Джерела небезпеки. Класифікація небезпечних і шкідливих чинників

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До практичного заняття

З дисципліни

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

За темою «Ризик як оцінка небезпеки»

(для студентів всіх спеціальностей)

ЛУГАНСЬК 2008

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичного заняття

з дисципліни

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

за темою «Ризик як оцінка небезпеки»

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри
охорони праці і безпеки

життєдіяльності

Протокол № 10 від 16.04.2008р.

Луганськ 2008

ББК Ц69,6(2)-5р30

Методичні вказівки до практичного заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності».

Тема «Ризик як оцінка небезпеки» (для студентів всіх напрямів навчання) / Укл.: М.А. Касьянов, О.М. Гунченко, І.М. Арнаут, О.О. Колібабчук, Д.В. Михайлов. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2008. – 19 с.

Методичні вказівки включають основні терміни і визначення, джерела небезпеки і їхню класифікацію. Розглянуто ризик і методи його аналізу.

Методичні вказівки розроблені для практичних занять на основі затвердженої Міністерством освіти і науки України «Програми підготовки студентів вищих навчальних закладів з дисциплін «Безпека життєдіяль-ності» та «Цивільна оборона» № 182/200 від 20.06.1995 р. та «Навчальної програми нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» для вищих закладів освіти, затвердженої 04.12. 1998 р. і містять рекомендації щодо розрахунку індивідуального і соціального ризику.

Укладачі: М.А. Касьянов, проф.,

О.М. Гунченко, доц.,

І.М. Арнаут, викл.,

О.О. Колібабчук, ст. викл.,

Д.В. Михайлов, ас.

Відп. за випуск В.О. Медяник, доц.

Рецензент М.А. Пітельгузов, проф.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Небезпека

Безпека життєдіяльності людини у виробничому середовищі пов'язана з оцінкою небезпеки технічних систем і технологією. Науково-технічний прогрес вводить в міську і побутову сфери технічні засоби, що задовольняють різноманітним потребам людини, що постійно ростуть. Виробниче середовище насичується все більш могутніми технічними системами і технологіями, які роблять працю людини продуктивнішою і менш важчою фізично. При цьому зберігає силу аксіома: потенційна небезпека є універсальною властивістю взаємодії людини з місцем існування і її компонентами, всі виробничі процеси і технічні засоби потенційно небезпечні для людини. Завжди існує індивідуальна небезпека – вірогідність загибелі від нещасного випадку.

Що таке небезпека?

Небезпека – негативна властивість системи «людина–середовище проживання», здатна проявити себе за певних умов, завдати збитку здоров'ю людей або навколишньому середовищу, і обумовлена енергетичним станом середовища і діями людини.

Прихована небезпека – небезпека, чинники якої без застосування спеціальних приладів не ідентифікуються (електричний струм, отрута, вибухова речовина і т.п.).

Явна небезпека – чинники небезпеки ідентифікуються без застосування спеціальних приладів (шум, вібрація, світло і т.п.).

Небезпека реалізується за допомогою небезпечних чинників, дія яких на людину приводить до травми або летального результату (ураження електричним струмом, наїзд автотранспорту, отруєння сильними отрутами тощо).

Небезпечна зона – простір, в якому можливий вплив на людину небезпечного і (або) шкідливого виробничого чинника [1].

Джерела небезпеки. Класифікація небезпечних і шкідливих чинників

Чинники можуть бути класифіковані за рядом ознак (ГОСТ 12.0.003-80). Основною ознакою є характер взаємодії з людиною. За цією ознакою чинники поділяються на три групи: 1) активні; 2) пасивно-активні; 3) пасивні.

До активних відносяться чинники, які можуть діяти на людину за допомогою енергетичних ресурсів. За видами енергії ця група чинників підрозділяється на такі підгрупи:

а) механічні чинники, що характеризуються кінетичною і потенційною енергією і механічним впливом на людину; до них відносяться: кінетична енергія рухомих елементів, потенційна енергія тіл (зокрема, людей, що знаходяться на висоті), шуми (інфразвук, ультразвук), вібрації (загальні і локальні), прискорення, гравітаційне тяжіння, невагомість, статичне навантаження, дим, туман, аномальний барометричний тиск, домішки нетоксичного пилу в повітрі, ударна хвиля й ін.;

б) термічні чинники, що характеризуються тепловою енергією і аномальною температурою (негативною і позитивною); до них відносяться: температура нагрітих і охолоджених предметів і поверхонь, температура відкритого вогню, а також пожежі, хімічні реакції й інші джерела; до цієї підгрупи відносяться такі аномальні мікрокліматичні параметри, як вологість, температура і рухливість повітря, які приводять до порушення терморегуляції організму;

в) електричні чинники: електричний струм, статична електрика, іонізуючі випромінювання, електричне поле, аномальна іонізація повітря;

г) електромагнітні чинники: освітленість, ультрафіолетова і інфрачервона радіація, електромагнітні випромінювання, магнітне поле;

д) хімічні чинники: їдкі, отруйні, вогне- і вибухонебезпечні речовини, а також порушення природного газового складу повітря, наявність шкідливих домішок в повітрі (токсичний пил і гази);

е) біологічні чинники: небезпечні властивості мікро- і макроорганізмів, продукти життєдіяльності людей і інших біологічних об'єктів;

є) психофізіологічні: стомлення, стрес, незручна поза і т.п.

До пасивно-активної групи відносяться чинники, що активізуються завдяки енергії, носієм якої є людина або устаткування. До цієї групи відносяться: гострі (що колють і ріжуть) нерухомі елементи; незначне тертя між дотичними поверхнями (малий коефіцієнт тертя); нерівності поверхні, по якій переміщається людина і машини в процесі діяльності; ухили і підйоми.

До пасивних відносяться чинники, що виявляються опосередковано. До цієї групи відносяться небезпечні властивості, пов'язані з корозією матеріалів, накипом, недостатньою міцністю конструкцій, підвищеними навантаженнями на механізм і машини і т.п. Формою прояву цих чинників є руйнування, вибухи і інші види аварій.

За характером дії на людину чинники поділяються на: безпосередні (шум, вібрація, освітленість тощо); непрямі (корозія, накип, нерівності поверхні тощо).

За структурою (будовою) розрізняють чинники: прості (електричний струм, підвищена забрудненість повітря і ін.); похідні, що породжуються взаємодією простих чинників (вибухи, пожежі).

За наслідками розрізняють чинники, що викликають: стомлення людини (нервово-психічні і фізичні перевантаження), захворювання (загальні і професійні), травматизм, аварії, пожежі.

За збитком, розрізняють чинники, що приносять: соціальний збиток (збиток здоров'ю, зниження тривалості життя, загроза гармонійному розвитку особи і т. п.); економічний збиток (зниження продуктивності праці, невиходи на роботу, оплата лікарняних).

Носіями (субстратами) небезпечних і шкідливих чинників є: предмети праці, засоби виробництва, продукти праці, енергія, природно-кліматичне середовище, флора, фауна, люди, навколишня виробнича сфера.

Послідовність вивчення небезпек:

Стадія I – попередній аналіз небезпеки.

Крок 1. Виявити джерела небезпеки.

Крок 2. Визначити частини системи, які можуть викликати ці небезпеки.

Крок 3. Ввести обмеження на аналіз, тобто виключити небезпеки, які не вивчатимуться.

Стадія II – виявлення послідовності небезпечних ситуацій, побудова дерева подій і небезпек.

Стадія III – аналіз наслідків.

Концепція ризику

У словнику С.І. Ожегова слово «ризик» пояснюється як «можлива небезпека» або ж як «дія наугад, при якій сподіваються на щасливий результат». При такому трактуванні «ризик» розцінюється як небезпечна умова, при якій виконується діяльність, або ж як дія, що здійснюється в умовах невизначеності.

Ризик може бути і метою діяльності, засобом самоствердження і створення про себе бажаної думки. Наприклад, коли людина ризикує тільки для того, щоб переконатися і показати іншим, що вона не боїться небезпеки (фізичної) або для досягнення мети.

Ризик в ролі мотиву виступає у разі прагнення особи до гострих відчуттів. Деколи про ризик говорять як про потребу, властиву людям, схильним до ризику. Втім, ризикувати і переживати при цьому радість в якійсь мірі властиво всім людям.

Таким чином, ризик в трудовій діяльності може виконувати різні психологічні функції, по-різному відбиватися на її результатах.

Під ризиком розуміється дія (вчинок), що виконується в умовах вибору, коли існує небезпека у разі невдачі опинитися в гіршому становищі, ніж до вибору [2].

У психологічній літературі [3, 4] склалися два підходи до вивчення ризику. При першому підході ризик оцінюється як спрямованість на особливо привабливу мету, досягнення якої пов'язане з фізичною небезпекою. При другому – ризик означає здійснення альтернативного вибору в ситуації невизначеності, де успіх залежить від випадку, а неуспіх проявляється в недосягненні бажаного результату (не обов'язково у фізичному покаранні).

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками n до максимально можливої їхньої кількості N за певний період часу [5]:

. (1)

Виходячи з цього, індивідуальний ризик – ризик (частота виникнення) вражаючих дій певного виду, певних небезпек, що виникають при реалізації, в певній точці простору (де може знаходитися індивідуум). Індивідуальний ризик характеризує розподіл ризику в часі і просторі (рис.1).

Поиск по сайту: