I. Поняття й ознаки об'єкта авторського права

Об'єктом авторсько-правової охорони є твір. Твором називають продукт інтелектуальної (літературної, художньої та наукової) авторської творчості, втіленій у будь-якій об'єктивній, доступній для сприйняття формі. Під творчістю мають на увазі духовну інтелектуальну діяльність, в результаті якої людина розкриває свою індивідуальність і створює якісно новий результат, який не існував раніше.

Твір має належати до певної галузі людської діяльності: науки, літератури чи мистецтва.

Наявність твору - обов'язкова умова авторсько-правової охорони.

Авторське право на твір не пов'язане із правом власності на матеріальний об'єкт, у якому він втілений. Тому перехід права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матеріальним об'єктом як такі не тягнуть за собою переходу авторських прав на твір як нематеріальне благо.

Об'єктами авторського права визнають лише такі твори, які мають передбачені законом ознаки.

Ознаками твору, який визнано об'єктом авторського права, є творчий, оригінальний характер і об'єктивна форма вираження.

Твір має бути результатом творчої діяльності. Мова йде про характеристику діяльності як процесу. Наприклад, в англосаксонській судовій практиці твір визнають творчим, якщо автор виявив достатньо вміння, розсудливості та праці або здійснив відбір, оцінку, перевірку. Фактично твір має бути створений самим автором, а не скопійований ним.

З позиції авторського права оригінальність полягає у творчому й індивідуалізованому способі вираження твору, якою б незначною не була частка творчого вкладу або індивідуалізації. Без цього мінімуму охорону не надають.

Твір може бути новим, проте в авторському праві новизна не є необхідною умовою охорони. Досить, щоб твір був оригінальним або індивідуальним за своїм характером, щоб він виражав щось властиве саме цьому автору, відбивав його особу.

Первісно твір виникає у свідомості автора як комплекс ідей, думок і образів, тобто у вигляді творчого задуму. Твір має існувати у формі, яка відокремлена від особи автора та отримала самостійне буття.

Існують різні види об'єктивної форми: письмова (рукопис, машинопис, нотний запис тощо), усна (публічне проголошення, публічне виконання тощо), звуко- або відеозапис (механічний, магнітний, цифровий, оптичний тощо), зображення (рисунок, ескіз, картина, план, креслення, кіно-, відео- або фотокадр тощо), об'ємно-просторова (скульптура, модель, макет, фотокадр тощо) або інша форма.

Критеріями, які дозволять однозначно встановити наявність або відсутність у спірному випадку об'єктивної форми вираження твору є відтворюваність та можливість сприйняття органами чуттів.

Щодо критерію відтворюваності в юридичній літературі існують дві позиції. Перша позиція - неможливість надання охорони творам, не закріпленим на певному носії. Оскільки твір не закріплено на матеріальному носії, неможливо визначити його ідентичність. Друга позиція - будь-яка об'єктивна форма є відтворюваною. Наприклад, після того як твір виконано, він може бути відтворений. Українське законодавство не вказує на критерій відтворюваності об'єктивної форми твору як обов'язкову умову надання охорони.

Щодо критерію сприйняття твору, то йдеться про критерій сприйманості твору органами чуттів (він досить поширений в англосаксонських країнах).

Охорона поширюється тільки на об'єктивні форми вираження результатів творчої діяльності, а не на ідеї, які містить твір. Відповідно до ст.! 8 (3))3акону України «Про авторське право і суміжні права» правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору, а не на ідеї, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені та проілюстровані у творі.

Твір охороняють незалежно від його цінності. Цінність - категорія смаку, оцінку дають публіка та критика, а не право.

Об'єктом авторського права є не тільки твір загалом, а й частина твору (включаючи його назву), яка є результатом творчої діяльності та може бути використана самостійно (ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Поиск по сайту: