Аналіз і оцінка комерційного ризику

Ризик як ймовірнісну категорію найбільш обґрунтовано можна схарак­теризувати як ймовірність виникнення певного рівня втрат. Певні сфери, або зони ризику, залежно від величини втрат, наведені нижче:

Сфера, в якій втрати не очікуються, - це зона без ризику, їй відповіда­ють нульові або негативні (перевищення прибутку) втрати.

Зона допустимого ризику - це сфера, в межах якої певний вид комер­ційної діяльності зберігає економічну доцільність, тобто втрати менші від очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, який дорівнює розрахунковому прибутку від підприємницької діяль­ності.

Зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які за­здалегідь перевищують очікуваний прибуток і в результаті можуть при звести до невідшкодованої втрати всіх засобів, вкладених комерсантом у справу. В останньому випадку комерсант не тільки не отримує від угоди жодних доходів, але несе збитки в сумі всіх марних затрат.

Зона катастрофічного ризику містить втрати, які за величиною пере­вищують критичний рівень і в результаті можуть досягати величини, яка дорівнює майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний призвести до банкрутства, повного розвалу комерційної фірми, його за­криття і розпродажу майна. До катастрофічного ризику слід віднести ри­зик, пов'язаний з прямою небезпекою для життя людей або виникненням екологічних катастроф.

За оцінками спеціалістів під час здійснення помірної фінансової полі­тики граничними значеннями рівня ризиків в окремих комерційних опе­раціях є:

Ø у комерційних операціях з допустимим рівнем ризику - 0,1;

Ø у комерційних операціях з критичним рівнем ризику - 0,01;

Ø у комерційних операціях з катастрофічним рівнем ризику - 0,001.

Це означає, що запланована комерційна операція торгового підприєм­ства може бути відхилена, якщо в одному випадку з десяти внаслідок неї може бути втрачений весь прибуток; в одному випадку зі ста - весь дохід; в одному випадку з тисячі - весь власний капітал або значна його части­на, і підприємство може бути оголошене банкрутом.

Комерційний ризик може визначатися як в абсолютних, так і у віднос­них величинах. Вимір ступеня ризику в абсолютних величинах доцільно застосовувати під час характеристики окремих видів втрат, а у відносних — під час порівняння рівня втрат, що прогнозуються, з реальним рівнем, середньогалузевим, середнім в економіці тощо. Сукупність методів аналі­зу ступеня підприємницького ризику показана на рис. 17.3.

Рис.17.3. Методи аналізу ступеня ризику

Аналіз ризиків поділяють на якісний та кількісний. Якісний аналіз ризику є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у певній сфері економічної діяльності. Його головна мета - визначити чинники ризику, його сфери для подальшої ідентифікації усіх можливих ризиків.

Рівень комерційних ризиків оцінюється за такою формулою:

УР = ВР * РП

де УР - рівень відповідного комерційного ризику;

ВР - ймовірність виникнення цього ризику;

РП - розмір можливих фінансових втрат за цього виду ризику.

Якісний аналіз ризику пов'язаний з необхідністю порівняння очікуваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та інши­ми наслідками сьогодні та в майбутньому. Ризик повинен бути обґрунто­ваний, бо інакше - це авантюра. Ризикувати доцільно тоді, коли це при­веде до кращих наслідків у випадку обґрунтування правильності своїх дій.

Якісний аналіз ризику пов'язаний також з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб'єктів комерцій­ної діяльності. Без урахування інтересів (зацікавленості), без керування ними неможливі реальні якісні досягнення.

Кількісний аналіз ризику є одним з важливих складників процесу ефек­тивного управління фірмою. Під час цього аналізу можна використовува­ти різні методи. Найбільш розповсюдженими є статистичні, використання аналогів, експертні, аналітичний.

Статистичний метод широко застосовується за наявності відомостей (статистичних) про кожен елемент досліджуваного об'єкта (програми).

Якщо ступінь ризику виразити, наприклад, через величину середньоквадратичного відхилення від очікуваних величин, то можна кількісно виразити і оцінити ризик для кожного елемента і для об'єкта (програми) в цілому.

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть стати відомості про наслідки впливу несприят­ливих чинників ризику подібних за суттю проектів, що виконані раніше. Застосовуючи метод аналогів, використовують бази даних та знання сто­совно чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах з літератур­них джерел, пошукових робіт, а також шляхом опитування фахівців тощо.

Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний математичний апарат, для вияву залежності, причин з метою врахування потенційного ризику під час реалізації нових проектів.

Експертні методи оцінювання ризиків здійснюються, як правило, за відсутності статистичних даних, необхідних для оцінки відповідних кількісних показників, або для оцінки інвестиційного проекту, що не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опиту­вання.

Оцінка ступеня ризику за допомогою аналітичного методу зводиться до декількох взаємопов'язаних етапів.

На першому етапі здійснюється підготовка до аналітичної обробки інфор­мації, яка включає в себе:

Ø визначення ключового параметра, відносно якого здійснюється оцін­ка конкретного напряму комерційної діяльності;

Ø відбір факторів, які впливають на діяльність фірми, а відповідно, і на ключовий параметр (наприклад, рівень інфляції, ступінь виконання договорів основними постачальниками підприємства тощо);

Ø розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах комерційно­го процесу.

На другому етапі будуються діаграми залежності обраних результатних показників від величини вихідних параметрів. Співставляючи між собою отримані діаграми, можна виділити ті основні показники, які найбільше впливають на цей вид комерційної діяльності.

На третьому етапі визначаються критичні значення ключових пара­метрів. Найпростіше може бути розрахована критична точка діяльності, або зона беззбитковості, яка показує мінімально допустимий обсяг продаж для покриття витрат фірми.

Під час четвертого етапу на основі отриманих критичних значень клю­чових параметрів і факторів, що впливають на них, аналізуються можливі шляхи підвищення ефективності й стабільності фірми, а, відповідно, і шля­хи зниження ступеня ризику.

Таким чином, перевагою аналітичного методу є те, що він поєднує в собі як можливість пофакторного аналізу параметрів, що впливають на ризик, так і виявлення можливих шляхів зниження його ступеня через вплив на них.

Зниження ризиків.

Комерційна діяльність пов'язана з чинниками випадковості, розплив­частості, неповноти інформації, тобто з ризиком. Тому необхідно визначи­ти практичні шляхи (способи) зниження загрози збитків (банкрутства), що пов'язані з певними ризиками, обрати найбільш ефективний спосіб дій, який забезпечить прийнятний ступінь ризику.

До основних способів зниження ступеня ризику належать його уникнен­ня та попередження, диверсифікація, страхування, одержання додаткової інформації під час обрання варіантів рішень і результатів їх реалізації, створення запасів та резервів тощо.

Уникнення ризику означає звичайне ухилення від певного заходу, що обтяжений надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризи­ку нерідко означає відмову від прибутку, а це пов'язано з ризиком неви­користаних можливостей.

Попередження ризику - це досить ефективний засіб, який лише в ок­ремих випадках дозволяє зменшити ризик. Наприклад, у зв'язку з розши­ренням міжнародної торгівлі й появою глобальних ринків зростає загроза валютного ризику. Закордонний конкурент може виграти навіть завдяки коливанням курсу валют. Негативні наслідки іноземної конкуренції мож­на попередити декількома способами. Для вітчизняних компаній - це підвищення продуктивності праці, скорочення виробничих витрат і, у підсумку, підвищення конкурентоспроможності.

Розподіл ризику полягає в тому, щоби, наприклад, покласти певну част­ку відповідальності за ризик на співучасника реального інвестиційного про­екту, який краще, ніж інші, здатний його контролювати. Основні суб'єкти певного реального проекту можуть прийняти рішення, які розширюють або звужують коло потенційних інвесторів: чим більшим ризиком ці суб'єк­ти мають намір обтяжити інвесторів, тим важче буде залучити досвідче­них інвесторів до цього проекту. Тому безпосереднім учасникам проекту під час проведення переговорів рекомендується виявити максимальну гнучкість стосовно того, яку частку ризику вони згодні взяти на себе. Ба-обговорити питання щодо прийняття на себе головними учасника­ми реального проекту більшої частки ризику відкриває простір для залу­чення широкого кола інвесторів, може переконати досвідчених інвесторів дещо знизити свої вимоги стосовно премії за ризик.

Суть страхового ризику полягає в тому, що інвестор готовий відмо­витися від частини доходів, тобто він готовий заплатити за зниження рівня ризику до нуля. Коли вартість страхування дорівнює можливим збиткам, інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися, щоб забезпечити повне повернення можливих фінансових втрат. Страхування фінансових ризиків є одним із найпоширеніших способів зниження їх рівня. Страху­вання ризику - це, по суті, передавання певних ризиків страховій ком­панії. Страхування, як правило, здійснюється двома основними способа­ми: страхування майна і страхування від нещасних випадків.

Лімітування є важливим засобом зниження рівня ризику і застосо­вується, наприклад, банками під час продажу товарів у кредит та інвесто­рами під час визначення суми вкладання капіталу.

Диверсифікація – процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладання, які безпосередньо не пов’язані між собою. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику під час розподілу капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання інвестором акцій різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу майже в три рази і, відпо­відно, втричі знижує рівень ризику.

Створення резервів, запасів на покриття ймовірних витрат являє собою спосіб зниження ступеня ризику. Основною проблемою при цьому є оцінювання потенційних наслідків ризику.

Здобуття додаткової інформації - один із важливих способів зни­ження ризику. У разі використання сумнівних економічних даних доціль­ним є їх уточнення.

Питання для самоконтролю

1. Що слід розуміти під ефективністю комерційної діяльності?

2. Які види ефективності Вам відомі?

3. Яке призначення критерію і показників ефективності комерційної діяльності?

4. Що передбачає система показників економічної ефективності комерційної фірми?

5. Для чого використовується система показників ефективності в ді­яльності комерційних підприємств?

6. Як визначається ефективність виконання комерційних договорів?

7. Що розуміють під комерційним ризиком?

8. Які бувають види ризиків?

9. Що таке зона ризику?

10. Які методи використовують для аналізу і оцінки ризику?

11. Як можна знизити ризик?

Тема 18. Аналіз комерційної діяльності на підприємстві.

18.1. Аналіз закупівельної комерційної діяльності

18.1.1. Здійснення закупівель: повторні та нові закупівлі

18.1.2. Зміст і порядок складання оперативних планів закупок матеріалів

18.1.3. Вибір економічно вигідних постачальників та оптимальних партій замовлення й завдання матеріалів на підприємство

18.2. Аналіз збутової діяльності підприємства

18.2.1. Зміст комерційної роботи зі збуту готової продукції (послуг) за умов ринку та її вплив на економічний стан підприємства

18.2.2. Роль та значення збутової діяльності.

Розподіл функції та формування системи збуту

18.2.4. Організація збутової системи та фактори, що її визначають: ринок, товар, характер підприємства та конкурентного середовища

Поиск по сайту: