Біржова торгівля як основа біржової діяльності. Історія еволюції біржової торгівлі. Поняття організованого ринку. Риси та класифікація організованих ринків

Тема 1. Сутність біржової діяльності

1.1 Біржова торгівля як основа біржової діяльності. Історія еволюції біржової торгівлі. Поняття організованого ринку. Риси та класифікація організованих ринків.

1.2 Біржі як елемент інфраструктури ринку. Класифікація бірж.

1.3 Біржовий товар та його види.

1.4 Задачі та функції біржі.

1.5 Становлення і розвиток біржового ринку в Україні

Біржова торгівля як основа біржової діяльності. Історія еволюції біржової торгівлі. Поняття організованого ринку. Риси та класифікація організованих ринків.

Головна причина виникнення біржової торгівлі товаром – це розвиток великого виробництва, що вимагає ринку, здатного реалізувати великі партії товару на регулярній основі, за цінами, що складаються в залежності від реального співвідношення попиту та пропозицій на товар. Спочатку біржова торгівля не відрізнялася від інших, «традиційних» форм торгівлі за своїм об'єктом торгівлі, яким є реальний фізичний товар. Іншим був лише засіб торгівлі – біржові публічні торги. Виникнувши як торгівля товаром, біржова торгівля виявилася надто вдалою формою організації торгівлі іншими активами, що з'явилися пізніше, передусім цінними паперами. На сьогодні це основний вид світової біржової торгівлі.

Етимологічне поняття «біржа» походить від грецького birga (сумка, кошель), німецького borse та голандського bturs за місцем її першої появи у XV ст. у м. Брюгге (Нідерланди), в якому пан Ван де Бурсе спорудив будинок для приїжджих, фронтон якого прикрасив власним гербом, на якому було зображено три гаманці. Іноземні комерсанти, які прибували до Брюгге, часто зупинялися в цьому готелі, укладали угоди, дізнавалися про останні новини. Так склався вираз „йти до Бурсе”, тобто брати участь в торгових зборах.

Біржова торгівля – це одна з форм організованого ринку, тобто ринку, який функціонує за встановленими правилами, які записано в тих чи інших нормативних актах. Інакше, організований ринок – це впорядкований ринок, але ступінь цієї впорядкованості може бути різним, що відображається і перш за все в правилах торгівлі, які можуть різною мірою регламентувати процес купівлі-продажу того чи іншого товару або будь-якого другого активу.

Виникнення біржі в Європі як своєрідної форми організованого ринку відносять до ХVI-ХVII ст., хоча ще в Римі й Стародавній Греції формалізована торгівля почалася з фіксування часу та місця торгівлі, із загальних товарообмінних операцій і грошових систем, а також з укладання контрактів на постачання товарів у договірні строки.

Особливості організованого ринку:

наявність затверджених правил торгівлі, розрахунку й і поставки активів;

існування організації, яка керує роботою ринку;

концентрація попиту й пропозиції в часі та просторі;

регулювання з боку держави й громадських організацій роботи ринку.

Організовані ринки класифікують таким чином:

1. Залежно від виду активу, яким торгують, на:

організовані товарні ринки;

ринки цінних паперів;

ринки банківських позик;

валютні ринки.

2. Залежно від рівня організованості на:

менш організовані, на яких правила торгівлі регулюють далеко не всі сторони процесу торгівлі;

організовані, на яких правила торгівлі регулюють усі основні елементи процесу торгівлі;

високоорганізовані, на яких правила торгівлі регулюють увесь процес торгівлі.

3. За походженням на:

само організовані, які організовано самими учасниками процесу торгівлі;

централізовані, тобто ринок організований за ініціативою держави.

4. За формою торгівлі на:

організовані оптові ринки;

організована роздрібна торгівля;

біржові ринки.

Еволюція форм біржової торгівлі характеризується певними етапами її розвитку в світовій економіці протягом майже п'яти століть (рис. 1).

На першому етапі біржова торгівля здійснювалася лише в деяких країнах, маючи локальний характер. На товарних біржах укладалися угоди тільки на реальний товар, з негайною поставкою, за готівковий розрахунок. Асортимент товарів був досить розлогим.

На другому етапі розвитку біржової торгівлі почали укладатися угоди на реальний товар з поставкою в майбутньому періоді. Найбільша потреба в таких угодах виникла під час торгівлі сільськогосподарською продукцією, виробництво якої носить сезонний характер. Перша угода на реальний товар з поставкою в майбутньому періоді була зареєстрована в 1730 р. на японській рисовій біржі «Дояма». Приблизно в цей же час аналогічні угоди починають укладатися на європейських товарних біржах.

В 1792 році в Нью-Йорку два десятки людей, захоплених одним заняттям, домовилися збиратися в сонячну погоду - під тополею, а в дощову - у таверні "Френсіз". Те, що вони робили під тополею й у таверні, практично не змінилося за наступні 200 років. Таверна працює й донині, але її відвідувачі збираються в ній уже зовсім з іншими цілями. 200 років тому брокери поклали початок Нью-Йоркській фондовій біржі. З тих пор не змінилися ні правила гри, ні навіть розмір комісійних, установлений ними тоді для публіки.

Третій етап розвитку біржової торгівлі пов'язаний з появою в біржовій практиці угод на термін (ф'ючерсних). У 1865 році Чиказька товарна біржа розробила стандартний типовий контракт на майбутню поставку зерна, назвавши його «ф'ючерсним». У цьому контракті були стандартизовані якість, кількість, термін і місце поставки товару, за яким укладається угода. Стандартизація біржової торгівлі привела до появи принципово нового біржового активу – біржового ф'ючерсного контракту, тобто контракту на поставку біржового товару через певний термін у майбутньому, і відповідно – ф'ючерсної торгівлі. Водночас з появою ф'ючерсних контрактів було введено систему гарантованих внесків біржі на випадок невиконання учасниками угод своїх зобов'язань продавця. Ці основоположні принципи ф'ючерсних угод не змінилися до нинішнього часу.

Конкуренція форм торгівлі товаром поступово привела до того, що в XX столітті торгівля реальним товаром остаточно перемістилася в позабіржовий обіг. Внаслідок того, що споживачеві завжди потрібний конкретний товар зі всіма його специфічними особливостями, умовами поставки, прийнятними для даного споживача, розвиток біржової торгівлі проходив з урахуванням все більшої стандартизації й уніфікації. Це було необхідно для нарощування обсягу торгівлі, кількості укладених біржових угод та т. ін.

Четвертий етап розвитку біржової торгівлі пов'язаний з розробкою механізму страхування цінового ризику (хеджування). Нестійкість біржової кон'юнктури призводить до того, що ціни за угодами на реальний товар з поставкою в майбутньому періоді, погоджені в момент їхнього укладення, можуть істотно змінитися на час виконання зобов'язань за угодою. У результаті цього одна з сторін – покупець або продавець будуть нести фінансові втрати. Механізм хеджування дозволяє зняти ціновий ризик або мінімізувати його. Уперше механізм хеджування отримав практичну реалізацію и 1920 році на біржах США під час закупівлі бавовни, що спрямовувалась у Великобританію.

П'ятий етап розвитку біржової торгівлі пов'язаний з появою нового виду угод – опційних, у процесі впровадження яких продаються-купуються не самі товари або ф'ючерсні контракти, а тільки права на них за певну премію. Опційна біржова торгівля – це торгівля іпотекою, індексами акцій, процентними ставками, індексами цін. Опційні біржі поширені поки що лише за кордоном.

Опційні угоди (торгівля попередніми контрактами), що виникли на біржах США у 80-ті роки й набули швидкого поширення на біржах усіх країн з ринковою економікою, укладаються тільки на ф'ючерсних (строкових) біржах. При цьому страхування від цінових ризиків (хеджування) відбувається шляхом синхронного укладання угод відразу на трьох ницих ринків: на ринку реального товару (купівля-продаж реального товару), ф'ючерсному ринку (відкуп або продаж ф'ючерсного контракту), на опційному ринку (відкуп або продаж опціону). Тобто з появою опціонів ф'ючерсна біржа і торгівля ф'ючерсами, не зникає, а доповнюється операціями опційної торгівлі.

Еволюцію форм біржової торгівлі представлено на рис. 2.

Отже, біржова торгівля має справу з активами, що стосуються або групи капіталу (наприклад, цінні папери, валюта), або групи товару (наприклад, кольорові метали, сільгосптовари). Основна операція під час біржової торгівлі – це купівля-продаж відповідних активів. Учасники біржової торгівлі можуть проводити між собою будь-які операції з приводу купівлі-продажу біржового активу, наприклад, брати в позику гроші, цінні папери, брати в заставу товар і т. ін., але власне і біржова торгівля – це завжди тільки купівля-продаж відповідного активу.

Брати участь у біржовій торгівлі, тобто купувати або продавати актив на біржі, можуть будь-які учасники ринку, але робити вони це можуть, як правило, тільки через біржових посередників.

У результаті безпосередньо біржова торгівля зводиться до купівлі-продажу біржових активів біржовими посередниками.

Таке розуміння біржової торгівлі відображає її специфіку й відмінність від інших видів і форм торгівлі. У нинішній час біржова торгівля стає головною формою торгівлі у світі з точки зору її масштабів, обсягу, учасників. Але це не означає другорядності інших організованих ринків, інших форм торгівлі: базарної, ярмаркової, аукціонної, оптової та роздрібної.

Базарна торгівля здійснюється на оптових і роздрібних ринках на підставі поодиноких договірних відносин шляхом розрахунків за готівку, а іноді й за безготівковий розрахунок на великих оптових ринках.

Ярмарки – форма ринкового продажу товарів, крупний торг, який періодично організовується у постійному місці.

Для ринку (базару) характерні такі ознаки: торгівля здійснюється регулярно (щоденно) на основі публічних (відкритих) торгів і за відсутності обмежень на товари, які є об’єктом купівлі й продажу; товар обов’язково присутній під час торгу; як правило, торгівля здійснюється невеликими партіями і після операції купівлі - продажу товар негайно передається з рук в руки, що виключає необхідність оформлення спеціальних документів, які під­тверджують зміну власника товару. Ціна на товар встановлюється на основі попиту і пропозиції, покупець товару, як правило, є його споживачем. Локальні ринки обслуговують невеликі території.

Наступною складовою частиною оптового ринку, що включає в себе значну частину елементів біржової торгівлі, є ярмарок. Основні характеристики ярмарку:

епізодичний характер (як правило, раз на рік);

ведення публічних торгів (з голосу);

торгівля специфічними товарами за зразками, каталогами;
як правило, товар на цих торгах відсутній.

У зв’язку з тим, що продаж здійснюється великими партіями з відстроченим терміном їх передачі покупцеві, необхідні спеціальні документи (договір, контракт), що підтверджують передачу права власності на товар, особливі норми й правила ведення торгів і органи, які регулюють і вирішують спори. У цьому разі ціни на товар встановлюються залежно від попиту і пропозиції; покупцем на ярмарку, як правило, є не безпосередньо споживач, а посередник або спекулянт. Ярмарки обслуговують великі території і стимулюють розвиток торгового обороту.

Організації, що займаються влаштуванням ярмарків і виставок, є юридичними особами. Ці організації створюють ярмаркові комітети чи управління ярмарків, які займаються організацією ярмарків. Сюди входять такі заходи: розробка положень про ярмарок і право участі в ньому; будівництво та технічне облаштування павільйонів; організація роботи щодо залучення іноземних учасників; підготовка готелів, ресторанів і кафе; забезпечення через урядові органи імпортних квот і валюти для учасників; вироблення правил митного огляду для ярмаркових вантажів; забезпечення пільгових тарифів для вантажів учасників ярмарку; надання для потреб ярмарку транспорту, реклами та інших засобів; технічна служба; бюро перекладачів; відпочинок і культурне обслуговування делегатів.

Питаннями регулювання діяльності міжнародних ярмарків і виставок (складання загального розкладу роботи, ратифікація правових документів, розробка загальних правил участі та ін.) займаються Спілка міжнародних ярмарків, в якій беруть участь 50 країн, і Міжнародне бюро виставок, де поряд із багатьма іншими державами задіяна й Україна.

Аукціонна торгівля – це особливий вид ринкової торгівлі товарами (або майном) з індивідуальними властивостями в певних місцях методом публічних торгів, коли продавець, бажаючи отримати максимальний прибуток, використовує пряму конкуренцію декількох (або багатьох) покупців, присутніх на продажу, а покупцем товару стає особа, яка запропонувала найвищу ціну.

Головні риси: проводяться у заздалегідь домовлений час та місці; попередній огляд, випробування товару; угоди укладаються усно або за допомогою умовних знаків; визначення стартової ціни товару, яку збільшують протягом аукціону до її граничного рівня, виходячи з платоспроможності присутніх покупців; обов'язкове підписання стандартного договору.

Аукціони бувають примусові й добровільні. Примусові аукціони проводяться судовими органами або органами влади із метою стягнення боргів з тих, хто їх має, а також різними державними і приватними організаціями для реалізації конфіскованих вантажів, майна, яке віддали у заставу і не викупили в термін, незапитаних товарів і т. ін.

Добровільні аукціони організуються з ініціативи власними товарів або майна з метою найбільш вигідної їхньої реалізації. Добровільні товарні аукціони проводяться за визначеними товарами (коні, хутровина, тютюн, щетина, немита шерсть, чай, прянощі та т. ін.), що не володіють властивістю заміни й мають деякі індивідуальні особливості. Міжнародні товарні аукціони організуються декілька разів на рік у великих торгових центрах або в портових містах (Лондоні, Нью-Йорку, Амстердамі, Калькутті, Ліверпулі, Сіднеї). Висока прибутковість даного виду комерційного посередництва і и і кликала до життя утворення ряду відомих на сьогодні фірм, які активно функціонують у цій ніші ринкового простору («Сотбіс» та ін.).

Аукціонний торг може проводитися гласним і німим способом. Аукціонний торг ведеться публічно, почергово на кожний лот. При гласному способі аукціоніст оголошує номер і початкову мінімальну ціну. Присутні починають підвищувати цю ціну. Після триразового запитання (хто більше?) відбувається удар молотком по столу, і товар переходить у власність того покупця, який запропонував за нього найвищу ціну.

Правила деяких аукціоністів дозволяють знімати товари з аукціону, якщо досягнута вища ціна не задовольняє власника товарів. Тоді через деякий час непроданий лот знову виставляється на продаж.

Інколи аукціонний торг проводиться зі зниженням ціни. При цьому оголошується вихідна максимальна ціна. Тоді покупці поступово знижують її. Небезпека втратити товари заставляє учасників завищувати ціни.

При безмовному способі проведення аукціону аукціоніст оголошує вихідну мінімальну ціну, а покупець заявляє про її підвищення умовними знаками, наприклад, підняттям олівця, пальця, мімікою. Аукціоніст, реагуючи на знаки, оголошує попередньо обумовлену підвищену ціну. Такий спосіб торгу дозволяє його учасникам зберегти в таємниці кількість купленого ними товару та забезпечити конфіденційність покупцеві.

Міжнародні товарні аукціони мають такі організаційні форми проведення торгів:

Англійський аукціон. Продавці до початку торгів подають свої заявки на продаж за початковою ціною. Вони зводяться в котирувальних бюлетенях, що роздаються учасникам торгу. У ході аукціону, якщо є конкуренція покупців, ціна послідовно підвищується «крок» за «кроком» (розмір кроку аукціону визначається до початку торгів), поки не залишається один покупець і продаж відбувається за найвищою ціною пропозиції.

Голландський аукціон. Початкова ціна висока і ведучий торгів послідовно знижує її до першої згоди покупця, який і стає власником товарів.

Подвійний аукціон. Він припускає наявність конкуренції між продавцями і покупцями. Подвійні аукціони поділяються на онкольний і безупинний аукціон. Подвійні аукціони як форма організації торгівлі найбільш повно відповідають природі фондового ринку.

Після закінчення аукціону або під час його проведення покупець одержує контракт на куплений товар, який є обов'язковим для виконання. Оплата за контрактом, як правило, вноситься частинами. Першу частину в межах 30-35% вносять на момент укладання контракту, решта – після отримання товару або повідомлення про його відвантаження. В переважній більшості умови аукціонних торгів забороняють покупцеві перепродаж товарів до повної виплати його вартості.

Різновидом аукціонів є торги.

Торги – спосіб купівлі-продажу товарів шляхом залучення покупцем пропозиції кількох постачальників (виробників, продавців), вибору найбільш вигідного з них та укладання угоди з відповідним учасником торгів.

Вони практикуються, як правило, при зовнішньоекономічних операціях. Під час проведення торгів покупець повідомляє конкурс для виробників продукції або продавців на визначений товар, наприклад турбіни для електростанцій, та вказує технічні й економічні характеристики продукції. За існуючою класифікацією, торги можуть відбуватися тільки за участю національних фірм – у цьому випадку вони називаються внутрішніми, а при участі в торгах іноземних компаній – міжнародними. Міжнародні торги називаються тендерами і бувають двох видів: відкриті (публічні), у яких можуть брати участь усі бажаючі фірми, й закриті – за участю лише найбільш відомих на світовому ринку постачальників і підрядчиків даної продукції. У багатьох країнах застосовуються напівзакриті торги, що проводяться в 2 етапи: на першому -- відкриті торги з добором фірм-виробників продукції для участі в другому етапі – закритих торгах. У випадку коли замовник має відомості, що тільки дана фірма (група фірм) спроможна виконати всі вимоги, або коли контракт припускає терміновість постачань, зберігання угоди в таємниці й т.п., оголошують одиничні торги, які зменшують ризик підписання контракту на невигідних умовах. Роль торгів, особливо на вітчизняному ринку, ринках країн, що розвиваються, постійно зростає. На практиці найбільш поширена система торгів на ринку машин і устаткування, де біля 80 % вартості контрактів на постачання цих товарів із промислово розвинутих країн у країни, що розвиваються припадає на угоди, укладені в результаті торгів.

Оптова торгівля – будь-яка діяльність з продажу товарів великими партіями тим, хто купує їх з метою подальшого перепродажу або професійного використання. Порівняльна характеристика різних форм оптової торгівлі наведена у табл. 1.

Роздрібна торгівля – вид торгівлі товарами в пунктах, де є торговий зал для обслуговування покупців.

Роздрібна торгівля є кінцевою ланкою в торгівлі з продажу товарів і надання торгових послуг безпосередньо споживачу в обмін на його грошові доходи. Реалізацією товарів у роздрібній торгівлі закінчується процес розподілу, товари переходять у сферу споживання для задоволення особистих матеріальних потреб населення. Основним призначенням роздрібної торгівлі є безпосередній контакт із споживачем, що зумовлюється наявністю великої кількості торгових точок – підприємств, що обслуговують цих споживачів.

Таблиця 1

Порівняльні характеристики форм оптової торгівлі

Біржова торгівля, на відміну від будь-яких інших видів торговельної діяльності, мас наступні основні риси:

притягнення до певного місця й часу, тобто біржова торгівля проводиться в спеціально відведеному для цього процесу місці й тільки у встановлені години роботи біржі;

підпорядкованість установленим правилам біржової торгівлі. Кожна біржа виробляє свої Правила торгівлі на даній біржі й всі учасники біржової торгівлі зобов'язані додержуватись цих Правил. Недодержання Правил карається штрафами або виключенням з членів біржі;

публічність, тобто біржова торгівля ведеться в присутності всіх членів біржі або з їх відома;

гласність, тобто результати біржової торгівлі є відкритими для широкої публіки, відомості про них надходять в суспільство через засоби масової інформації;

регулювання з боку держави й громадськості, держава через свої законодавчі та нормативні акти встановлює правила, відповідно до яких біржі будують свою діяльність;

концентрація попиту й пропозиції з товарів, що реалізуються на біржі, бо біржа – це найбільш вдале місце, де чітко можна знайти покупця на товар, що продається, або продавця необхідного покупцеві товару.

Отже, біржова торгівля як найвища організаційна форма оптового ринку, що ввібрала в себе головні риси усіх вищезгаданих форм торгівлі, має такі відмінні ознаки:

наявність певної системи постійних органів;

торг проводиться без пред'явлення товарів, що становлять предмет угоди;

предметом торгівлі є комплементарні товари масового виробництва, які продаються за стандартом та зразком чи описом;

переважна форма проведення торгівлі – аукціон;

торгівля здійснюється шляхом специфічних, тільки їй притаманних угод;

встановлення ціни на основі співвідношення попиту та пропозиції має самостійне значення.

Поиск по сайту: