ВІКОВІ ОСОБЛТВОСТІ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ОБМІНУ РЕЧОВИН У ДІТЕЙ, ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Будова і функція органів харчування. Для нормальної життєдіяльності організму його зростання і розвитку необхідне регулярне надходження харчів з необхідними органічними речовинами (білки, жири, вуглеводи), мінеральними солями, вітамінами і водою. Всі ці речовини необхідні для забезпечення організму енергією, для здійснення біохімічних процесів, що протікають в організмі. Органічні речовини використовуються організмом і як будівельний матеріал в процесі росту організму, для відновлення і побудови нових клітин. Але основні органічні речовини в такому вигляді, в якому вони знаходяться в їжі не можуть бути використані організмом, вони повинні пройти спеціальну обробку – травлення. Травлення – це процес фізичної та хімічної обробки їжі і перетворення органічних речовин у більш прості і розчинні сполуки, що можуть всмоктуватися в кров і розноситись по всьому організму. Такі сполуки уже можуть засвоюватись організмом.

Фізична обробка їжі заклечається у подрібненні її, перетиранні, розчинені. Хімічні зміни представляють собою складні реакції, що проходять в різних відділах травної системи, де під впливом ферментів відбувається розщеплення складних нерозчинних органічних речовин їжі, перетворення їх в розчинні речовини, що можуть засвоюватись організмом. Ферменти – це біологічні каталізатори, що виробляються організмом. Кожен фермент діє тільки на відповідну хімічну сполуку6 один – на білки, другий – на жири, третій – на вуглеводи. В травному тракті під дією ферментів білки розщеплюються до амінокислот, жири – до жирних кислот, вуглеводи – до моносахаридів.

В кожному відділі травного тракту відбувається спеціалізована обробка їжі.

Система органів травлення складається з ротової порожнини, де є три пари крупних слинних залоз, глотки, стравоходу, шлунку, тонкий і товстий кишковик.

В ротовій порожнині починається фізична та хімічна обробка їжі, а також визначається її якість. За допомогою спеціальних рецепторів слизової оболонки ротової порожнини та язика визначається смак їжі. Специфічною функцією ротової порожнини є механічне подрібнення їжі за рахунок наявності кістяної основи, що відрізняє її від інших органів травлення і язика. Язик рухомий м’язовий орган і має велике значення не тільки для мовної функції, а і для перемішування їжі. Подрібнення їжі відбувається зубами. По функції і формі зуби бувають різці, клики, малі і великі жувальні зуби. Всього у дорослої людини 32 зуба. Зуби закладаються і розвиваються в щелепі ще до народження дитини. Через 6-8 місяців у дитини з’являються тимчасові молочні зуби і до 3 років їх налічується 20. У 6-7 років починається заміна молочних зубів на постійні, що закінчується до 14 років. Виключенням є зуби мудрості, які з’являються після 25 і навіть 30 років.

В ротову порожнину відкриваються три пари крупних слинних залоз, крім цього слизова оболонка ротової порожнини має безліч малих слинних залоз. До складу слини входять органічні речовини, що мають ферменти, основний – амілаза, що розщеплює складні вуглеводи. Всього за добу у дітей виділяється до 800 мл слини. Потім їжа потрапляє до стравоходу, довжина якого у новонароджених досягає 10 см, і з віком збільшується до 16 у 5-ти річних, до 19 см у 15-ти річних дітей.

Шлунок має вигляд зігнутого мішка, виділяють вхід, дно і вихід. Вихід відкривається в дванадцятипалу кишку. Внутрішня поверхня шлунку покрита слизовою оболонкою, яка має багато складок. В слизовій оболонці знаходяться трубчаті за формою залози. Ці залози виробляють шлунковий сік. Відрізняють три типи шлункових залоз: головні, що виробляють ферменти, Залози, що виробляють соляну кислоту і додаткові, що виробляють слиз. Шлунковий сік має до 0,55 соляної кислоти і слиз, який захищає слизову оболонку від механічних і хімічних пошкоджень. Соляна кислота шлункового соку активує основний фермент шлункового соку – пепсин, що розщеплює білки до альбумоз і пептонів. Фермент ліпаза розщеплює жири на гліцерин та жирні кислоти. Виділення шлункового соку починається рефлекторно уже коли їжа попадає в ротову порожнину і навіть при спогадах про їжу. Під впливом різних факторів, стресів може порушуватись функція виділення шлункового соку, що негативно впливатиме на травлення їжі.

Функція синтезу соляної кислоти розвивається від 2,5 до 4 років і досягає норми до 12 років. Низька концентрація соляної кислоти в шлунковому соку дитини може бути причиною низької бактерицидної дії і розвитку у дітей захворювань травного тракту. В шлунку їжа перетравлюється від 3-4 до 5-6 годин залежно від складу їжі.

Із шлунку частково перетравлена їжа попадає в дванадцятипалу кишку, де вона обробляється соком ще двох травних залоз – печінка та підшлункова залоза. Під впливом ферментів цих залоз відбувається найбільш інтенсивна обробка їжі, в результаті чого білки, жири та вуглеводи перетворюються в речовини, що можуть поступати в кров і засвоюватись організмом. Подальше перетравлювання їжі відбувається в тонкій кишці, де також виділяється до 20 різних ферментів. Основною функцією тонкої кишки є всмоктування. В товстій кишці знаходиться дуже багато бактерій, які синтезують вітаміни К і групи В. Всмоктування – основний фізіологічний процес, що відбувається за рахунок активної роботи кишкового епітелію. Білки всмоктуються у вигляді водних розчинів амінокислот. Вуглеводи – в основному у вигляді розчину глюкози. Жири всмоктуються в лімфу у вигляді жирних кислот та гліцерину. В товстій кишці всмоктується в основному вода.

Поиск по сайту: