Система джерел авторського та суміжних прав

Авторське право становить собою не розрізнену сукупність чинних на певний момент часу нормативних актів, а цілісну систему.

Національні джерела авторського права. Конституція України відносить авторське право до прав, свобод та обов'язків людини і громадянина (ст. 54). Праву інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторському праву) присвячена глава 36 ЦК (статті 433-438), до якої увійшли положення про: об'єкти авторського права; твори, які не є об'єктами авторського права; суб'єкти авторського права, співавторство; особисті немайнові права автора та ін.

Узагальнюючим документом є Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23 грудня 1993 р. (у редакції від 11 липня 2001 p.). Закон ґрунтований на міжнародних нормах використання творів, враховує сучасні тенденції правового регулювання як традиційних, так і нових об'єктів

авторського права - наприклад, комп'ютерних програм баз даних. Тут уперше передбачено охорону суміжних прав.

На захист прав та інтересів осіб, які займаються розповсюдженням примірників об'єктів авторського права і суміжних прав, та споживачів спрямований Закон України від 23 березня 2000 р. "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп'ютерних програм, баз даних " у редакції від 10 липня 2003 р.

Праву інтелектуальної власності присвячена ст. 9 Основ законодавства про культуру від 14 лютого 1992 р. Авторське право телерадіоорганізацій визначене в ст. 36 Закону України від 21 грудня 1993 року "Про телебачення і радіомовлення". Дотримання норм авторського права є обов'язком видавців згідно із Законом України від 05 червня 1997 р. "Про видавничу справу". Відповідно до Закону України від 07 жовтня 1997 р. "Про професійних творчих працівників і творчі спілки" держава гарантує професійний і соціальний захист членам творчих спілок, захист їхніх авторських прав. Відносини, що виникають у процесі виробництва і використання фільму як об'єкта авторського права, регулює Закон України від 13 січня 1998 р. "Про кінематографію". Авторському праву на твори архітектури присвячено розділ 4 Закону України від 20 травня 1998 р. "Про архітектурну діяльність ".

Міжнародні джерела авторського права. Міжнародна охорона авторських прав запроваджена з метою гарантувати охорону інтересів своїх громадян в іноземних державах, потреба єдиної системи охорони авторських прав призвела до прийняття 09 вересня 1886 р. Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (так звана Бернська конвенція). У ст. 2 Конвенції наведено перелік творів, що їх охороняють незалежно від способу і форми їхнього втілення. Охорона творів відповідно до Конвенції здійснюється на користь автора і його правонаступників. Бернська конвенція надає країнам-членам, що розвиваються, можливість зробити застереження з приводу так званого правила десяти років, яке дозволяє зменшити строк охорони виключного права на переклад: якщо по закінченні десятилітнього періоду від дати першого випуску твору у світ він не був перекладений загальновживаною в одній із країн-членів мовою, то дія цього права припиняється. Відповідно до ст. 7 загальний строк охорони, передбачений Конвенцією, становить усе життя автора і 50 років після його смерті.

Всесвітня конвенція про авторське право була прийнята 1952 р. у Женеві. Нову редакцію Конвенції ухвалили 1971 р. У Парижі на Міжурядовій конференції держав-членів ЮНЕСКО. Принцип застосування національного режиму закріплений у ст. II Конвенції, яка встановлює, що випущені у світ твори громадян будь-якої держави-учасниці, які твори, вперше випущені у світ на території такої держави (незалежно від громадянства автора), користуються в кожній державі-учасниці охороною, яку така держава надає творам своїх громадян, випущеним у світ на її власній території. Відповідно до норм ст. 4 Конвенції строк охорони авторського права не може бути меншим за 25 років після смерті автора.

Договір БОЇВ про авторське право (ДАТІ). Підписано його було 20 грудня 1996 р. на Дипломатичній конференції з деяких питань авторського права та суміжних прав. Цей Договір можна розглядати як додаток до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. У Договорі чіткіше, ніж у Конвенції, сформульовано ряд зобов'язань у сфері авторського права. У ньому містяться й нові положення. Зокрема, зазначається, що авторам надаються виключні права на поширення примірників своїх творів серед громадськості. Положення Договору враховують використання копірайтних робіт за допомогою комп'ютерних технологій, у тому числі в "Інтернеті", тобто Договір поширюється на "цифрове довкілля". Передбачається охорона баз даних.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPS).

Основна мета Угоди полягає в модернізації та уніфікації законодавства країн світу з охорони інтелектуальної власності. Угода була узгоджена під час Уругвайського раунду переговорів ГАТТ у м. Маракеш 15 квітня 1994 р.

Держави-учасники Угоди зобов'язані не допускати дискримінації іноземців щодо набуття обсягу та підтримання прав інтелектуальної власності. Тобто зобов'язані надавати режим найбільшого сприяння та національний режим. Угода TRIPS відзначається ще й тим, що в ній вагомо наголошується на спостереженні на національному рівні за примусовим виконанням законодавства та підзаконних актів у сфері інтелектуальної власності.

Поиск по сайту: