

б) висвітлення важливих аспектів поведінки членів групи на підставі встановлення зв'язків між окремими її актами. Це може відбуватися на тлі конфронтації, співчуття, співпереживання, радощів, відкриття нового. Головне тут — виявлення спільного та відмінного, суперечностей психіки, які учасники навчання не можуть бачити без сторонньої допомоги. Найвищий рівень професіоналізму виявляє керівник, який поступово підводить члена групи до самоаналізу своєї поведінки. Він не лише допомагає учасникам АСПН перетворювати себе на об'єкти дослідження, а й формує в них здатність навчатися на власному досвіді, що є запорукою професійної підготовки.

4) Розкриття логіки несвідомого та співвіднесення її з логікою свідомого. Керівник має розкрити внутрішню неусвідомлювану суперечність, яка є причиною особистісних проблем суб'єкта, й показати розбіжності між його бажаннями й стратегією поведінки.

5) Постановка завдань у групі АСПН. Це може бути пропозиція виконати яку-небудь вправу (гра, психодрама, психомалюнок, соціограма); укладання «угоди» з тим чи тим учасником навчання, згідно з якою він зобов'язується уникати певних форм поведінки або, навпаки, випробувати бажані для себе її форми в групі й поза нею (на час навчання) з наступним обговоренням результатів.

6) Координація дискусії. Керівник має спрямовувати дискусію в бажане русло, а також синхронізувати окремі її елементи. Він зобов'язаний забезпечити послідовність і завершеність розгляду важливих питань самопізнання, не відволікаючись на побічні явища.

7) Забезпечення багаторівневості в дослідженні особистісних проблем окремих членів групи. При цьому важливо встановити взаємозв'язок між проявами поведінки кожного учасника занять та динамікою групи, рівнем її інтеграції й особистішим розвитком кожного.

8) Чіткість і послідовність у керівництві, яка не припускає свавілля й водночас забезпечує спонтанність поведінки членів групи АСПН.

9) Уміння працювати із «захисною поведінкою»: нейтралізувати ситуативні (периферичні) захисти й актуалізувати базові (особистісні) захисти в їх системних характеристиках.

Керівник не повинен демонструвати в групі захисні реакції, оскільки вони можуть спровокувати посилення захисту учасників навчання й загальмувати їх просування до віддаленіших і важливіших цілей. Крім того, захисні тенденції ускладнюють адекватне сприйняття керівником взаємин у групі.

Поиск по сайту: