Поняття запасів, їх визнання та оцінка

Методологічні засади щодо обліку запасів та відображення їх у фінансовій звітності визначені у Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Згідно П(С)БО 9 Запаси» запаси - це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно принципу єдиного грошового вимірника запаси, повинні бути оцінені у грошовому вимірнику. За П(С)БО 9 «Запаси» до видів оцінки запасів в згідно П(С)БО 9 «Запаси» належать:

оцінка надходження запасів;

оцінка вибуття запасів;

оцінка на дату складання звітності.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

· сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

· поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Запаси, що надходять на підприємство оцінюються за первісною вартістю.

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» є декілька способів надходження запасів, на підприємство, що відображено на рисунку 1.

Рис.1. Джерела надходження запасів на підприємство

При надходженні запасів від постачальника, тобто за плату, первісна вартість виробничих запасів, при їх надходженні на підприємство за плату оцінюються за їх собівартістю, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням суми непрямих податків, суми ввізного мита, у зв’язку з придбанням матеріалів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів,оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування матеріалів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інших витрат, пов'язаних із придбанням матеріалів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Надходження запасів відбувається також в результаті бартерних операцій, тобто в результаті обміну на надані товари, роботи, послуги. Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Надходження запасів як внесок до статутного капіталу та безоплатно не відбувається. Але в таких випадках первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість, а в результаті безоплатного одержання первісною вартістю запасів визнається їх справедлива вартість.

До витрат, які не включаються до первісної вартості запасів, належать: понаднормові втрати і нестачі матеріалів, витрати на збут, відсотки за користування позиками, адміністративні та інші подібні витрати.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно П(С)БО 9 «Запаси» їх оцінка здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу (рис.2).

		Оцінка запасів при їх вибутті
Ідентифікована собівартість		Передбачає особливе маркування кожної одиниці матеріалів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість а також встановити дату витрачання кожної одиниці матеріалу певного виду, собівартість витраченого матеріалу і вартість матеріалів, що залишилися
Середньозважена собівартість		Проводиться по кожній одиниці матеріалів діленням сумарної вартості залишку таких матеріалів не початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці матеріалів на сумарну кількість матеріалів на початок звітного місяця і одержаних протягом звітного місяця (п. 18)
ФІФО		Базується на припущенні, що матеріали використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто матеріали, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюється за собівартістю перших за часом надходження матеріалів (п.19)
Нормативні затрати		Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановленні підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання матеріалів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм витрат та ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися (п. 21)
За цінами продажу		Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів.

Рис.2. Оцінка виробничих запасів при їх вибутті

Не виключається одночасне застосування одразу декількох методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів. Тобто, допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні матеріали оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів може застосовуватися у випадку виконання спецзамовлень і проектів, а також при невеликій номенклатурі товарів. Він передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Даний метод доцільно застосовувати до виробничих запасів, які мають значну вартість.

Метод ідентифікованої собівартості застосовується при наявності наступних обставин:

відпуску належать запаси, які не підлягають заміні іншими виробничими запасами, що є на підприємстві;

запаси відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів.

При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом. Впровадження та застосування методу базується на використанні комп'ютеризованих технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів, коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте можливість застосування цього методу на практиці обмежена з причини різноманітності номенклатури і великої кількості однакових матеріалів.

При використанні методу ідентифікованої собівартості, вартість відпущених запасів і залишків запасів обліковуються за їх фактичною вартістю. Але в результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використає підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного виду запасів.

Відповідно до формули середньозваженої собівартості собівартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів.

Розрахунок середньої вартості одиниці запасів протягом періоду визначається в залежності від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітній період (при періодичному обліку виробничих запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному веденні обліку списання запасів).

При розрахунку ціни вибуття при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані по надходженню запасів за звітний період, а при постійній - лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.

Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію. Проблема даного методу полягає, головним чином, в складності вистежування за середньою ціною в умовах, коли запаси витрачаються щоденно, а також надходять досить часто.

Метод ФІФО застосовується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною.

Оцінка запасів за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Ринкова вартість матеріальних запасів може зменшуватись під впливом науково-технічного прогресу і фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання матеріалів і їх вартістю на даний момент.

З метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності згідно П(С)БО 9 «Запаси» вони відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Уцінка запасів здійснюється на індивідуальній основі у випадку, коли чиста вартість їх реалізації стає меншою за собівартість або балансову вартість, тоді, коли запаси подешевшали, застаріли, зіпсувались або втратили свою первісну цінність. Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається як витрати того періоду, коли була здійснена їх переоцінка (стаття «Інші операційні затрати» Звіту про фінансові результати).

Поиск по сайту: