Зондовий метод отримання шлункового вмісту з використанням парентерального подразника

Підготовка пацієнта, епікіровка медичної сестри такі самі, як і при зондовому отриманні шлункового вмісту з використанням ентерального подразника.

• Натще через кожні 15 хв отримують І, II, III порції.

• Після третьої порції пацієнтові підшкірно вводять 1 мл 1% розчину димедролу, щоб уникнути алергійної реакції організму.

• Через кожні 15 хв аспірують ще 2 порції шлункового вмісту (IV та V). Останні 4 порції становлять базальну секрецію.

• Після отримання V порції пацієнтові вводять підшкірно 0,1 % розчин гістаміну із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла пацієнта.

• Аспірують через кожні 15 хв VI, VII, VIII, IX порції шлункового вмісту, які являють собою "максимальну" секрецію.

• Як парентеральний подразник можна використовувати також пентагастрин та інсулін. Узяття шлункового вмісту з використанням гістаміну можна проводити лише в умовах стаціонару з тим, щоб у разі виникнення алергічної реакції надати пацієнтові невідкладну медичну допомогу.

При отриманні шлункового вмісту з використанням інсуліну в окремих випадках може спостерігатись гіпоглікемія: у пацієнта з'являється відчуття голоду, озноб, неспокій, загальна слабкість, пітливість. У такому разі процедуру припиняють і пацієнтові дають випити солодкого чаю.

У випадку появи значної кількості крові в шлунковому вмісті процедуру припиняють, обережно витягають зонд, допомагають пацієнтові лягти, на надчеревну ділянку кладуть міхур з льодом і негайно викликають лікаря.

Особливий підхід має бути при дослідженні шлункового вмісту в людей похилого віку. При наявності зубних знімних протезів їх необхідно вийняти, обережно ввести зонд у стравохід, оскільки він може бути деформований через змінену дугу аорти. Необережність може призвести до перфорації, поранення слизової оболонки, кровотечі.

Можливі ускладнення при відсмоктуванні шлункового вмісту за допомогою тонкого зонда. Блювотні рухи та кашель. При цьому зонд треба вийняти, дати хворому відпочити, повторити спробу ввести зонд у шлунок. При повторенні кашлю та блювотних рухів треба провести анестезію слизової оболонки глотки, змазавши її 2% розчином новокаїну або 1% розчином дикаїну.

Спазм стравоходу та глотки можна легко зняти, якщо, не виймаючи зонда, влити через нього трохи теплої води.

Поява у шлунковому вмісті свіжої крові у вигляді прожилок говорить про пошкодження дрібних судин слизової оболонки стравоходу або шлунку зондом при його введенні або вийманні. При появі значної кількості крові відсмоктування шлункового вмісту припиняють. Зонд обережно виймають. Хворого заспокоюють, укладають у ліжко. Дають випити 10% розчин кальцію хлориду, 5% розчин амінокапронової кислоти, а на ділянку живота кладуть міхур з льодом.

Зомління може розвинутися в емоційно лабільної особи при появі крові в шлунковому вмісті. У такому разі дослідження припиняють, хворому надають горизонтального положення, на обличчя бризкають холодною водою, дають понюхати на тампоні нашатирний спирт.

Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунку за допомогою методики "Ацидотест"

• Попереджають пацієнта, що напередодні і в день дослідження він не повинен вживати ліки та продукти, які можуть змінити колір сечі, а також про те, що дослідження проводять натще.

• Уранці перед дослідженням пацієнт звільняє сечовий міхур в унітаз.

• Пропонують пацієнтові випити 2 таблетки кофеїну (ентеральний подразник).

• Через 1 год пацієнт випорожняє сечовий міхур (на флаконі зазначають "Контрольна порція").

• Пацієнт вживає 3 жовтих драже і запиває їх невеликою кількістю води.

• Через 1—1,5 год випорожнює сечовий міхур (на флаконі зазначають "Сеча для дослідження").

• Контрольну порцію сечі та сечу для дослідження відправляють у лабораторію.

Поиск по сайту: