Поняття і необхідність регулювання біржової діяльності. Регулювання біржової діяльності в Україні

Біржова діяльність у ринковій економіці строго регулюється як з боку держави, так і з боку учасників біржового процесу шляхом розробки й введення системи біржових правил.

Регулювання біржової діяльності – сукупність конкретних способів і прийомів по певному впорядкуванню роботи бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог.

Метою регулювання біржової діяльності є забезпечення стабільності, збалансованості й ефективності біржового ринку.

Основним завданням регулювання біржової діяльності є запобігання маніпулюванню цінами, захист інтересів дрібних фірм і спекулянтів.

Механізм біржового регулювання включає правове, нормативне й інформаційне забезпечення.

Правове забезпечення – законодавчі акти, постанови, укази та інші правові документи органів управління.

Нормативне забезпечення включає інструкції, нормативи, норми, методичні вказівки й роз’яснення, а також правила, які затверджуються з організаціями - професійними учасниками біржового ринку.

Інформаційне забезпечення – різна економічна, комерційна, фінансова та інша інформація.

Біржа має зовнішнє і внутрішнє регулювання. Внутрішнє регулювання - це підпорядкованість її діяльності власним нормативним документам: Статуту, Правилам та іншим внутрішнім нормативним документам, що визначають діяльність даної біржі в цілому, її підрозділів і працівників. Зовнішнє регулювання - це підпорядкованість діяльності біржі нормативним актам держави, інших організацій, міжнародним угодам. З цих позицій розрізняють:

державне регулювання біржової діяльності, що здійснюється державними органами, в компетенцію яких входить виконання тих або інших функцій регулювання;

саморегулювання ринку, регулювання з боку професійних учасників ринку.

Державне регулювання включає:

розробку й реалізацію спеціальних нормативно - правових актів;

створення стандартів, тобто набору обов'язкових вимог до учасників біржового ринку;

регламентацію основних процедур і державний контроль за дотриманням чинного законодавства з боку учасників ринку.

Завдання державного регулювання:

реалізація державної політики розвитку біржового ринку;

забезпечення рівних прав і безпеки для професійних учасників і клієнтів;

створення інформаційної системи про біржовий ринок і контроль за обов’язковим розкриттям інформації учасниками ринку.

Форми державного управління включають:

а) пряме, або адміністративне управління:

створення єдиної правової бази функціонування бірж;

реєстрація учасників ринку;

ліцензування професійної діяльності на біржовому ринку;

забезпечення гласності й рівної інформованості всіх учасників ринку;

підтримання правопорядку на ринку;

б) побічне, або економічне управління біржовим ринком ведеться державою через:

встановлення системи оподаткування біржової діяль­ності (ставки податків, пільги й звільнення від них);

грошову політику (процентні ставки, мінімальний розмір заробітної плати та ін.);

державні капітали (держбюджет, позабюджетні фонди та ін.).

Державне регулювання не повинне мати заборонного характеру.

Саморегулювання припускає використання методів суспільного регулювання. До таких методів відносяться: розробка правил професійної діяльності на біржовому ринку і їхнє повсюдне застосування на практиці, заборона несумлінної реклами, формування громадської думки про біржову діяльність.

До позитивних сторін саморегулювання можна віднести:

1. Розробку правил поведінки самими професійними учасниками конкретного біржового ринку, які знають його особливості;

2. Економію державних коштів, скорочення апарата управління біржовим ринком;

3. Встановлення громадського контролю, тому що учасники біржового ринку, як правило, більше зацікавлені в нормальному регулюванні, ніж урядові чиновники;

4. Введення етичних норм поведінки професійних учасників біржового ринку за допомогою громадського контролю.

У світовій практиці переважають дві моделі регулювання біржової діяльності:

1. Регулювання біржового ринку є переважно функцією державних органів (державне регулювання). Тільки невелику частину повноважень щодо нагляду, контролю, установлення правил держава передає біржам (французька модель біржі).

2. При збереженні за державою основних контрольних позицій максимально можливий обсяг повноважень передається біржам (принцип саморегулювання). При цьому значне місце в контролі займають не тверді приписи, а сталі традиції, система узгоджень і переговорів (англійська модель біржі).

У багатьох країнах використовується змішана модель регулювання біржової діяльності, хоча державне регулювання помітно посилилося в останні 20 років. Раніше біржова торгівля регулювалася переважно нормами й правилами, що розроблялися самими біржами.

В Україні участь держави в сприянні й розвитку діяльності товарних бірж ґрунтується на законодавчо-нормативному його регулюванні, забезпеченні умов вільної конкуренції для всіх учасників біржової торгівлі, захисту їх економічних прав, свобод, правопорядку.

Метою державного регулювання біржового товарного ринку в Україні є:

формування і забезпечення єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування організованого біржового товарного ринку як чинника ринкового планування, ціноутворення і забезпечення можливої стабілізації цін при інфляційних процесах;

координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування товарного біржового ринку;

залучення урядових структур, державних і недержавних організацій для сприяння розвитку товарного біржового ринку;

розгляд та затвердження Правил випуску і обігу товарних деривативів;

упорядкування діяльності біржових посередників й реєстрація їх саморегулюючих організацій;

сприяння створенню єдиного інформаційного простору для відкритості торгівлі та визначення ринкових цін з урахуванням перехідних запасів і потреб товарного ринку України та експортного потенціалу держави;

координація роботи з фахової підготовки (підвищення кваліфікації) спеціалістів з питань товарного біржового ринку і біржових посередників;

сприяння впровадженню нових для України біржових технологій - ф’ючерсних контрактів та опціонів, електронних біржових та торговельно-інформаційних систем;

призначення на сертифіковані біржі своїх представників, які контролюють виконання біржами законодавства України;

сертифікація суб’єктів біржового товарного ринку (товарні біржі, біржові посередники, біржові склади, електронні біржові торговельно-інформаційні системи, розрахунково-клірингові установи);

здійснення контрольно-наглядових та дозвільно-реєстраційних функцій.

Поиск по сайту: