Оптова торгівля на міжнародному ринку

Суб'єктами міжнародної комерційної діяльності виступають комерційні фірми, підприємства та інші господарські організації, які мають дозвіл па міжнародну комерційну діяльність.

Підприємства можуть здійснювати зовнішньоторговельні опе­рації з власної ініціативи або ініціативи вищестоящих органів та інших підприємств, що займаються організацією зовнішньоторго­вельних операцій, шляхом укладання договорів з іноземними фірма­ми.

Об'єктами міжнародних комерційних операцій є матеріально-речова продукція, послуги, науково-технічне співробітництво і ко­операція тощо.

Основними передумовами розвитку міжнародної торгівлі є: нерівномірність економічного розвитку різних країн; різноманітна спеціалізація про числового і сільськогосподарського виробництва; відмінності в наявності внутрішніх трудових, сировинних і фінан­сових ресурсів у кожній країні; різний рівень науково-технічного прогресу; особливості географічного розташування тощо.

Особливо швидкими темпами міжнародна торгівля розпочала зростати після Другої світової війни. Цьому процесу сприяли такі фактори:

1. Удосконалення видів транспорту. Прогрес транспортних за­собів знизив високі витрати на транспортування товарів, що стри­мувало торгівлю між віддаленими регіонами. Повітряні лайнери швидко доставляють, із однієї країни в іншу різноманітні товари. Природний газ тече трубами широкого діаметра безпосередньо з країни - експортера до країни, що його імпортує. Нафту нині перево­зять у гігантських танкерах, що істотно здешевлює це і процес.

2. Удосконалення засобів зв'язку. Комп'ютери, факси, телефо­ни забезпечують зв'язок між торговими партнерами по усьому світі, даючи їм можливість оцінити потенціал для продажу своїх товарів. Перекази грошей в інші країни та їх переміщення мі к різними ре­гіонами планети здійснюються практично миттєво.

3. Зниження митних зборів. Хоча в багатьох країнах ще існу­ють суттєві торговельні обмеження, але їх поступово скасовують. Особливе значення для подальшого розвитку міжнародної торгівлі має успішне завершення Уругвайського раунду в межах ГАТТ (Гене­ральна угода з тарифів і торгівлі). Основні домовленості, досягнуті в межах ГАТТ, знижують мито у всьому світі, лібералізують правила, які регулюють обмін послугами, створюють нові механізми захисту інтелектуальної власності, скасовують квоти на текстиль і готовий одяг.

4. Швидке зростання міжнародної торгівлі обумовлене тим, що нині практично всі країни світу тією чи іншою мірок беруть участь у міжнародній торгівлі.

До основних видів міжнародних угод слід віднести експортні, імпортні, реекспортні і реімпорті угоди.

Експортні угоди (від лат. exportare - вивозити) включають в себе комерційну діяльність, пов'язану з продажем і вивезенням за кор­дон товарів чи послуг, виготовлених у країні - експортері для пере­дачі у власність іноземному контрагенту.

Під імпортними угодами (від лат. importare - ввозити) слід розуміти комерційну діяльність, пов'язану із закупівлею і вивезенням іноземних товарів чи послуг з подальшою їх реалізацією покупцям на внутрішньому ринку. При цьому, товар, що ввозиться, може бути готовою продукцією чи підлягати подальшій переробці на вітчизня­них підприємствах, якщо як товар було завезено сировину чи на­півфабрикати.

Реекспортні угоди - це комерційна діяльність, пов'язана з виве­зенням за кордон раніше ввезеного в країну товару іноземного ви­робництва, який в реекспортуючі й країні не підлягав в ніякій пере­робці, або з відвантаженням товару в іншу країну без завезення в країну експортера.

У міжнародній торгівлі реекспортні угоди практикуються у разі комплектування крупних об'єктів в якій-небудь країні або у випадку перепродажу в країну, яка не має з країною-виробником даного то­вару дипломатичних і торгових стосунків.

Реімпортні угоди - це комерційна діяльність, пов'язана з ввезен­ням товарів, раніше вивезених, але не перероблених. Це можуть бути товари, які їй вертаються з консигнаційних складів, чи товари, які повертаються у зв'язку з неплатоспроможністю клієнта або забраковані покупцем тощо.

Міжнародна торгівля здійснюється як напряму, так і за допомо­гою посередників (непряма торгівля).

Пряма торгівля реалізується самими компаніями та підприєм­ствами, які. зазвичай, мають достатній рівень фінансових активів для створення і утримання власного зовнішньоторговельного апа­рату, що складається зі спеціалізованих служб і органів, що викопу­ють організацій, кредитно-розрахункові, транспортні, рекламні, аналітичні та інші зовнішньоторговельні функції. Такі компанії реалізують свою продукцію на зарубіжних ринках через створені там філії і дочірні фірми.

Міжнародна комерційна діяльність, порівняно з внутрішньою, є ризикованішою, що зумовлено відмінностями економічних, пра­вових та соціальних умов у різних країнах, їх традиціями та звичая­ми, а також великими відстанями між торговельними партнерами. Тому для проведення міжнародних торговельних операцій дуже ча­сто залучаються посередники. Для непрямої торгівлі характерна торгівля через посередників та торгівля через організовані товарні ринки, тобто через міжнародні товарні біржі, тендери, аукціони та виставки і ярмарки.

Поиск по сайту: