Взаємовідносини біржових посередників з клієнтами

Досягнення довіри в ділових стосунках між клієнтом і брокером обумовлює необхідність укладання між ними угод на відповідне обслуговування, де брокер бере на себе зобов'язання представляти інтереси свого клієнта на біржовому товарному ринку. Договір передбачає вибір клієнтом видів угод, за якими працює брокер, та системи обмежень і додаткових умов. Обмеження можуть бути пов'язані з ціною угоди, строками виконання доручень, базисом поставки, умовами розрахунку.

Обмеження, пов'язані з ціною угоди, передбачають, що брокер, враховуючи кон'юнктуру та цінову ситуацію на біржовому ринку, укладає угоду з максимальною вигодою. Як правило, це купівля за ціною нижче рівня встановленого клієнтом, та продаж – при вищій, ніж встановлена, ціні.

Обмеження пов'язані з терміном виконання доручення щодо виконання угод передбачають, що клієнт, не встановивши точні терміни щодо укладання угоди, надає брокеру відносну "свободу" у виборі часу її здійснення. Дії брокера за такої ситуації регулюються, з одного боку, цінами на даний вид товару, з іншого, рівнем пропозиції на біржовому ринку.

Не завжди усі доручення клієнта брокер може виконати так як передбачалося та з вигодою для себе. Зокрема, це стосується доручень клієнта на укладання "угод з умовою", коли необхідно продати товар за одночасної купівлі іншого товару, потрібного продавцю. Така угода не приносить брокеру комісійних винагород, тому приймається на виконання лише за умови довгострокових контактів брокера з клієнтом. Торгова стратегія брокера базується, у даному випадку, на тих економічних інтересах, які дають йому контакти з клієнтом на укладення інших видів угод.

Торгові стратегії брокерів стосовно клієнтів передбачають надання консультаційно-інформаційних послуг. За довгострокових контактів між брокером і клієнтом такі послуги окремо не оплачуються, проте брокер зацікавлений у швидкому товаропросуванні за угод на реальний товар та швидких оборотах контрактів на ф'ючерсних ринках.

Існують і інші регламентації взаємовідносин брокера і клієнта, серед яких зобов'язання що стосуються:

періодичних звітів брокера про його діяльність у межах виданих доручень клієнта;

повідомлення брокера про його дії за кожний біржовий день;

інші офіційні та приватні повідомлення тощо.

Від початку своєї діяльності, брокер (брокерська контора) має розрахувати і визначитися за основними напрямами:

а) розраховувати оптимальний (раціональний) рівень коштів для початку організації діяльності на біржовому ринку, визначити джерела їх надходження і механізм повернення, у випадку, коли для цього використовується позика.

б) визначити асортимент товарів, у межах яких передбачається здійснювати брокерську діяльність. На основі аналізу біржової кон'юнктури цих товарів визначити товарну біржу чи кілька з них, де така діяльність може ефективно здійснюватися.

в) визначитися з переліком питань, за якими брокер зможе надавати консультації та інші послуги своїм клієнтам та визначити їх обсяги для того, щоб не зашкодити основній діяльності.

г) провести аналіз своїх можливостей і визначити той сегмент на біржовому товарному ринку, який реально зможе зайняти.

д) вивчити кон'юнктуру на ринку продукції, з якою брокер планує працювати, цінову ситуацію, тенденції і прогнози фахівців з цих питань.

е) вибір найбільш ефективних, з позицій брокера, умов платежів і форм розрахунків за угодами.

ж) провести аналіз можливих фінансових ризиків у процесі роботи з клієнтами.

з) розрахувати граничні рівні збитку від своєї діяльності, визначити критерій ефективності на основі показника чистого прибутку на вкладений капітал.

До найважливіших умов договору на посередницьке обслуговування належать форми та розміри винагороди. Винагорода – це ціна послуг посередницької фірми і згідно з Законом України "Про підприємництво" встановлюється за погодженням сторін, в тому числі на основі співвідношення попиту і пропозиції на посередницькі послуги.

Оплата діяльності дилерів і трейдерів залежить від прибутку, який вони одержують у процесі своєї діяльності, оскільки вони самостійно організовують і здійснюють свою посередницьку діяльність та визначають власний рівень прибутку.

Розмір брокерської винагороди залежить від наступних чинників:

інтересів клієнта та його фінансового становища;

дефіцитності та оборотності товару;

конкретно взятої ситуації та інтересів брокера;

виду угоди.

Розрізняють два основні види оплати брокерських послуг:

1. У вигляді відсотка від суми укладеної угоди (від 2 до 15%, найчастіше – 5 – 10%).

2. У вигляді різниці між вартістю угоди за ціною клієнта і вартістю фактично здійсненої угоди (до 50%).

В оплату праці брокера також входять виплати брокерської контори, які складаються із зарплати і спеціальних премій.

На обсяг винагороди за брокерську діяльність, вагомий вплив мають і такі чинники, як різниця в цінах на один і той самий товар на різних біржах. В такому випадку, брокер організовуючи реалізацію товару сам, вступає в контакт з іншими контрагентами виходячи на свою або інші біржі. Зі своєї винагороди брокер сплачує біржі 2% за її послуги.

Поиск по сайту: