Оформлення прав на торговельну марку

У більшості країн світу набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом її реєстрації, в окремих країнах це право закріплюється на підставі використання торговельної марки.

Будь-яка особа може набути право на торговельну марку. Торговельна марка може належати кільком особам. При цьому кожний із володільців має право використовувати торговельну марку, але будь-які дії щодо розпорядження торговельною маркою можливі лише в разі згоди всіх володільців.

В Україні набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом реєстрації марки і засвідчується свідоцтвом України на марку. Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єднання осіб або їхні правонаступники.

Право на марку, яка належить кільком особам, засвідчують одним свідоцтвом, а взаємовідносини володільців при користуванні маркою визначає угода між ними.

Реєстрація торговельної марки - це офіційний акт внесення торговельної марки до реєстру торговельних марок, який супроводжується опублікуванням

зареєстрованих відомостей в офіційному бюлетені. Реєстрація марки має визначений законодавством строк дії, після закінчення якого реєстрацію можна поновлювати на цей самий строк необмежену кількість разів.

В Україні державну реєстрацію торговельних марок здійснюють одночасно з публікацією відомостей про марку на підставі рішення про реєстрацію марки (статті 12,13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Для отримання свідоцтва на марку необхідно подати заявку до установи, а також сплатити за це відповідний збір.

Заявка має містити клопотання про реєстрацію знака; заяву, у якій зазначені найменування заявника, його юридична адреса й адреса для листування (для іноземного заявника ці дані зазначають мовою оригіналу з українською транслітерацією); зображення марки (розміром 8 х 8); перелік товарів і послуг, для яких передбачено реєстрацію марки. Заявку на видачу свідоцтва подають на бланку, форма якого містить усі необхідні відомості та реквізити.

Дата реєстрації торговельної марки - це календарна дата внесення відомостей про реєстрацію торговельної марки до реєстру марок під певним номером. За законодавством багатьох країн світу Ця дата є вирішальною для встановлення факту набуття виключного права на марку.

В Україні номер реєстрації є номером охоронного документа -свідоцтва України на торговельну марку. Від дати реєстрації володілець марки набуває виключне право на марку.

Реєстрацію торговельної марки здійснюють на підставі відповідності заявленого на реєстрацію позначення умовам надання правової охорони. Цю відповідність визначають під час проведення експертизи.

Експертиза заявки на реєстрацію торговельної марки - це дослідження заявки та позначення, що складає предмет заявки, на відповідність вимогам, встановленим законодавством. Щодо заявки на реєстрацію марки може проводитися експертиза за формальними ознаками (попередня експертиза) та експертиза заявленого позначення (експертиза кваліфікаційна, або експертиза по суті).

Експертиза за формальними ознаками - це перевірка заявки на відповідність встановленим вимогам оформлення.

Під час кваліфікаційної експертизи встановлюють відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним законодавством.

Якщо за висновком експертизи заявлене на реєстрацію позначення не відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони, заявку відхиляють. У цьому разі компетентний орган повідомляє заявника про відмову в реєстрації марки.

Повідомлення про відмову в реєстрації марки має містити відповідну мотивацію та зазначення підстав для прийняття рішення.

Процедура реєстрації торговельної марки передбачає можливість відхилення заявки на реєстрацію марки компетентним органом, відмову від подальшого її розгляду і, відповідно, реєстрації торговельної марки.

Підставою для відхилення заявки може бути невиконання заявником вимог законодавства щодо оформлення матеріалів заявки та вимог компетентного органу щодо усунення недоліків заявки за формальними ознаками, які можуть бути виявлені під час експертизи.

Заявнику надають певний строк для усунення недоліків заявки або оскарження дій експерта. Якщо протягом встановленого строку недоліки в матеріалах заявки не будуть усунуті і заявник не оскаржить дії експерта, заявку на реєстрацію торговельної марки відхиляють на основі мотивованого рішення, діловодство за заявкою припиняють.

Відкликання заявки на реєстрацію торговельної марки — це право заявника відмовитися від заявки на реєстрацію торговельної марки (право володільця реєстрації відмовитися від права на зареєстровану марку повністю або частково). Заявник може скористатися зазначеним правом, подавши у встановленому порядку клопотання про відкликання заявки, до одержання рішення про реєстрацію марки.

Зареєстрована торговельна марка - це торговельна марка, відомості про яку внесено до реєстру марок, а якщо за національним законодавством право на марку набувають лише шляхом реєстрації марки, то зареєстрована товарна марка - це марка, яку охороняють на підставі реєстрації.

В Україні правовстановлюючим фактом набуття виключного права на марку є реєстрація марки в державному реєстрі. Після внесення марки до реєстру її володілець має право забороняти її використання іншим особам без його дозволу.

Володілець реєстрації торговельної марки (свідоцтва) — це фізична або юридична особа, на ім'я якої зареєстровано торговельну марку в національному реєстрі торговельних марок відповідно до законодавства країни.

Реєстр торговельних марок становить собою офіційний звід відомостей про торговельні марки.

До Реєстру вносять зображення торговельної марки, відомості про володільця, дату встановлення пріоритету та дату реєстрації марки, перелік товарів та послуг, для яких зареєстровано торговельну марку, інші істотні відомості, пов'язані з обсягом правової охорони, наданої торговельній марці, а також всі подальші зміни, що стосуються внесених відомостей.

Будь-яка заінтересована особа може отримати інформацію про торговельні марки, внесені до Реєстру.

Реєстр обмежений сукупністю відомостей, що мають відношення до зареєстрованих марок, включаючи сукупність відомостей про подані на розгляд заявки на реєстрацію торговельних марок.

Існують реєстри національні та регіональні, а також Міжнародний реєстр марок.

На підставі рішення про реєстрацію марки та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію здійснюють публікацію в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку.

Видачу свідоцтва здійснює установа в місячний строк після Державної реєстрації марки. Свідоцтво видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видають одне свідоцтво. Свідоцтво засвідчує пріоритет торговельної марки і виключне право володільця на товари, зазначені у свідоцтві.

Згідно із законодавством України строк дії реєстрації марки (свідоцтва) становить 10 років від дати подання заявки до установи.

Відповідно до ст. 495 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

- право на використання торговельної марки;

- виключне право дозволяти використання торговельної марки;

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню
торговельної марки, у тому числі забороняти таке використання;

- нші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Порушенням прав на торговельну марку є неправомірні дії будь-яких осіб,

що обмежують виключне право володільця торговельної марки. Законодавство щодо торговельних марок містить норми, відповідно до яких заборонено:

•використання ідентичного (тотожного) із зареєстрованою торговельною маркою позначення для однорідних товарів та послуг, щодо яких надано правову охорону;

- використання схожого до ступеня сплутання позначення, включаючи
ризик поєднання позначення та зареєстрованої марки в уяві споживача;

•використання ідентичного або схожого до ступеня сплутання позначення для неоднорідних товарів та послуг, якщо мова йде про добре відому у країні марку і використання такого позначення може недобросовісним чином вплинути на розрізняльну здатність добре відомого знака.

Поняття «використання» включає певні дії, визначені спеціальним законодавством країни. Зловмисне порушення прав на торговельну марку включає поняття контрафакції.

Захист прав на торговельну марку може здійснюватися в цивільному, адміністративному, кримінальному порядку.

Прикладом порушення прав володільця торговельної марки є використання аналогічної марки на аналогічний товар. Таке використання часто має назву «підроблення торговельної марки».

Українське законодавство розглядає незаконне використання чужої торговельної марки як кримінальне правопорушення.

Поиск по сайту: