Трифазне дуоденальне зондування

• Напередодні (о 18 год) пацієнтові пропонують випити 10 крапель 0,1% розчину атропіну сульфату в невеликій кількості води, через 30 хв з'їсти ложку меду і полежати з грілкою біля правого підребер'я.

• Попереджують пацієнта, що процедура здійснюється натще і щоб він приніс з собою рушник.

• Для проведення процедури медична сестра повинна підготувати дуоденальний зонд довжиною 1,5 м і діаметром 3,5 мм, який має на кінці металеву оливу з отворами. Перед дослідженням зонд кип'ятять. Крім цього, готують: шприц об'ємом 20 мл, 50 мл 33 % розчину магнію сульфату або 40 мл 40 % розчину глюкози, штатив з пробірками, стерильні пробірки для посіву жовчі, м'який валик (подушку), грілку.

• Проводять психологічну підготовку пацієнта, пояснюють, що дихати під час уведення зонда треба носом.

• Надягають фартух, маску, на чисті руки — стерильні гумові рукавички.

• Беруть у руки стерильний дуоденальний зонд, накладають затискач на дистальний кінець, вимірюють у пацієнта відстань від різців до пупка і другу відстань від різців до мочки вуха. На дуоденальному зонді позначені позначки: на відстані 45 см (відповідає відстані від різців до кардіальної частини шлунку); на відстані 70 см (відповідає відстані від воротаря шлунку); на відстані 80 см (відповідає відстані до великого сосочка дванадцятипалої кишки (сосок Фатера).

• Пацієнтові пропонують сісти на стілець, шию та груди накривають рушником.

• Зволожений перевареною водою зонд беруть правою рукою на відстані 10—12 см від оливи, лівою підтримують кінець зонда, перекритий затискачем.

• Пацієнт відкриває рот, показує язик, протяжно говорить "а-а".

• Кладуть оливу на корінь язика, просять пацієнта закрити рот і проковтнути оливу, пацієнт поступово ковтає зонд до першої позначки.

• Далі пропонують пацієнтові повільно ходити по кабінету з грілкою біля правого підребер'я і протягом 30 хв ковтати зонд до другої позначки.

• Пацієнт лягає на кушетку на спину і через зонд за допомогою шприца вводять 10 см³ повітря, таким чином перевіряють місце знаходження зонда.

• Якщо пацієнт відчуває поштовх у правому підребер'ї, це означає, що олива знаходиться у дванадцятипалій кишці. Якщо пацієнт відчуває поштовх у надчеревній ділянці, це означає, що зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому разі відтягують зонд до першої позначки і пропонують пацієнтові знову ковтати зонд до другої позначки.

• Після потрапляння зонда у дванадцятипалу кишку пацієнта кладуть на кушетку на правий бік без подушки, під голову підстеляють рушник, під таз кладуть валик, а під праве підребер'я — грілку з гарячою водою (60°С).

• Нижче від рівня розташування пацієнта на низькому стільчикові або спеціальній підставці установлюють штатив з пробірками, лоток і шприц.

• У разі потрапляння оливи у дванадцятипалу кишку із зонда самостійно виділяється рідина. При появі рідини світло-жовтого кольору кінець зонда опускають у пробірку. Перші порції жовчі мутні, оскільки вони містять домішки шлункового вмісту. Потім виділяється прозора рідина світло-жовтого кольору основної реакції. За 20—30 хв виділяється близько 15—40 мл першої порції (А) — вмісту дванадцятипалої кишки.

• Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд поступово за допомогою циліндра шприца вводять один із ентеральних подразників, підігрітих до температури 38°С (50 мл 33 % розчину магнію сульфату, оливкової або кукурудзяної олії, 40% розчин ксиліту або глюкози) і накладають затискач (пацієнт при цьому лежить на спині протягом 10 хв). Парентеральним подразником, уведеним внутрішньом'язово, може бути 5 ОД пітуїтрину.

•Потім кладуть пацієнта знову на правий бік, відкривають зонд і з нього почне надходити більш густа і в'язка жовч темно-оливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50—60 мл протягом 20—30 хв. У разі застійних явищ у жовчному міхурі порція В може збільшуватись і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі цієї порції може зменшуватись. Порцію В збирають також у стерильну пробірку для бактеріологічного дослідження.

• Після другої порції з'являється печінкова жовч — порція С. У нормі вона світло-лимонного кольору, прозора без домішок.

• Після отримання третьої порції зонд витягають.

• Позначають пробірки із жовчю (А, В, С) і відправляють у лабораторію якомога швидше у зв'язку з продовженням дії ферментів, які руйнують клітинні елементи.

• Виділення жовчі при дуоденальному зондуванні засвідчує прохідність жовчних шляхів. При повному їх закупорюванні виділяється тільки кишковий сік без жовчі.

• Під час зондування необхідно звертати увагу на домішки у вмісті пробірок. При появі крові зондування припиняють.

• Якщо є підозра на лямбліоз, то пробірки з жовчю порції В необхідно помістити в скляну банку з теплою водою і відправити біоматеріал у лабораторію у теплому вигляді, тому що під дією холоду лямблії втрачають рухи і не будуть виявлені під мікроскопом.

Примітка. У разі появи крові у дуоденальному вмісті зондування припиняють і повідомляють лікаря. Якщо пацієнт не сприймає 33 % розчин магнію сульфату (пронос, біль у правому підребер'ї), то його слід замінити на інший ентеральний подразник. 33% розчин магнію сульфату подразнює центри вегетативної нервової системи і може спричинити слабкість, серцебиття, зниження артеріального тиску, запаморочення. У такому випадку слід негайно припинити зондування, викликати лікаря, швидко виміряти артеріальний тиск, ввести внутрішньовенно повільно 10 % розчин кальцію хлориду 10 мл, який є антагоністом магнію сульфату.

Поиск по сайту: