Типи провідних пучків

ПОНЯТТЯ ПРО ТКАНИНИ

План

1. Класифікація тканин.

2. Меристеми.

3. Покривні тканини.

4. Механічні тканини

5. Провідні тканини.

6. Видільні тканини.

7. Основні тканини.

Тканини – сталий комплекс клітин, які мають визначене положення в тілі рослини, спільне походження і виконують спільну функцію. В рослинних організмах часто утворюються комплекси клітин – ідіобласти, які не входять до складу тканин.

Класифікація тканин:

1) за складом – прості і складні;

2) від місця і часу утворення – первинні і вторинні:

ТВІРНІ ТКАНИНИ (МЕРИСТЕМИ)

Утворюють всі тканини рослини. Клітини меристеми здатні активно ділитися, внаслідок чого відтворюється і сама меристема, а новоутворені клітини переходять в категорію сталих клітин. Клітини меристеми безбарвні, з тонкою первинною оболонкою, невеликі розміри, відносно великий об¢єм ядра, дрібні вакуолі, без клітинних включень, багато мітохондрій з великим вмістом РНК, ендоплазматична сітка недорозвинута.

ПОКРИВНІ ТКАНИНИ

Поділяються на первинну (епідерма або шкірочка) і вторинну (перидерма і кірка).

Епідерма - жива, паренхімна, щільна, одно- або багатошарова тканина, клітини мають целюлозні, нерівномірно потовщені оболонки. Ті оболонки, які межують з зовнішнім середовищем, просочуються кутином та мінеральними речовинами і утворюють кутикулу, яка запобігає проникненню води і газів. Клітини не містять хромо- і хлоропластів, тільки лейкопласти (за виключенням рослин, що ростуть в затемнених місцях, які містять дрібні хлоропласти). В вакуолях є пігменти – антоціани, які надають епідермі синього, фіолетового або червоного відтінку. В двосім¢ядольних епідермальні клітини паренхімні, в односім¢ядольних – прямі, видовжені, хвилясті.

Будова продиху:

1 - продихова щілина;

2 - продихові клітини;

З - хлоропласти

В епідермі утворюються продихи або устячка – складне угрупування клітин, що складається з двох замикаючих клітин і побічних клітин, які оточують замикаючі. Устячка знаходяться на всіх надземних частинах рослини, найбільше їх на поверхні листків. Замикаючі клітини бобовидної форми, містять хлоропласти, їх оболонки нерівномірно потовщені, мають виступи зверху і знизу – передні і задні дворики. Між переднім дзьобиком і продиховою щілиною утворюється передній дворик, між заднім дзьобиком і продиховою щілиною утворюється задній дворик. Під продиховою щілиною є повітряна порожнина.

Продихи поділяються на виступаючі, занурені, двоповерхові. В залежності від кількості, розміщення і форми розміщення побічних клітин існують такі види продихових апаратів: аномоцитний – побічні клітини не відрізняються від епідермальних; анізоцитний – замикаючі оточені трьома побічними, одна з яких менша або більша за інших; парацитний – побічних клітин не менше двох і їх видовжені сторони паралельні щілині продиху; діацитний – продих оточують дві побічні клітини, їх оболонки перпендикулярні до продихової щілини; актиноцитний – видовжені осі побічних клітин розміщені радіально відносно замикаючих; тетрацитний – чотири побічні клітини, дів з яких побічні, а дві полярні.

Типи продихових апаратів: А - аномоцитний; Б - перецитний;

В - діацитний; Г - парацитний; Д - анізоцитний; Ж - тетрацитний; З - актіноцитний

На епідермі можуть знаходитись різні вирости ― трихоми (волоски) – утворені лише клітинами епідерми, живі або мертві; одно- або багатоклітинні; прості, складні; галузисті або негалузисті. Оболонки целюлозні, вкриті кутикулою, іноді просочені лігніном або мінеральними речовинами. Розрізняють такі види трихом:

- прості волоски;

- зірчасті волоски (лусочки);

- чіпкі волоски (щетинки) – мертві волоски, розміщені на багатоклітинних підставках – емергенцях;

- голівчасті волоски – живі, багатоклітинні, складаються з голівки і ніжки, найчастіше це залозисті волоски;

- залозисті волоски (залозки) – живі, багатоклітинні, в них під кутикулою накопичуються продукти життєдіяльності;

- нектарники (відносяться до залозок);

- сосочки – вирости клітин епідерми, що не відділяються від неї клітинною оболонкою (зумовлюють бархатність);

- жалкі волоски – великі одноклітинні волоски, розміщені на багатоклітинній підставці, в порожнині волоска міститься мурашина кислота і фермент, їх оболонки просочені кремнеземом;

- шипи – мертві, мають потовщену і здерев’янілу оболонку;

Трихоми епідерми Корок

Вторинні покривні тканини. До них належать перидерма і кірка. Перидерма (корок) утворюється в кінці першого року внаслідок діяльності коркового камбію, складається з корка, фелогена і фелодерми. Корковий камбій (фелоген) ― вторинна покривна тканина, утворюється з підерми або корової паренхіми. Корок утворюється назовні від фелогену внаслідок його поділу. Оболонки клітин просочуються суберином, поступово відмирають, їх вміст заповнюється повітрям, бетуліном або дубильними речовинами. Корок не пропускає рідини і гази, стійкий до кислот, не проводить теплоти, електрики і звуків, не гниє. Фелодерма утворюється до центру від фелогену, це жива паренхімна тканина, часто одношарова, містить хлоропласти.

Кора деревної рослини:

1 - корок; 2 - мертві клітини кори; З - живі клітини

Сочевички – спеціальні пристосування для здійснення газообміну, розрив у корковій тканині. В місцях, де знаходяться продихи, фелоген формує виповнювальну тканину, яка тисне на корок і розриває її. Сочевичка функціонує весь вегетаційний період. Восени фелоген продукує корок, який закриває сочевички до весни.

Перидерма більш надійно оберігає рослини, зменшує випаровування води, оберігає рослину від пошкоджень мікроорганізмами, комахами і тваринами. Перидерма може утворюватись в місцях пошкодження рослин (ранева перидерма), в місцях відчленування листка від стебла утворюється відділяюча перидерма.

В деяких рослин перидерма функціонує протягом всього життя і їх поверхня залишається гладкою, а в інших на 8-10 році життя (верба), 25-30 році (дуб), 50 (граб, піхта) перидерма замінюється кіркою, яка теж виникає завдяки діяльності фелогену. Це складна тканина, яка утворюється в результаті багатократного закладення нових шарів перидерми в глибші шари кори. Живі клітини корової паренхіми, що знаходяться між цими шарами, гинуть. Мертві тканини кірки не можуть ротягуватися і згодом на ній з’являються тріщини. Кірка буває кільцюватою ― шари фелогену розміщуються кільцем (ялівець, виноград) та лускуватою - шари фелогену розташовані під кутом один до одного (дуб, сосна, платан). Кірка може злущуватись, але це не завдає шкоди рослині.

МЕХАНІЧНІ ТКАНИНИ

Механічні тканини виконують опорну і частково захисну функції, можуть бути паренхімні і прозенхімні. До механічних тканин відносяться коленхіма і склеренхіма.

Коленхіма – жива механічна тканина з нерівномірно потовщеними целюлозними оболонками.

Типи коленхіми:

· кутова – потовщується незначна частина оболонки лише по кутах клітини;

· пластинчаста – потовщення клітинної оболонки розміщується паралельно;

· пухка – потовщення оболонок клітин рівномірне, між її клітинами є міжклітинники.

Коленхіма: 1 - пластинчаста (осот); 2 - куткова (цукровий буряк).

Склеренхіма – щільна мертва тканина з потовщеними здерев'янілими оболонками і нечисленними порами. буває первинна і вторинна.

Типи склеренхіми:

- склереїди (кам'янисті клітини) – короткі паренхімні або видовжені прозенхімні клітини різноманітної форми, мають багато пор;

- волокна – первинна або вторинна прозенхімна тканина.

Склеренхіма:

а - група луб' яних волокон стебла льону; б - луб'яне волокно (на поперечному розрізі): 1 - міжклітинна речовина;

2, 3 - шари потовщення стінки і порові канали в них; 4 - порожнина клітини.

Провідні тканини

Провідні тканини забезпечують у рослин два потоки речовин: висхідний (від кореня до надземних частин) і низхідний (утворені в зелених частинах пагонів органічні сполуки пересуваються вниз до інших частин рослини). Відповідно розрізняють два типи провідних тканин: ксилему і флоему.

Ксилема (від грец. ксилон - зрубане дерево) складається з провідних елементів (трахеїд і судин), якими безпосередньо рухаються речовини, і живих клітин основної тканини, які їх оточують

Судини – видовжені трубки, утворені шаром мертвих клітин з нерівномірним потовщенням клітинної оболонки. В залежності від характеру потовщення виділяють такі типи судин: кільчасті, спіральні, драбинчасті, точкові, сітчасті. Судини забезпечують висхідний потік речовин від підземних частин рослин до надземних. Довжина однієї судини може становити від кількох сантиметрів, до кількох метрів.

Різні типи судин (6-10) і трахеїди (11-12)

Таку саму функцію виконують і трахеїди — окремі клітини веретеноподібної форми з численними порами в клітинній стінці. Судини і трахеїди, крім провідної, забезпечують ще й опорну функцію.

Іншим видом провідної тканини є флоема (від грец. флойос - кора), що складається з ситоподібних трубок (мал.). Це живі видовжені клітини, послідовно розташовані одна над одною у вигляді ланцюжка. Поперечні стінки цих клітин мають численні дрібні отвори (нагадують сито, звідки і походить їхня назва), через які цитоплазма однієї клітини сполучається з цитоплазмою іншої, розташованої вище або нижче. Ситоподібними трубками синтезовані в зелених частинах рослини органічні речовини

Судини, трахеїди та ситоподібні трубки разом із механічними та основними тканинами утворюють судинно-волокнисті пучки (наприклад, жилки листків).

Ксилема і флоема — це складні тканини, побудовані з провідної тканини, а також основної та механічної. Обов'язковим елементом ксилеми є трахеї та трахеїди, а також— клітини деревної паренхіми та деревні волокна

Типи провідних пучків

В залежності від присутності або відсутності камбію у судинно-волокнистому пучку розрізняють закриті і відкриті судинно-волокнисті пучки. Якщо в провідному пучку немає камбію, то він називається закритим. Такі провідні пучки формуються у однодольних рослин. Вони на протязі всього життя залишаються незмінними. Якщо у провідному пучку є камбій, який міститься між флоемою і ксилемою, то він називається відкритим. Такі пучки властиві, в основному, дводольним рослинам. За рахунок твірної діяльності камбію утворюються вторинні провідні тканини — вторинна ксилема та вторинна флоема.
Залежно від взаєморозташування в пучку флоеми і ксилеми розрізняють колатеральні, біколатеральні, концентричні та радіальні судинно-волокнисті пучки.

Колатеральні пучки — це такі, в яких флоема і ксилема розташовані в одному радіусі, причому флоема завжди розташована назовні, а ксилема прилягає до неї з внутрішнього боку. Вони можуть бути закриті і відкриті (однодольні, дводольні і голонасінні).
Біколатеральний пучок — це відкритий колатеральний пучок, в якому з внутрішнього боку розташовується додаткова ділянка флоеми. Зустрічаються в стеблах гарбузових, пасльонових.
Концентричні пучки — це закриті пучки, в яких флоема оточує ксилему, або навпаки. Характерні для таких рослин як півники, конвалія та ін. однодольні.
Радіальні пучки — характеризуються тим, що в них флоема і ксилема розташовані в різних радіусах. Поділяють на закриті (зустрічаються в коренях однодольних) та відкриті (в коренях дводольних).

Основна тканина, або паренхіма, складається з живих різноманітних за формою клітин. Оболонка цих клітин може залишатися пектиново-целюлозною або піддаватися здерев'янінню, окорковінню, кутинізації або мінералізації. В рослинах паренхіма розміщується в складі всіх органів між покривною, механічною і провідною тканинами. Залежно від виконуваної функції паренхіма поділяється на асиміляційну, запасаючу, повітроносну та водоносну.

Асиміляційна паренхіма ще називається хлорофілоносною паренхімою або хлоренхімою. Вона складається з живих тонкостінних клітин, в цитоплазмі яких містяться хлоропласти. За формою клітин така паренхіма поділяється на стовпчасту (палісадну), губчасту і складчасту. Клітини стовпчастої паренхіми видовжені, губчастої - кулясті, а в склад­частої оболонки клітин утворюють вирости, які виступають усередину клітини.

Зустрічається хлоренхіма в листках, коровій частині стебла, квітках, плодах і повітряних коренях. Основна функція хлоренхіми — фо­тосинтез.

Запасаюча паренхіма складається з живих паренхімних клітин з великими порами в оболонці. В них відкладаються в запас тверді речови­ми (крохмальні зерна, алейронові зерна білка), рідкі (олії) і розчинні (цук­ри, амінокислоти, органічні кислоти). В однорічних рослин запасні речовини зосереджені переважно в насінні і плодах, а в багаторічних – також в коренях, стеблах, листках, видозмінах кореня (коренеплодах, кореневих бульбах) і пагона (кореневищах, бульбах, цибулинах).

Водоносна паренхіма побудована з живих тонкостінних, дуже ва-куолізованих і заповнених водянистим соком клітин. Вона властива рос­линам посушливих місць зростання — сукулентам.

Повітроносну паренхіму або аеренхіму мають водяні та болотні рослини, в яких вона розміщена в зовнішній частині (корі) стебла або ко­реня, черешках листка і листкових пластинках. Клітини аеренхіми кулясті або з виростами, завдяки чому між ними утворюються всілякі міжклітин­ники, міжклітинні ходи або повітроносні порожнини. Ці структури полег­шують газообмін між атмосферним повітрям і рослиною та між різними тканинами всередині органів рослин, а також надають рослинам плавучості.

Поиск по сайту: