Збирання шлункового вмісту для фракційного дослідження

Мета: вивчення секреторної функції шлунка.

Показанням до такого дослідження є захворювання слизової оболонки шлунку.

Дослідження шлункового соку фракційним методом проводять за допомогою тонкого зонда — гумової трубки довжиною 120 см, зовнішнім діаметром 3—5 мм, внутрішнім — 2—4 мм, з двома боковими отворами на сліпому кінці. Зонд можна залишати в шлунку на тривалий час. Це дає змогу вивчати секреторну і моторну функції в умовах, близьких до фізіологічних.

Хворі особливої підготовки не потребують. Напередодні вечеряють о 18 год.

Напередодні пацієнта попереджують, що взяття шлункового соку проводиться натще, тобто вранці не можна пити, їсти, палити, вживати ліки.

Для проведення процедури крім тонкого шлункового зонда готують два стерильних шприца (об'ємом 20 мл і 1 мл), посуд для збирання шлункового соку (штатив з пробірками або 3—4 слоїки об'ємом 250 мл), ентеральний чи парентеральний подразник.

• Після проведення психологічної підготовки пропонують пацієнтові сісти так, щоб він щільно притулився до спинки стільця.

• При наявності знімних зубних протезів пропонують пацієнтові їх вийняти.

• Навчають пацієнта правильно дихати носом під час уведення зонда.

• Шию та груди пацієнта накривають рушником (серветкою), дають йому в руки ниркоподібний лоток для збирання слини, яка витікає.

• Медичний працівник надягає фартух, маску, на чисто вимиті руки стерильні гумові рукавички.

• На дистальний кінець тонкого стерильного шлункового зонда накладає затискач.

• Вимірює у пацієнта відстань від різців до пупка, тобто відстань, на яку йому потрібно ввести зонд.

• Зонд має бути теплим і вологим. Тому сліпий кінець зонда медпрацівник змочує перевареною водою, правою рукою бере його на відстані 10—15 см від сліпого кінця, а лівою притримує дистальний кінець.

• Пропонує пацієнтові трохи нахилити вперед голову, відкрити рот і сказати "а-а".

• Сліпий кінець зонда кладе на корінь язика пацієнта і пропонує йому зробити кілька ковтальних рухів, у проміжках глибоко дихати носом.

• Під час ковтання допомагає просунути зонд. При появі позивів на блювання пацієнт повинен губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс.

• При кожному ковтальному русі просовує зонд по стравоходу до відповідної позначки. Ковтати зонд пацієнт повинен повільно, щоб він не скрутився.

• Якщо в момент уведення зонда у пацієнта виникає кашель, зонд треба негайно вийняти, а потім, коли пацієнт заспокоїться, ввести повторно. Кашель може виникнути внаслідок потрапляння зонда в грушоподібні пазухи глотки, якщо пацієнт не дотримується правил положення і дихання в момент уведення зонда.

• Коли пацієнт ковтне зонд до відповідної позначки, до вільного кінця зонда приєднують шприц, знімають затискач, відсмоктують вміст шлунку, накладають затискач на дистальний кінець, від'єднують і виливають вміст у пробірку (флакон). Це є І порція. Визначають кількість відсмоктаного шлункового вмісту і записують дані, які потім передають у лабораторію.

• Таким чином, протягом години відсмоктують ще чотири порції шлункового вмісту (через 15 хв кожну). На пробірках (флаконах) роблять позначки: II, III, IV, V порції. Ці порції визначають базальну секрецію шлунку.

• Приєднують до зонда циліндр стерильного шприца, використовують його як лійку і вводять підігрітий до 38 °С ентеральний подразник (200 мл) і накладають затискач.

• Через 10 хв за допомогою шприца відсмоктують 10 мл шлункового вмісту в окрему ємність (пробірку, флакон). Через 15 хв відсмоктують увесь залишок ентерального подразника. Ці дві порції не відправляють в лабораторію, тому що вони не є чистим шлунковим вмістом.

• Протягом 1 год відсмоктують ще чотири порції шлункового вмісту через кожні 15 хв (VI, VII, VIII, IX порції). Ці порції визначають стимульовану секрецію.

• При появі значної кількості крові процедуру припиняють.

• Для дослідження шлункового соку краще користуватися подвійним зондом. Якщо такого зонда немає, в шлунок періодично шприцом вдувають повітря, щоб запобігти присмоктуванню зонда до стінки шлунку.

• Видаляють зонд, протягуючи його через рушник, а потім виливають залишки шлункового вмісту в останній флакон. Хворий споліскує рот і відправляється в палату.

• Дезінфікують використане оснащення.

• Пронумеровані пробірки (флакони) відправляють у лабораторію згідно з правилами санітарно-протиепідемічного режиму.

Поиск по сайту: