Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи АСПН

Керівник групи АСПН повинен: бути спроможним визнати перед групою свої помилки й прорахун-ки (якщо вони трапляються) і йти на такий самий ризик, якого він очікує від членів групи;

за потреби йти на конфронтацію із членом групи;

діяти на основі розвиненої інтуїції;

бути щирим у спілкуванні з членами групи;

досліджувати свій внутрішній світ;

висловлювати застереження та сподівання щодо групового процесу;

робити саме те, чого він очікує від інших членів групи.

Керівник повинен вміти емоційно включатися у груповий процес, що потребує розвиненої сенситивності. Вкрай необхідною є також здатність «бути з членами групи», тобто в кожний момент групового процесу знати, в якому емоційному стані перебуває той чи той учасник навчання. Перед початком занять йому слід певний час побути на самоті. Підготовка до заняття може полягати в роздумах про членів групи АСПН і способи розвитку процесу групового навчання.

Наведемо ще низку важливих професійних особливостей керівника групи АСПН, які ґрунтуються на його особистісному потенціалі.

Турботливість. Керівник має бути щиро зацікавлений у психологічній безпеці тих, кого навчає.

Переконаність. Деякі керівники тренінгових груп не вірять у те, що заняття приведуть до істотних позитивних змін. На наш погляд, щира переконаність в ефективності групової роботи заохочує до неї учасників навчання, збуджує потяг до творчості, подальшого самопізнання та самовдосконалення.

Відвертість. Керівник має бути щирим (відкритим) перед самим собою й перед учасниками навчання у відповідь на нові (не завжди приємні) переживання, сприйняття цінностей, які відрізняються від його власних.

Психологічна сила керівника не означає тиску на учасників АСПН і маніпулювання ними для досягнення особистих суб'єктивно значущих цілей. Насамперед це динамічна й життєдайна його якість, яка головним чином виявляється в здатності до адекватної психодіагностики.

Життєвий досвід. Якщо керівник не бере активної участі в соціальному житті й громадській діяльності, якщо він сам не пережив різноманітні емоційні стани, йому важче співпереживати учасникам навчання.

Самопізнання (знання самого себе). Керівник не зможе допомогти іншим, якщо адекватно не усвідомлюватиме себе, своє «Я», не залучатиме до роботи свої особистісні якості, цінності, почуття, мотиви, потреби тощо.

Почуття гумору. Вміння керівника влучно й доречно пожартувати може зняти чи послабити напруженість у групі.

Винахідливість. Постійне підтримання в роботі групи творчого імпульсу — нелегка справа для керівника-початківця. Однак аналогічні труднощі подекуди відчуває й досвідчений керівник, якщо йому доводиться часто вести групову психокорекцію. Деякі усталені прийоми навіть гальмують його творчість. Тому слід уникати вправ та прийомів, які втратили життєвість, а також відмовитися від запрограмованої презентації себе.

Вміння й навички, які потрібні керівникові, набуваються у процесі навчання, хоча груповому процесу щоразу притаманна неповторність, а керування групою межує з мистецтвом чітко уявляти те, що в ній відбувається, відчувати час, місце й мить, коли певний прийом буде найефективнішим.

Етичні вимоги до керівника АСПН. Показником професіоналізму керівника групи є дотримання ним низки вимог. Він має:

1) сам пройти групову психокорекцію в ролі члена групи;

2) чітко розуміти закони, яким підлягають групові процеси та індивідуально-особистісні зміни;

— володіти методичними основами психологічного впливу на іншу особу, що насамперед передбачає розуміння «психологічних захистів»;

— не допускати залучення в групу людей, схильних до психічних захворювань;

— попереджати майбутніх учасників навчання про ті емоційні навантаження, які вони можуть переживати у процесі психокорекції, а також про непередбачуваність результатів; роз'яснювати такі форми поведінки, які допоможуть швидко просуватися у навчанні;

— уникати надто ризикованих форм роботи, для яких учасникам бракує підготовки й досвіду або які можуть призвести до глибоких дезінтеграційних ефектів;

— захищати право членів групи на вибір, блокувати груповий тиск і спроби приниження гідності того чи того члена групи (керівник зобов'язаний нівелювати таку деструктивну активність);

— уміти науково й логічно обґрунтовувати доречність використання певного прийому в групі, бути компетентним у своїх діях, уміти поєднувати психодинамічну теорію з практикою; створювати свій індивідуальний стиль з опорою на теоретичні засади АСПН і власний особистісний потенціал, на новітні наукові досягнення в цій галузі;

— бути готовим до того, що внаслідок тенденції до ідентифікації його можуть ототожнювати з кимось із батьків чи родичів. Проте це не слід тлумачити як пряму ідеалізацію керівника чи закоханість у нього. Ці почуття треба дослідити в групі, пов'язавши з іншим груповим матеріалом того чи того її члена. Такий зв'язок допоможе вияви ти загальні тенденції поведінки;

— зберігати в таємниці зміст матеріалу групових занять; роз повідати можна лише про методику й процесуальний бік подій;

— уникати нав'язування учасникам навчання своїх цінностей і переконань, поважати їхню незалежність і самостійність мислення під час аналізу отриманої в групі інформації, блокувати спроби членів групи нав'язати свою волю іншим учасникам навчання й застерігати від надання неадекватної допомоги;

— бути уважним до виявлення в окремих членів групи ознак психологічного виснаження. Перевантажень можна уникнути, дотримуючись режиму роботи й відпочинку. Якщо під час занять у поведінці когось із членів групи виявляється хворобливий симптом, його треба у тактовній формі негайно усунути від занять і приділити увагу поза групою, адже керівник відповідає за психологічну безпеку її членів;

— непомітно заохочувати учасників навчання до аналізу групового матеріалу. Для цього наприкінці кожного заняття бажано виділяти час, щоб присутні мали змогу висловити свої міркування про те, що їх задовольнило, а що ні, що непокоїть, що хотілося 6 змінити, яку проблему обговорити;

— готувати учасників навчання до реалізації набутого досвіду в самому житті, де можливі негативні реакції на новоутворення в поведінці, бо вони будуть незвичними й су перечитимуть егоїстичним інтересам. Проблеми, які можуть виникнути, доцільно обговорюва ти в групі, апробуючи шляхи їх розв'язання та нові форми по ведінки. Пояснити учасникам групової психокорекції, що група є своєрідною навчальною лабораторією самопізнання, а норми її функціонування часто значно гуманніші й відкритіші, ніж цього по требує життя. Пряме перенесення групових норм та принципів у життя неприпустиме;

15) планувати додаткові (після завершення роботи групи) засідання групи для того, щоб разом обмінятися думками про труднощі, з якими учасники навчання зіткнулися в житті. Керівник покликаний каталізувати в групі взаєморозуміння, взаємодопомогу й підтримку.

Члени психокорекційної групи мають усвідомлювати, що від них залежить успішність навчання, й цьому сприяють: саморозкриття й самоаналіз; експериментування з новими формами поведінки в міжособистісних стосунках у групі; пізнання своїх соціально-пер-цептивних здібностей; вільне висловлювання своїх почуттів і думок, які виникають «тут і тепер»; вміння активно слухати іншу людину, бажання побачити, зрозуміти її психологічний світ; сприймання членів групи такими, які вони є; вияв доброзичливості й чуйності один до одного у процесі навчання; здатність до конфронтації за збереження загальної поваги; готовність і бажання випробувати нові форми поведінки; бажання розвитку саморефлексії та сенситивності.

Поиск по сайту: