Ринок ф'ючерсних угод та його специфіка

Ф'ючерсний контракт – це погоджена угода між: продавцем і покупцем про постачання визначеного товару в узгоджений термін упродовж: певного часу.

Протягом терміну дії контракту його ціна залежить від кон'юнктури на певний товар. Покупці виграють при підвищенні цін, оскільки вони можуть отримати товар за нижчою ціною. Продавці виграють від зниження цін, оскільки вони уклали контракт за вищою ціною.

Ф'ючерсні контракти виникли на основі форвардних, але мають принципові відмінності (табл.6.).

Форвардний контракт – це угода між контрагентами про майбутнє постачання предмета контракту (активу). Умови договору обумовлюються на момент укладання контракту, а його виконання здійснюється відповідно до цих умов в зазначений термін.

Відмінності в умовах форвардних і ф’ючерсних контрактів наведені в табл. 3.

Ф'ючерсний контракт за змістом близький до форвардного, але має суттєву відмінність. Насамперед, він є стандартним за складом умов і процедур виконання. Біржа розробляє стандартні умови для кожного виду активу. Тому ф'ючерсні контракти – ліквідні і для них існує широкий вторинний ринок. Цим ф'ючерсний контракт порівняно з форвардним надає своєму власникові певну перевагу.

Ф'ючерсні контракти передбачають поставку практично ще не виготовленого товару в майбутньому в конкретний, порівняно віддалений строк за котирувальною ціною періоду (позиції, строку) поставки (на відміну від форвардної угоди, за якою поставка товару відбувається в майбутньому, але за ціною, що склалася на момент її укладення). До строку виконання угоди в розрахункову (клірингову) палату біржі вноситься невелика сума застави (депозит, маржа).

Ф'ючерсні (строкові) угоди укладаються виробниками і споживачами товарів, як правило, з метою страхування від можливих несприятливих для них змін цін на реальному ринку. Тобто з їх допомогою здійснюється торгівля не товаром, а правом на товар. Об'єктом такої торгівлі виступає стандартний біржовий контракт. Тому такі угоди називають ще паперовими або фіктивними.

Таблиця 3

Основні характеристики форвардних і ф’ючерсних контрактів

Переваги ф’ючерсних контрактів над угодами з реальним товаром полягають у наступному:

1. Поліпшення планування. Виробник заздалегідь планує стратегію збуту. Він може звернутися до ф’ючерсних ринків, скориставшись надаваним біржею механізмом фіксування ціни, а продати свою продукцію в найбільш зручний час найкращому покупцеві.

2. Вигода. Будь-яка торговельна операція вимагає наявності торговельних партнерів. Ф’ючерсні ринки дозволяють робити покупку й продаж без конкретно названого партнера. При наявності ф’ючерсного контракту і продавець, і покупець мають про запас час, щоб купити або продати товар у майбутньому з найкращою вигодою, не зв’язуючи себе з певним партнером.

3. Надійність. Більшість бірж має розрахункові палати, через які продавцями й покупцями проводяться всі розрахункові операції. Коли на біржі здійснюється купівля - продаж товару, розрахункова палата має від продавця й покупця відповідне забезпечення цієї угоди. Контракт, реалізований за посередництвом розрахункової палати, у багатьох відносинах надійніше контракту з будь-яким конкретним партнером.

4. Конфіденційність. Особливість ф’ючерсних контрактів – анонімність, якщо вона бажана для продавця і покупця.

5. Швидкість. Більшість бірж, які особливо мають справу з товарами широкого вжитку, може дозволити собі швидку реалізацію товарів без зміни цін. Завдяки цьому торгівля відбувається швидко.

6. Гнучкість. У ф’ючерсних контрактах закладений колосальний потенціал здійснювати їх за допомогою безлічі варіантів операцій. Адже й продавець і покупець має змогу як поставити (прийняти) реальний товар, так і перепродати біржовий контракт до настання строку поставки, що відкриває перспективи широкої і різноманітної варіантності.

7. Ліквідність. Ф’ючерсні ринки мають величезний потенціал для операцій, пов’язаних зі швидким переливом капіталу й товарів, тобто з ліквідністю.

8. Можливість арбітражних операцій. Завдяки гнучкості ринку й певних стандартів для цих контрактів відкриваються широкі можливості. Вони дозволяють вести справи виробникам, покупцям, біржовим посередникам з необхідною гнучкістю операцій і маневреністю політики фірм у ринкових умовах, що змінюються.

Відповідно до світової практики укладання ф'ючерсного контракту стосовно покупця реального активу зветься "купівлею", а стосовно продавця реального товару – "продажем" ф'ючерсного контракту.

"Купити" ф'ючерсний контракт – це означає взяти на себе зобов'язання прийняти від біржі первинний актив (облігації) і з настанням терміну виконання контракту здійснити оплату відповідно до ціни та інших умов, встановлених на момент купівлі контракту.

"Продати" ф'ючерсний контракт – означає взяти на себе зобов'язання здійснити постачання або продати біржі первинний актив (акції) у термін виконання ф'ючерсного контракту і отримати за нього від біржі відповідні кошти, згідно з ціною продажу цього контракту.

Слід зауважити, що продавці і покупці ф'ючерсних контрактів мають у будь-який час до терміну закінчення біржової "сили" ліквідувати свої зобов'язання шляхом продажу (купівлі) даного контракту, не очікуючи настання терміну дії цього контракту.

Життєвий цикл ф'ючерсного контракту продовжується до тих пір, поки активність торгівлі за ним зберігається на нормальному рівні. Рік за роком одні контрактні позиції закінчуються за строками і появляються інші. Час від часу той чи інший ф'ючерсний ринок втрачає свої позиції, і тоді біржа приймає рішення про припинення торгівлі даним контрактом. Це робиться дуже простим способом: припиняють відкривати нові позиції після закінчення попередніх, і поступово торгівля припиняється.

Активність операцій за ф'ючерсним контрактом з моменту відкриття торгівлі за позицією і до її припинення досить сильно коливається. Відразу після відкриття позиції обсяг торгівлі за нею перебуває на низькому рівні. Найбільші обсяги операцій припадають на період від одного до трьох місяців до закінчення строку контракту. Після цього обсяги знову падають, оскільки з наближенням місяця поставки активність проявляють лише ті учасники, мають намір реально поставити і прийняти товар.

Наприклад, у січні біржова ціна 1 т. зерна пшениці з доставкою в серпні становить 500 грн. Фермер вважає, що ця ціна забезпечить йому покриття витрат виробництва і вигідний прибуток ("цільова" ціна 490 грн.), але до серпня ця ціна може знизитись і він втратить в ціні. Тому, не маючи в січні реального товару, він вирішує застрахувати себе і продати на біржі контракти в кількості, еквівалентній його можливості поставити зерно борошномельному підприємству, припустімо, в обсязі 300 т. (два контракти). До періоду (строку) поставки, дійсно, ціна на пшеницю впала і становить 470 грн. за 1 т. Фермер знаходить покупця на ринку реального товару (борошномельне підприємство) і продає йому всі 300 т. зерна за цією ціною. Тобто на ринку реального товару фермер продав зерно без прибутку (втратив по 20 грн. на 1 т.). Але одночасно, відкупивши на ф'ючерсному ринку (біржі) за такими ж цінами (по 470 грн.) раніше продані там три біржових контракти, він одержує від розрахункової палати біржі різницю в ціні на раніше продані там контракти (по 30 грн. з розрахунку на 1 т., тобто 500 грн. – 470 грн.) і за рахунок цього перекриває втрату в ціні на ринку реального товару.

Отже, загалом (по обох ринках) кінцева ціна реалізації 1 т зерна пшениці фермером становила: 30 грн. + 470 грн. = 500 грн. Це вище від цільової ціни фермера (490 грн.), тобто використавши хеджування, він вдало застрахував себе від втрат внаслідок зниження фактичної ціни.

Покупці і продавці ф'ючерсних контрактів, не присутні в торгових залах, роблять бізнес за допомогою розпоряджень, які вони передають через брокерів.

Існує багато різних видів розпоряджень, які може передати будь-який покупець. Ми вже згадували "фіксовані" і "ринкові" розпорядження. Іншим варіантом для покупця є розпорядження "ринку на закриття", яке означає, що воно повинно бути реалізоване за останні 30 секунд торгового дня, тобто перед закриттям ринку. Або ж покупець може передати розпорядження про реалізацію замовлення зранку, коли починає працювати ринок.

Крім того, існує так зване "стоп – розпорядження", яке, по суті, є вказівкою на купівлю за ціною вищою, ніж існуюча, або на продаж за ціною нижчою, ніж існуюча. Стоп – розпорядження виконується тоді, коли ринкова ціна доходить до критичного рівня. Воно призначене для обмеження збитків у разі, якщо ринок розвиватиметься у несприятливому напрямі з точки зору клієнта. Сторонні спекулянти часто використовують стоп – розпорядження, щоб звести втрати до мінімуму.

У процесі нарощування кількості ф'ючерсних угод виникала необхідність розрахунків за купівлю-продаж контрактів через кліринг. Клірингова палата стає посередником між покупцем і продавцем і гарантує виконання їхніх зобов'язань.

Процес купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів вважається завершеним після того, як виконано операції щодо порівняння і "очистки" даних про угоди і проведено взаємні розрахунки, що й називається клірингом.

Кліринг – складний і трудомісткий процес, особливо на великих ринках при великих обсягах продажу. На сучасних західних біржах за один день продаються мільйони ф'ючерсних контрактів.

Спочатку кліринг здійснювався в розрахунковій палаті. Потім почали створювати клірингові корпорації, які обслуговували одночасно кілька бірж.

Клірингова палата порівнює дані з кожної угоди з реєстраційними записами брокерів, "очищує" дані всіх угод, здійснених за день, з метою зведення до мінімуму числа переходу контрактів між брокерами.

Клірингова палата відстежує всі шляхи переміщення фізичних контрактів, які відхиляються за межі узгоджених дат, зменшуючи бухгалтерські розрахунки для брокерів, а також: здійснює розрахункові операції за угодами.

Формула для розрахунку вартості ф'ючерсного контракту матиме такий вигляд:

, 3.1

де Са – вартість ф'ючерсного контракту на біржовий актив;

Ца – ринкова ціна активу на фізичному ринку;

П – банківський відсоток за депозити (плюс відсоток витрат на зберігання та транспортування);

Д – кількість днів до закінчення терміну дії ф'ючерсного контракту або його закриття.

Якщо біржовий актив приносить визначений дохід, наприклад, дивіденд за акції або відсоток за облігації, тоді цей дохід необхідно вирахувати з банківської відсоткової ставки. Формула буде мати такий вигляд:

, 3.2

де Па – середній розмір дивіденду за акції або відсотка за облігації.

На практиці ціна і вартість ф'ючерсного контракту не бувають рівні. Торгівля ф'ючерсними контрактами здійснюється відповідно до таких правил:

продавець контракту завжди працює на пониження ціни контракту, тобто він отримає прибуток в тому випадку, коли купить контракт за більш низькою ціною, ніж його продав;

покупець контракту завжди працює на підвищення ціни контракту, тобто він отримає прибуток в тому випадку, якщо продає контракт за більш високою ціною, ніж: його купив.

Етапи розрахунків з купівлі-продажу ф'ючерсного контракту включають: день (момент) укладення контракту; період, протягом якого контракт залишається незакритим або невикористаним, і день (момент) закриття контракту або його виконання.

I етап:

день укладення контракту (відкриття позиції);

реєстрація контракту в Розрахунковій палаті;

сплата гарантійного внеску за контракт;

сплата збору за реєстрацію контракту.

II етап:

день (період) збереження відкритої позиції;

розрахунки за змінною маржею;

розрахунки за початковою маржею, якщо Розрахункова палата змінила їхні ставки.

III етап:

день закриття контракту внаслідок здійснення зворотної угоди або день виконання контракту (день закінчення терміну його дії);

розрахунок прибутку (збитку) за закритою позицією;

сплата збору за реєстрацію зворотної угоди;

розрахунок суми грошей, яку виплачує Розрахункова палата члену Розрахункової палати (клієнту) або яку виплачує Розрахунковій палаті член Розрахункової палати (клієнт);

передача (одержання) біржового активу, що лежить в основі ф'ючерсного контракту.

Розрахунок початкової маржі за відкритою позицією здійснюється за формулою:

, 3.3

де М – сума початкової маржі;

Цк – ціна купленого ф'ючерсного контракту на біржовому ринку;

Пм – відсоткова ставка початкової маржі.

Ставка початкової маржі складає декілька відсотків (1-10%) і коливається залежно від виду ф'ючерсного контракту і поточної ринкової кон'юнктури. Рівень ставки початкової маржі відповідає максимально можливій зміні ринкової ціни ф'ючерсного контракту впродовж одного біржового торговельного дня.

Поиск по сайту: