|
|||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема 9. СПОСОБИ ЗНИЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РИЗИКУ
1. Принципи менеджменту ризику. Класифікація ризиків за способом мінімізації. 2. Диверсифікація як спосіб зниження ризику. 3. Теорія портфеля. 4. Запаси і резерви як спосіб зниження ризиків. 5. Страхування ризику. Основною метою оцінки і обґрунтування ризику є забезпечення його мінімальної шкоди для господарської діяльності, тому в науковій і господарській практиці застосовують ризик – менеджмент, мета і завдання якого – на основі отриманої інформації розробити комплекс заходів по зниженню економічного ризику. Існує чотири основні принципи, яких необхідно дотримуватись при виборі тієї чи іншої стратегії менеджменту в конкретній ситуації: · передавайте ризик третій стороні (страхуйте) в тих ситуаціях коли можливі збитки внаслідок несприятливих подій значимі, а ймовірність їх настання невелика; · уникайте ризику в ситуаціях, коли збитки внаслідок несприятливих подій значимі, а ймовірність їх настання велика; · контролюйте ризик в тих ситуаціях, коли величина збитків внаслідок настання несприятливих подій незначна, а ймовірність настання висока; · ризикуйте в тих випадках, коли збитки внаслідок настання несприятливих подій незначні і невеликою є ймовірність їх настання. Схематично принципи виглядають так:
В рамках зазначених принципів менеджменту ризику розроблена ціла низка видів діяльності по мінімізації ризику: 1. Попередження ризику. 2. Прийняття ступеня ризику. 3. Розподіл ризику. 4. Зовнішнє страхування ризику (п. 3 і 4 відносять до зовнішніх способів зниження ризику, коли інвестор або суб'єкт ризику передає відповідальність за настання можливих втрат третій стороні). 5. Встановлення лімітів. 6. Диверсифікація. 7. Створення резервів і запасів. 8. Отримання додаткової інформації. Вибір того чи іншого способу мінімізації економічного ризику обумовлюється декількома факторами, зокрема, схильністю суб'єкта рішення до ризику; видами ризику і т.д. Причому основною умовою при такому виборі повинна залишатись економічна доцільність. Для вибору способу мінімізації можна скористатись класифікацією ризиків за способом мінімізації: - ризики, які можуть мінімізуватись з допомогою страхування (перелік таких ризиків визначається діючим законодавством в сфері страхування; переліком послуг, які надають конкретні страхові організації; - ризики, які мінімізуються без залучення страхових організацій (ризик інфляції не страхують). Диверсифікація представляє собою одночасний розвиток багатьох напрямків діяльності, видів виробництва, розширення кількості об'єктів інвестування, асортименту виробів і т.д. Диверсифікація є одним з найбільш універсальних способів мінімізації ризику і найбільш “дешевим”. Доки існує можливість розподіляти кошти по різних напрямках діяльності, результативність яких не пов'язана тісно між собою, доти існує можливість певною мірою уникати ризику. В найбільш повному вигляді принцип диверсифікації втілюється в теорії портфелю. Портфель цінних паперів представляє собою розподіл коштів між цілим рядом різних активів у найбільш вигідній та безпечній пропорції. Оскільки він складається з цінних паперів, що характеризуються сподіваною ефективністю та ступенем ризику, завдання постало в тому, щоб розробити механізм обґрунтування портфеля, який би при найбільшій ефективності мав найменший ступінь ризику. ЕММ задачі оптимізації структури портфеля вперше була запропонована Марковіцем, інший американський вчений Тобін узагальнив цю задачу і показав, що оптимальна структура портфеля цінних паперів не залежить від схильності інвестора до ризику. Узагальнення досліджень в цій сфері призвело до виведення так званої “портфельної” теорії – це теорія фінансових інвестицій, в рамках якої за допомогою статистичних методів здійснюються найбільш вигідний розподіл ризику портфеля цінних паперів та оцінка прибутку. Ця теорія складається з чотирьох основних етапів: 1 оцінка активів, що включаються до портфелю; 2 прийняття інвестиційного рішення; 3 оптимізація портфеля; 4 оцінка результатів. Теорія портфеля знайшла широке розповсюдження в господарській практиці, зокрема,: - банки, під час підготовки фінансових операцій здійснюють “селекцію” портфеля цінних паперів; - на підприємстві за допомогою теорії портфеля менеджерами створюються портфелі надійності матеріальних запасів шляхом визначення їх оптимального обсягу і ступеня ризику. Крім того, ця теорія дає можливість здійснювати багатостадійне планування, що забезпечує надійність та ефективність розподілу запасів в загальній системі виробництва. В основі теорії портфеля лежить загальне правило якого повинні дотримуватись інвестори, що мають можливість розподіляти кошти декількома активами: необхідно прагнути розподіляти вкладення таким чином, щоб обрані активи відповідали двом вимогам, по-перше показали різнощільність зв'язку із загальноринковими цінами, а, по-друге, мали б протилежну фазу коливань норми прибутку в середині портфеля. Саме такий портфель буде мати мінімальний ризик. Ризик портфеля – це міра можливості того, що настануть обставини, за яких інвестор може понести збитки, спричинені інвестиціями в портфель цінних паперів, а також операціями по залученню ресурсів при формуванні портфелю. Метою “портфельної” теорії є мінімізація ризику портфеля, причому ступінь ризику портфеля цінних паперів зменшується до певної межі обернено пропорційно кількості включених в портфель видів цінних паперів. Графічно це можна зобразити:
Рисунок 8.1 – Залежність між складом та ризиком інвестиційного портфелю З графіку видно, що загальний ризик портфеля складається з двох частин: - диверсифікований ризик (несистематичний), тобто ризик, який може бути зменшений за рахунок диверсифікації; - не диверсифікований (систематичний ризик), тобто ризик, який не можна змінити шляхом перетворень структури портфелю. Кількісно ризик портфелю може розраховуватись різними способами, зокрема, для портфелю, що складається з двох видів активів ризик можна розрахувати як дисперсію за залежністю:
, (8.1)
де σ12, σ22 – дисперсії норм доходності першого і другого активів; h1, h2 – питома вага першого і другого видів активів в загальній вартості портфеля цінних паперів; R – коефіцієнт кореляції норм доходності першого і другого активів. В теорії портфеля розроблена модель ув'язки систематичного ризику і доходності цінних паперів (модель МОКА). В рамках цієї моделі систематичний ризик вимірюється коефіцієнтом β. Важливою особливістю моделі МОКА є її лінійність відносно ступеня ризику, що дає змогу визначити систематичний ризик портфеля як середньоарифметичну величину бета-коефіцієнтів активів, що входять до складу портфеля:
(8.2)
Одним з основних способів мінімізації ризику є створення запасів і резервів. Мета – уникнення ризику призупинення діяльності господарюючого суб'єкта внаслідок нестачі матеріальних і інших ресурсів. До запасів крім предметів та продуктів праці належать запаси виробничих потужностей, обігових коштів, незавершеного виробництва, кваліфікації кадрів тощо. Матеріальні запаси можна поділити на три види: страховий запас готової продукції на складі; страховий виробничий запас; динамічний страховий запас. Створення резерву грошових коштів здійснюється з метою покриття випадкових затрат, при цьому виділяють два види резервів: 1. загальний резерв грошових коштів покликаний покривати будь-які зміни в кошторисі спричинені впливом факторів ризику; 2. спеціальний резерв, що складається з надбавок не покриття зростання цін і різних затрат за окремими позиціями. Створення запасів і резервів на підприємстві є досить дієвим способом захисту від ризику, але і відносно “дорогим”, оскільки вимагає вилучення грошових коштів з господарського обороту. Законом України “Про страхування” передбачено здійснення таких видів страхування: 1 страхування майна; 2 страхування продукції на період перевезень; 3 страхування транспортних засобів; 4 компенсаційне страхування; 5 медичне страхування; 6 страхування призупинення діяльності підприємства; 7 соціальне страхування; 8 інші види. ВИСНОВОК
На сьогодні чітко простежується тенденція до зростання турбулентності світової економіки. В цих умовах успіху на ринку досягають, насамперед, ті країни й окремі суб'єкти господарювання, які знайшли свої оригінальні підходи до включення у процес розвитку шляхом приведення у відповідність внутрішніх можливостей зовнішнім, які генеруються ринком. В цих умовах на одне з чільних місць виходить уміння своєчасно й об'єктивно визначити можливі ризики і фактори, що їх спричиняють, виконати оцінку ступеня їх впливу і можливих наслідків їх дії, розробити упереджуючі заходи, спрямовані на запобігання, зниження чи компенсацію ризику. Відповідно до цього, фінансисти підприємств і установ повинні володіти теорією і методологією аналізу і урахування ризику, мати практичні навички застосування відповідних методик. Саме на це їх орієнтує даний конспект лекцій. Вивчення курсу "Ризик - менеджмент" орієнтує студентів та майбутніх фахівців на засвоєння комплексу знань щодо методології і теоретичних основ кількісного і якісного аналізу ризику економічної діяльності підприємств і фінансових установ. При цьому вони набувають практичних умінь стосовно вибору і застосування широкого кола методів аналізу ризику конкретних видів діяльності, з урахуванням специфіки суб'єкта господарювання і поточної економічної ситуації, а також розробки ефективних заходів зі зниження ризику. У підсумку, формується система знань і умінь щодо оптимізації управлінських рішень, що приймаються у нестабільних, нестаціонарних умовах середовища господарювання сучасної економіки, з урахуванням існуючих тенденцій її розвитку. Тим самим, розширюються адаптаційні можливості фахівців на ринку праці, які засвоїли курс, який пропонується. ГЛОСАРІЙ
Актив - джерело, що забезпечує грошові надходження його власникові. Ці надходження можуть носити характер прямих виплат і (або) прихованих. Так дивіденди від акцій с прямими виплатами, а ріст (зниження) вартості акцій - прихованими, оскільки їх власник може відчути це тільки у випадку продажу акцій. Алгоритм аналізу ризику: - виявлення ризику аналізованих проектів, а також його можливих наслідків; - виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначають рівень ризику; - аналіз виявлених факторів з точки зору ступеня їхнього впливу на рівень ризику; - оцінка варіантів ризикованих рішень з наступних двох точок зору: 1) визначення можливості їхньої реалізації при наявності ризику (чи можна це зробити?)', 2) визначення економічної доцільності їхньої реалізації при наявності ризику (що це дасть?); - встановлення припустимого рівня ризику (якою сумою можна ризикнути і при якій імовірності втрат можна йти на ризик); - аналіз окремих етапів робіт з обраного рівня ризику; - розробка заходів щодо зниження рівня ризику; - вибір найбільш прийнятних варіантів рішень. Аналіз ризику за допомогою дерева рішень. Для аналізу ризику будують структури, які нагадують дерево. Існує два основних різновиди даного метода. - Застосування дерева рішень для багатофакторної оцінки ризику проекту. У цьому випадку гілками дерева є фактори ризику. У відповідність гілкам ставлять оцінки ступеня впливу конкретних факторів ризику на загальний ризик аналізованого проекту. Рухаючись від вихідної точки (кореня) до вершин дерева і враховуючи оцінки факторів, можна оцінити ступінь ризику проекту внаслідок впливу різних комбінацій факторів ризику, а також загальну оцінку (аналог - розкид результатів і очікуване значення результату). - Застосування дерева рішень для визначення оптимального алгоритму дій (з погляду результативності і ризику) у ситуації неповної визначеності. Гілками дерева є альтернативні варіанти рішень (рішення) та їх можливі наслідки (події). Гілкам співвідносять об'єктивні або суб'єктивні оцінки можливості реалізації конкретних подій та оцінки впливу на них певних рішень чи дій. Рухаючись від вихідної точки (кореня) уздовж гілок дерева, можна різними шляхами досягти будь-якої його кінцевої точки. При цьому, за допомогою відомих правил комбінування оцінок, можна оцінити кожен варіант шляху і вибрати оптимальний. Для оцінки найчастіше застосовують імовірності, коефіцієнти упевненості, шанси. Існують формули для перерахунку одних в інші. Оцінки визначають на основі аналізу результатів діяльності у аналогічних умовах, або на основі суб'єктивних думок експертів. Аналіз чутливості проекту - метод кількісної оцінки ризику. Суть методу полягає у виявленні чутливості оціночних показників проекту до змін значень вхідних параметрів. За допомогою даного методу шукають відповіді на наступні запитання: - Наскільки може відхилитися значення одного або кількох вхідних параметрів від заданих значень (наприклад, наскільки можуть бути знижені ціни або обсяг збуту продукції) за умови, що оціночний показник не вийде за припустимі межі (наприклад, чистий приведений доход буде не менше нуля)? - Наскільки зміниться значення оціночного показника при заданому відхиленні одного або кількох вхідних параметрів від заздалегідь встановлених їх значень? Аналітичний метод кількісної оцінки ризику. Оцінка ризику виконується за допомогою показників, які застосовуються при аналізі ефективності інвестиційних і інноваційних проектів: період окупності (РР), внутрішня норма прибутковості (IRR), індекс доходності (РІ), чистий приведений доход (NPV). Порівнюючи значення перерахованих показників альтернативних проектів, визначають найбільш (найменш) ризикований. Більш ризикованим вважається проект з більшим значенням РР, меншим значенням РІ або IRR. З двох альтернативних аналогічних проектів менш ризикованим буде проект із більшим значенням NPV, як такий, що має більший запас міцності. При різних проектах - більш ризикованим, швидше за все, буде проект з більшим значенням NPV. Асиметрія інформації - нерівний ступінь поінформованості суб'єктів ринкових угод. Безризикові активи - ті, що забезпечують грошові надходження в заздалегідь встановлених розмірах. Такими є депозитні рахунки в солідних банках (з певним елементом умовності), державні облігації тощо. Бета-коефіцієнт. Відображає мінливість доходу (прибутку) конкретного активу (акції) щодо доходу (прибутку) повністю диверсифікованого портфеля, яким є весь ринок активів (цінних паперів). Застосовується для характеристики систематичного ризику економіки певної країни або певного ринку. Вважається, що показник бетадля активу, динаміка доходів якої збігається з динамікою ринку в цілому, дорівнює 1. При цьому динаміка ринку може бути визначена за будь-яким фондовим індексом. Відносний ризик - величина ризику, яка припадає на одиницю результату. Розраховується як частка від ділення середньоквадратичного відхилення на очікуване значення результату (у статистиці йому відповідає коефіцієнт варіації) щоб перевірити - чи компенсується підвищений ризик однієї з альтернатив її підвищеним результатом. Винагорода за ризик - різниця між ризикованим і гарантованим (безризиковим) результатами, які забезпечують однакову корисність. Гранична вартість інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих рішень визначається як різниця між вираженими у вартісній формі очікуваними результатами певної дії або рішення, що виконується або приймається в умовах повної поінформованості, і очікуваними результатами тієї ж дії або рішення в умовах неповної поінформованості. Диверсифікація - метод зниження ризику шляхом розподілу коштів між кількома ризиковими (а також безризиковими) активами, або об'єднання кількох видів діяльності, таким чином, що підвищення ризику для одного, як правило, означає зниження ризику для іншого, зменшуючи таким чином загальний ризик. Економічна безпека підприємства - стан ефективного використання його ресурсів і існуючих ринкових можливостей, який дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім загрозам, забезпечує його тривале виживання і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії. Експертна оцінка ризику - виконується на основі суб'єктивних суджень експертів - визнаних фахівців у конкретних видах діяльності. Експертами можуть бути керівники і провідні фахівці підприємства, а також залучені сторонні особи (науковці, фахівці-аналітики тощо). Це єдиний метод, який дозволяє оцінювати ризик різних видів діяльності в умовах дефіциту інформації. Кількісний аналіз ризику - передбачає чисельне визначення величини окремих ризиків, а також ризику конкретного виду діяльності (проекту) у цілому. Класифікація ризиків: - за сферами прояву - економічний, політичний, екологічний, соціальний, технологічний ризик і т. д.; - за видами діяльності - ресурсний, виробничий, фінансовий, інноваційний, інвестиційний, маркетинговий (комерційний), транспортний і т. д.; - за масштабами прояву (впливу) - країнний (у масштабах країни), регіональний, галузевий, ризик окремих суб'єктів господарювання; - за джерелами виникнення - систематичним або ринковий (властивим усім суб'єктам ринку, викликаний процесами, що відбуваються в ринковому середовищі в цілому); несистематичний (ризик окремих суб'єктів господарювання, залежить від особливостей їхньої діяльності); - за поведінкою відносно ризику - ризик активної діяльності, ризик пасивного очікування; - за відношенням джерел ризику до підприємства - внутрішній ризик, зовнішній ризик. - за природою самого ризику - господарський ризик, ризик, пов'язаний із природою людини, ризик, пов'язаний з дією природних факторів, ризик форс-мажорних обставин тощо; - за ступенем обґрунтованості рішень або дій - виправданий і невиправданий ризики. Коефіцієнт ризику - кількісна міра ризику, що характеризує рівень втрат. Він може розраховуватися як: - відношення всього капіталу підприємства до суми його активів; - відношення розміру втрат до величини власних коштів підприємства; - відношення очікуваного значення втрат до очікуваного значення доходу або прибутку і т.д. Корисність - ступінь задоволення конкретного суб'єкта конкретним товаром (виробом або послугою) або дією. Крива байдужності - лінія, всі точки якої показують співвідношення ризику і прибутку, що однаковою мірою задовольняють конкретного суб'єкта. Критерій Байєса - застосовується для прийняття рішень в умовах неповної визначеності і ризику. Кращим вважається рішення з максимальним очікуваним значенням результату або з мінімальним очікуваним значенням утрат. Критерій Байєса доцільно використовувати при відомих результатах і їх ймовірностях. Критерій Вальда (максимінний і мінімаксний критерії) - застосовується для прийняття рішень в умовах неповної визначеності і ризику (не антагоністичної протидії зовнішнього середовища). Він відповідає песимістичному типові поведінки. Кращим вважається рішення, що має найбільший з мінімальних результатів з усіх порівнюваних альтернатив (якщо результати - можливі надбання), або рішення, що має найменший з максимальних результатів з усіх порівнюваних альтернатив (якщо результати - можливі втрати). Критерій Гурвіца - застосовується для прийняття рішень в умовах неповної визначеності і ризику (не антагоністичної протидії зовнішнього середовища). Його називають критерієм "песимізму-оптимізму". Цей критерій базується па оцінці кожної альтернативи за допомогою комбінації найкращого і найгіршого результатів. Оцінка кожної з альтернатив розраховується як сума її мінімального та максимального результатів помножених, відповідно, на коефіцієнт песимізму а (приймає значення від 0 до 1, чим він ближче до 1, тим більш песимістичний тип поведінки особи, яка приймає рішення) та величину (1 - а). Кращим вважається рішення з максимальною (для надбань) або мінімальною (для втрат) оцінкою. Критерій домінуючого результату - застосовується для прийняття рішень в умовах неповної визначеності і ризику (не антагоністичної протидії зовнішнього середовища). Відповідає над оптимістичному типові поведінки. Кращим вважається рішення, що має найбільший з максимальних результатів - для надбань, або найменший з мінімальних - для втрат, серед усіх порівнюваних альтернатив. Критерій Лапласа - застосовується для прийняття рішень в умовах неповної визначеності і ризику. Використовується, коли імовірності можливих результатів невідомі. У цьому випадку результати вважаються рівно ймовірними, рішення приймається на основі критерію Байєса. Критерій Лапласа доцільно використовувати при значних розходженнях можливих результатів. Критерій Севіджа (мінімального жалю) - застосовується для прийняття рішень в умовах неповної визначеності і ризику (не антагоністичної протидії зовнішнього середовища). Цей критерій відповідає більш оптимістичному типові поведінки ніж критерій Вальда. Він базується на розрахунку матриці жалю, елементи якої (можливі результати кожної з альтернатив) визначаються шляхом віднімання від кожного з елементів вихідної матриці найменшого з усіх результатів. Далі за цією матрицею жалю за допомогою мінімаксного (максимінного) критерію вибирають краще з альтернативних рішень (див. критерій Вальда). Моральний ризик - викликаний свідомою поведінкою клієнта страхової компанії, який збільшує ймовірність негативного результату у надії, що його можливі збитки будуть цілком (або навіть з надлишком) покриті страховою компанією. Цей вид ризику властивий страховим компаніям. Невизначеність - неможливість оцінки майбутнього розвитку подій як з погляду ймовірності їх реалізації, так і з погляду виду їх прояву. Нейтральним до ризику вважається суб'єкт, який при даному очікуваному результаті байдужний до вибору між гарантованою і ризиковою альтернативами. Норма віддачі (прибутковість) активу розраховується як відношення загального обсягу грошових надходжень від активу (як у формі прямих, так і прихованих виплат) до його ціни. Нормативний метод кількісної оцінки ризику. Оцінка ризику виконується за допомогою системи фінансових коефіцієнтів (коефіцієнти ліквідності, заборгованості, маневреності тощо) шляхом порівняння їх значень, розрахованих для конкретного проекту чи підприємства, з нормативами. Більше відхилення свідчить про більший ризик. Об'єднання ризиків - метод зниження ризику шляхом об'єднання незалежних ризиків кількох осіб, проектів або видів діяльності таким чином, що загальний ризик зменшується. Об'єктивна ймовірність - визначається на основі наявних даних про аналогічні проекти, що виконувалися в порівнянних умовах. Вона обчислюється як частота, з якою відбуваються ті чи інші явища. Оцінка ризику методом аналогій - виконується на основі даних про ризики аналогічних проектів, які викопувалися у співставимих умовах. Оцінка фінансової стійкості - метод кількісної оцінки ризику. Оцінка фінансової стійкості підприємства (проекту) і, відповідно, ризику, виконується на основі аналізу достатності обігових коштів (власних або запозичених) для здійснення конкретного виду діяльності (реалізації конкретного проекту). Виділяють два різновиди методів: фіксація фінансового становища підприємства за станом на конкретну дату, наприклад, на 01.01.2006 р. (оцінка фінансової стійкості); зіставлення фінансової стійкості підприємства до і після впровадження проекту, що аналізується, і на цій основі прийняття рішення про доцільність його фінансування (оцінка доцільності витрат). Очікуване значення результату - середньозважене за ймовірностями усіх можливих результатів. Плата за ризик - сума, яку готовий заплатити, щоб уникнути ризику, не схильний до ризику суб'єкт (супротивник ризику). Резервування. Метод зниження ризику, що базується на створенні резерву коштів на покриття непередбачених витрат, розмір якого визначається шляхом зіставлення очікуваного значення можливих утрат (додаткових витрат) і витрат на їхнє запобігання, зниження або компенсацію. Рівні проектного ризику: - ризик власне проекту - виникає відносно проекту, коли в інвестиційному портфелі інвестора знаходиться тільки він, і в портфелі власника акцій інвестиційної компанії знаходяться акції тільки цієї компанії; - корпоративний (внутрішньофірмовий) ризик проекту - додає ризик окремого проекту до ризиків портфеля інвестицій інвестора (інвестиційної компанії) у цілому. При цьому не враховується ефект диверсифікованості портфеля інвестицій (акцій); - систематичний ризик - оцінюється з позицій інвестора, що має акції інших інвестиційних компаній. Ризик - можливість або загроза відхилення результатів конкретних рішень чи дій від очікуваних. Ризик господарський - загроза втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення конкретних видів господарської діяльності. Ризик маркетинговий - загроза понесення збитків або недоотримання прибутків у результаті реалізації конкретних рішень чи видів виробничо-збутової діяльності, що спираються на рекомендації маркетингу. Ризик некоректного відбору - властивий страховим компаніям, які приймають на себе ризик клієнтів. Полягає в тім, що переважно страхуються люди або організації "особливо ризикові", які не є типовими представниками. Це призводить до того, що ризики високого ступеня витісняють з ринку страхування ризики низьких ступенів, і страхові компанії вимушені піднімати ціни, чим відштовхують звичайних клієнтів. Таким чином, спіраль "висока ціна - небезпечні клієнти" підсилить несприятливий відбір, який завершиться тим, що страхування стане доступне лише за цінами максимального ризику. Ризиковими вважаються активи, розміри грошових надходжень від яких точно визначити неможливо, їх можна оцінити тільки з певною ймовірністю. До них належать акції, нерухомість або устаткування, яке здається в оренду тощо. Розкид результатів - характеризує мінливість можливих результатів, тобто ступінь відхилення фактичних результатів від їх очікуваного значення. Більша різниця (позитивна чи негативна) свідчить про більший ризик. Для оцінки розкиду результатів найчастіше використовують середнє лінійне відхилення, дисперсію, середньоквадратичне (стандартне) відхилення. Розподіл ризику - метод зниження ризику, при якому ймовірний збиток поділяється між кількома особами таким чином, що можливі втрати кожної з них (так само як і прибуток) відносно незначні. Складові економічної безпеки підприємства: - фінансова - характеризує фінансову стійкість підприємства; - інтелектуальна - характеризує інтелектуальний потенціал працівників підприємства; - кадрова - характеризує кадрову забезпеченість підприємства; - технологічна - характеризує технологічний потенціал та ступінь його захищеності; - правова - характеризує правову захищеність інтересів підприємства і його працівників; - силова - характеризує охорону інтересів підприємства і його працівників від фізичних і моральних негативних впливів; - ринкова - відображає ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які складаються в ринковому середовищі; - інтерфейсна - характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами підприємства; - екологічна - характеризує екологічну захищеність навколишнього середовища і самого підприємства; - інформаційна - рівень даної складової економічної безпеки визначається часткою неповної, неточної і суперечливої інформації, яка використовується в процесі прийняття управлінських рішень. Статистичний метод кількісної оцінки ризику - базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Як оціночний показник звичайно використовують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоодержання доходу або прибутку. Цей метод доцільно застосовувати якщо дотримуються наступні три умови: 1) наявність достовірних статистичних даних не менш ніж за 3-5 попередніх періоди господарювання; 2) наявність чітко вираженої тенденції зміни ризику в минулому і сьогоденні; 3) виявлені у ретроспективі тенденції змін оціночного показника зберігаються в прогнозованому періоді (це може бути при аналогічних умовах в аналізованому і прогнозованому періодах часу). Страхування - метод зниження ризику шляхом перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні або разові виплати (див. плата за ризик). Суб'єктивна ймовірність - визначається на основі суб'єктивних думок експертів (фахівців у аналізованих видах діяльності). Супротивником ризику вважається суб'єкт, який при даному очікуваному результаті віддасть перевагу безризиковій альтернативі над ризикованою. Схильним до ризику вважається суб'єкт, який при даному очікуваному результаті віддасть перевагу пов'язаній з ризиком альтернативі над безризиковою. Фактори ризику: - об'єктивні (зовнішні), у тому числі: - прямої дії - законодавчі і нормативно-правові акти, що регулюють господарську і підприємницьку діяльність; бюджетна, фінансово-кредитна і податкова системи; дії органів влади; дії економічних контрагентів (постачальників, споживачів, торговельних і збутових посередників і т.д.); конкуренція; дії криміналісту та ін.; - опосередкованої дії - політична, економічна, демографічна, соціальна, екологічна ситуації та їх зміни; стихійні лиха; міжнародні економічні зв'язки і торгівля; НТП та ін.; - суб'єктивні - стратегія розвитку; маркетинг; виробничі потужності; використовувані технології; кадри і мотивація їхньої діяльності; якість продукції; система управління; місце розташування і т. д. Ф'ючерс - це контракт про постачання (придбання) у визначений в майбутньому термін певної кількості товару за існуючою нині ціною. Різновидом ф'ючерсного контракту є угода з премією або опціон, відповідно до якого одна сторона здобуває право купити або продати що-небудь у майбутньому за заздалегідь узгодженою ціною зі сплатою комісійних (премії). Опціон - спекулятивний вид угоди. Він падає право, але не зобов'язує, продати або купити конкретний товар у визначений термін. Наприклад, з точки зору продавця, якщо ціни піднялися, що йому вигідно, угода здійснюється, якщо ж ціни не змінилися або навіть упали, то спекулянт (у даному випадку продавець) сплачує комісійні але угода не виконується оскільки це йому невигідно. Хеджування - діяльність, спрямована на зниження цінових ризиків шляхом укладання ф'ючерсних угод. Особи, що використовують ф'ючерсні угоди (ф'ючерсні ринки) для зниження ризику, називаються хеджерами. Якісний аналіз ризику - передбачає виявлення можливих видів ризику (ідентифікацію), загроз, які вони становлять, а також визначення факторів ризику, що впливають на результати прийнятих рішень і виконуваних робіт. ЛІТЕРАТУРА 1. Альгин А.П. Грані економічного ризику. - М.: Знання, 1991. 2. Банки й банківські операції/Під ред. проф. Е.Ф. Жукова. - М.: Банки й біржі, ЮНИТИ, 1997. 3. Банківська енциклопедія/Під ред. С.И. Лукаш, Л.А. Малютіній. - Дніпропетровськ: Аудит-Аудита-баланс-аудит, 1994. 4. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. К.: Тов. «Бори сфен-М», 1996. 5. Вітлінський В.В. та ін.. Економічний ризик: ігрові моделі: Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2002. 6. Донець Л. І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. 7. Долінський Л.Б. Фінансові обчислювання та аналіз цінних паперів: Навчальний посібник. –К.: Майстер-клас, 2005. 8. Івченко І.Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 9. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 10. Кігель В.Р. Методи і моделі підтримки прийняття рішень в ринковій економіці: Монографія. –К.: ЦУЛ, 2003. -202 с. 11. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Керування капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси й статистика, 1996. 12. Крамер Харальд. Піввіку з теорією ймовірностей: начерки спогадів. — М.: Знання, 1979. 13. Ларичев О.И. Об'єктивні моделі й суб'єктивні рішення. - М.: Наука, 1987. 14. Мелкумов Я.С. Економічна оцінка ефективності інвестицій. - М.: ИКЦ “ДИС”, 1997. 15. Мій банк/Під общ. ред. С.И. Кумок. - М.: Московське фінансове об'єднання, 1996. 16. Норткотт Дерил. Прийняття інвестиційних рішень. - М.: Банки й біржі, ЮНИТИ, 1997. 17. Первозванский А. А., Первозванская Т. Н. Финансовый рынок: розрахунок і ризик. — М.: Инфра-М, 1994. 18. Фінансовий менеджмент/Під ред. акад. Г.Б. Поляка. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1997. Навчальне видання
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.026 сек.) |