II. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРАЦІ, ЗМІНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРАЦІ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДУКТИВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ

Перший передають до бухгалтерії, другий—залишається у особи, яка відповідає за його зберігання та є підставою для здачі на склад матеріальних цінностей, які залишилися після списання. Такий акт затверджує керівник підприємства.

Витрати при списанні а також вартість матеріальних цінностей, які надійшли від розібрання автотранспортних засобів, відображаються в розділі “Розрахунок результатів списання автомобілів”

Вибуття об’єкту основних засобів записують в інвентарну картку основних засобів, яку ізимають з картотеки діючих об’єктів. Дану інформацію відображають в графі “Відмітка про вибуття” форми № 03-7.

4. Облік амортизації основних засобів

В процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первісну форму, поступово зношуються, передаючи частково свою вартість на собівартість створеної продукції. З метою накопичення коштів для повного встановлення зношених об’єктів, вартість зношеної частки ОЗ, у вигляді амортизаційних відрахувань, включають у витрати виробництва або обігу.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості об’єкта ОЗ, що підлягає амортизації, протягом терміна його корисного використання (Стандарт № 7).

Вартість ОЗ, що підлягає амортизації, визначається як різниця:

СОБІВАРТІСТЬ - ЛІКВІДАЦІЙНА ВАРТІСТЬ

(ліквідаційна вартість - сума, яку підприємство очікує отримати від реалізації ОЗ).

Об’єкт амортизації – всі ОЗ, крім землі та незавершених капітальних вкладень, тобто всі ОЗ, що мають обмежений термін корисного використання.

Амортизацію:

- починають нараховувати з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт ОЗ став пригодним для корисного використання;

- припиняють нараховувати з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову чи консервацію.

- нараховують щомісячно за кожним об’єктом ОЗ упродовж строку корисного використання, який визначається підприємством самостійно.

Підприємство самостійно обирає метод амортизації ОЗ.

Характеристика методів нарахування амортизації ОЗ

1. Прямолінійний метод –

вартість об’єкта списується рівними частинами. Річну суму амортизаційних відрахувань визначають за формулою

А=(Вп-Вл) / Т,

де Вп і Вл – вартость ОЗ первісна і ліквідаційна відповідно;

Т – строк корисного використання.

Переваги:

- простота розрахунку амортизації,

- можливість рівномірного розподілу амортизації у кожному звітному періоді, що зручно для зіставності собівартості продукції, яка випускається, з доходами і витратами.

Недоліки: не враховується моральний знос і необхідність збільшення витрат на ремонт у останні роки експлуатації ОЗ.

Застосовується: для амортизації ОЗ, знос яких не залежить від обсягу виробництва(будівлі адміністративного призначення, виробничі цехи).

Приклад розрахунку А:

Вартість придбаного ОЗ - 2000 грн. Очікуваний термін використання 5 років. Ліквідаційна вартість = 0.

Амор. річна = 2000 /5 = 400 грн.

Амор. міс.= 400/12 = 33,33 грн.

2. Метод зменшення залишкової вартості- річну суму амортизації визначають за формулою

А = Вп*%А або А=Взал. * % А,

де Вп, Взал – відповідно вартість первісна та вартість залишкова на початок звітного періоду, %А – відсоток амортизації.

Річний відсоток амортизації визначають за формулою:

%А = 1- √ Влік / В перв,

де п – кількість років корисного використання.

Переваги: упродовж перших років експлуатації об’єкта накопичується значна кількість коштів для, необхідних для відновлення ОЗ.

Недоліки: метод базується на порівняно складних математичних розрахунках і тому незручний для використання.

Застосовується: 1) коли передбачається наявність ліквідаційної вартості,

2) коли потрібно накопичити значні кошти для відновлення ОЗ.

Приклад розрахунку А:

Вартість первісна ОЗ - 3000 грн. Очікуваний термін використання 2 років. Ліквідаційна вартість – 50 грн.

2

Річний відсоток амортизації: %А= 1-√ 3000 / 50 = 0,8709 або 87,09 %.

Аріч = 3000* 0,8709 = 2612, 70 грн.

Аміс = 2612, 70/ 12 = 217,75 грн.

2. Кумулятивний метод- суму річної амортизації визначають за формулою:

А = (Впер - Влікв) * Кк,

де Кк – кумулятивний коефіцієнт, який визначаєься за формулою

кількість років, що залишилась до кінця строку використання ОЗ

Кк =

∑ числа років корисного використання ОЗ

Переваги: аналогічні попередньому методу.

Недоліки: сума зносу часто не узгоджується ні з фактичним використанням ОЗ, ні з обсягом виробленої продукції.

Застосовують: якщо продуктивність обладнання в перші роки експлуатації значно вища, ніж у наступні.

Приклад розрахунку А:

Вартість первісна ОЗ - 6000 грн. Очікуваний термін використання 10 років.

Сума років експлуатації 10+ 9+8+7+6+5+4+3+2+1 = 55

Річна амортизація:

1-й рік – 10:55*6000=1090,91грн

2-й рік - 9:55*6000=981,82 грн

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості – норму амортизації подвоюють та застосовують до залишкової вартості об’єкта ОЗ.

Суму річної амортизації визначають за формулою:

А= Взал * На або А= Вперв * На,

де Взал,Вперв – вартість відповідно залишкова та первісна на початок звітного року,

На – подвоєна норма амортизації.

Переваги і недоліки: тотожні методу зменшення залишкової вартості. Застосовують: коли продуктивність обладнання в перші роки значно вища, ніж в наступні.

4. Виробничий метод –

нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарного вироблення об’єкта за весь період його експлуатації.

Місячна сума амортизації обчислюється за формулою:

Аміс = Сва * Qф.міс,

де Сва - виробнича ставка амортизації, Qф.міс – фактичний місячний обсяг продукції.

Сва = Ва/Qр,

де Ва – вартість об’єкта ОЗ,

Qр – обсяг робіт, які очікується виконати за участю цих ОЗ.

Переваги: простота та раціональність розрахунку.

Недоліки: неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виробленої з використанням того чи іншого активу.

Застосовують

: 1)коли інтенсивність використання об’єкта впливає на його експлуатаційні властивості,

2) коли можливо визначити фактичний обсяг виробництва.

Для розрахунку амортизації використовуються таблиці ф.№ ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16. Однак вони втратили свою актуальність, і тому нині розрахунок амортизації ведеться в самостійно розроблених підприємствами таблицях.

Синтетичний облік нарахування амортизації ведеться на пасивному рахунку 13 „ Знос необоротних активів”:

за К-том рах.13 – нарахування амортизації,

за Д-том рах.13 – зменшення амортизації.

Облік операцій за К-том рахунку 13 ведеться в журналі – ордері № 4

(1 розділ). Аналітичний облік зносу ОЗ ведеться за видами ОЗ.

Типові проводки:

1. Нараховано амортизацію виробничих ОЗ

Д23 «Виробництво» К131 «Знос основних засобів»

2. Нараховано амортизацію ОЗ загально виробничого призначення

Д91» загально виробничі витрати» К131«Знос основних засобів»

3. Нараховано амортизацію адміністративних ОЗ

Д92 «Адміністративні витрати» К131«Знос основних засобів»

4. Нараховано амортизацію ОЗ збутового відділу

Д93 «Витрати на збут» К131«Знос основних засобів»

5. Нараховано амортизацію на ОЗ, що отримані безплатно

Д23,91,92,93,94 К131«Знос основних засобів»

Д424 „ Безплатно одержані К745 „Доход від безплатно”

необоротні активи” одержаних активів

при вибутті ОЗ їх недоамортизована частина і витрати, що пов’язані з вибуттям списують у Д97 „Інші витрати”, а дохід від вибуття відображають за К74 „ Інші доходи”.

5. Синтетичний облік основних засобів

Синтетичний облік ОЗ ведеться на активному рахунку 10 „ Основні засоби”: Д10 – відображається надходження ОЗ, сума витрат, що пов’язана з поліпшенням об’єкта, сума до оцінки ОЗ.

К 10 – вибуття ОЗ, сума уцінки ОЗ.

Облік ОЗ ведеться в 1 розділі журналу – ордеру № 4 (за К-том рах.10)

Типові бухгалтерські проводки по рахунку 10 „ Основні засоби”:

Надходження ОЗ:

1) Прийнято до оплати рахунок підрядної організації за виконанні будівельно – монтажні роботи:

Д15” Кап. інвестиції” К63 «Розрахунки з постачальниками»

2) Одержані ОЗ від постачальників:

Д15 «Кап. інвестиції» К63 «Розрахунки з постачальниками»

2) Введено в експлуатацію побудовані або придбанні ОЗ:

Д10 «Основні засоби» К15 «Капітальні інвестиції»

3) Зроблено до оцінку ОЗ:

Д10 «Основні засоби» К423” До оцінка активів”

4) Відображено вартість безкоштовно отриманих ОЗ:

Д10«Основні засоби» К424 «Безкоштовно отримані необоротні активи”

Продаж основних засобів:

1) Списано суму зносу реалізованих ОЗ:

Д13 «Знос основних засобів» К10 «Основні засоби»

2) Списано остаточну вартість ОЗ:

Д972 «Витрати від зменшення корисності активів» К10 «Основні засоби»

3) Відображено доход від реалізації:

Д36 «Розрахунки з покупцями» К742 «Доходи від зменшення корисноті»

4) Відображено витрати від реалізації:

Д972 «Витрати від зменшення корисності активів» К685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 66 «Розрахунки з оплати праці»,65 «Розрахунки по страхуванню».

Ліквідація ОЗ (безкоштовна передача):

1) Списана остаточна вартість ліквідованих ОЗ або безкоштовно переданих:

Д976 «Собівартість вибуття основних засобів» К10 «Основні засоби»

2) Відображені витрати, пов’язані з реалізацією ОЗ:

Д976 «Собівартість вибуття основних засобів»К685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

3) Оприбутковано матеріали від ліквідації:

Д209 «Інші матеріали» К746 «Інші доходи»

4) У кінці звітного періоду списано на фін. результат витрати:

Д793 «Фін результат від іншої діяльності» К976 «Собівартість вибуття основних засобів»

6. Сутність і класифікація оренди

Останнім часом в Україні спостерігається розвиток орендних (лізингових) відносин.

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів та полягає в наданні лізингодавцем у виняткове користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або придбавається ним у власність за дорученням і згодою з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови здійснення лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства належить до основних засобів. Але в переліку об'єктів лізингу є й обмеження. Так, не можуть бути об'єктами лізингу об'єкти оренди державного майна, крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств, а також земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Об'єктами оренди можуть бути будь-яке рухоме й нерухоме майно, земля.

Орендна (лізингова) операція передбачає передачу прав користування окремими об'єктами основних засобів іншому суб'єкту (орендарю) на платній основі та на визначений термін.

Оренда, відповідно до статті 2 Закону про оренду, - це засноване на договорі термінове платне користування майном, необхідним орендарю для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У договорі обов'язково має бути обумовлений термін дії договору та розмір орендної плати.

Об'єктами оренди можуть бути як цілісні майнові комплекси або їхні структурні підрозділи, так і окреме індивідуально визначене майно, яке у свою чергу поділяється на нерухоме (будівлі, споруди, приміщення) і рухоме або інше окреме індивідуально визначене майно (машини, обладнання та ін.).

Орендодавцями такого майна є:

- Фонд державного майна України (його регіональні відділення та представництва) - щодо нерухомого державного майна;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування керувати майном, - щодо нерухомого майна, яке належить Автономній Республіці Крим і перебуває у комунальній власності;

- підприємства державної і комунальної форм власності - стосовно іншого окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу Фонду державного майна, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування - щодо нерухомого майна;

- підприємства-власники. - стосовно майна підприємств інших форм власності;

- фізичні особи – стосовно майна, що належить їм за правом власності.

Орендарями майна можуть бути фізичні та юридичні особи України, іноземні держави, міжнародні організації та особи без громадянства.

При здачі в оренду майна підприємства має провадитися інвентаризація основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків. Для проведення інвентаризації наказом керуючої організації створюється інвентаризаційна комісія за участю представників орендодавця і орендарів.

При проведенні інвентаризації уточнюють вартість майна, яке передають в оренду, з урахуванням фактичного зносу.

У бухгалтерському обліку на основі даних оцінки коригують суму нарахованого зносу за відповідними видами основних засобів:

Д 13 «Знос основних засобів» К42 «Додатковий капітал», або

Д 42 «Додатковий капітал» К 13 «Знос основних засобів»

Виходячи з уточненої залишкової вартості основних засобів, у договорі оренди визначають строк майбутньої служби основних засобів, які здають в оренду, але не більше нового амортизаційного строку, що відповідає діючим нормам амортизації на повне відновлення.

На основі даних проведеної інвентаризації складають акт передачі в оренду основних засобів, який підписують представники обох сторін: тієї, що передає, і тієї, що приймає. Зазначений акт є додатком до договору про оренду. Аналогічно складають акт передачі відповідно до умов договору залишків оборотних засобів і фінансових ресурсів.

Майно, яке передають в оренду, відображають на день передачі у передаточному бухгалтерському звіті й балансі відповідно до форм річного звіту державного підприємства.

Майно державного підприємства (об'єднання), не взяте в оренду, зберігається на балансі орендодавця.

Річна орендна плата, відповідно до статті 19 Закону про оренду, не може перевищувати 5% вартості орендованого майна для об'єктів оренди, які належать державі, Автономній Республіці Крим і органам місцевого самоврядування. Для майна підприємств інших форм власності орендна плата встановлюється за згодою сторін без будь-яких обмежень. Орендна плата включається до складу валових витрат орендаря поряд з виплатою або нарахуванням процентів по боргових зобов'язаннях за умови ведення господарської діяльності платником податку.

Орендна плата - це платіж, який вносить орендар орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності.

Орендна плата за вищезазначеною Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати, який відповідно до законодавства не може перевищувати 5% вартості орендованого майна. З урахуванням розміру орендної плати за перший місяць оренди розраховується розмір орендної плати за наступні місяці оренди.

7. Поняття та види лізингу

Види лізингу:

Лізинг (оренда) існує оперативний і фінансовий.

1) Оперативний лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, який не перевищує термін їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних засобів їхньому власникові по закінченні строку дії лізингової (орендної) угоди.

Основні засоби, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних засобів орендодавця із вказівкою, що це майно передане в оренду (лізинг) і зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача (орендаря).

Прийняті в оперативну оренду основні засоби зараховуються на позабалансовий рахунок № 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається у договорі оперативної оренди.

Регістрами аналітичного обліку таких основних засобів слугують копія інвентарної картки цього об'єкта або витяг з інвентарної книги, що повинна бути додана бухгалтерією орендодавця до Акта приймання-передачі орендованих об'єктів. Ці картки (витяги) зберігаються бухгалтерією орендаря окремо. Прийняті в оперативну оренду основні засоби обліковуються в орендаря за інвентарними номерами орендодавця.

На підставі документів, що засвідчують повернення об'єкта орендодавцю, бухгалтерія орендаря списує його з позабалансового рахунка № 01 "Орендовані необоротні активи" та вилучає з Картотеки відповідну інвентарну картку (витяг) і зберігає разом з Актом приймання-передачі.

Належну за договором оперативної оренди до сплати суму орендної плати орендар щомісячно відображає записами:

а) при використанні об'єктів для виробничих потреб:

Д 23 «Основне виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати» К 68 «Розрахунки з іншими кредиторами»

б) при використанні об'єктів оренди для невиробничих потреб:

Д 23 субрахунок "Обслуговуючі виробництва і господарства"

К 68 «Розрахунки з іншими кредиторами»

в) при використанні об'єктів оренди для будівництва, що здійснюється господарським способом:

Д 15 «Капітальні інвестиції» К 68 «Розрахунки з іншими кредиторами»

2)Фінансова оренда (лізинг) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшим їх передаванням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних засобів з обов'язковою подальшою передачею права гласності на такі основні засоби орендареві.

Орендар (лізингоодержувач) за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення необоротних активів, їх склад.

2. Дайте визначення основних засобів.

3. За якими ознаками класифікуються основні засоби?

4. Якими документами оформлюється надходження основних засобів на підприємство?

5. Якими документами лфлрммлюють вибуття основних засобів.

6. Які ви знаєте регістри аналітичного та синтетичного обліку основних засобів?

7. Якими методами може бути нарахована амортизація основних засобів?

8. Що таке лізінг, його види?

9. Якимибухгалтерськими записами відображаються операції з оренди основних засобів

Тема 2.2 «Облік нематеріальних активів»

1. Визначення та оцінка нематеріальних активів

2. Амортизація нематеріальних активів

3. Облік переоцінки нематеріальних активів (на самостійне вивчення)

4. Розкриття інформації про нематеріальні активи у примітках до фінансових звітів (на самостійне вивчення)

5. Інвентаризація нематеріальних активів (на самостійне вивчення)

6. Облік капітальних інвестицій

1.Визначення та оцінка нематеріальних активів

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:

1) права користування природними ресурсами (права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією пор природне середовище);

2) права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

3) права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

4) права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

5) авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

6) гудвіл (перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання);

7) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Планом рахунків для відображення в обліку нематеріальних активів призначений рахунок 12 “Нематеріальні активи”.

За дебетом рахунка 12 “Нематеріальні активи” відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, та сума дооцінки таких активів, за кредитом – вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та сума уцінки нематеріальних активів.

Для обліку нематеріальних активів за їх групами до рахунка 12 “Нематеріальні активи” передбачені такі субрахунки:

121 “Права користування природними ресурсами”

122 “Права користування майном”

123 “Права на знаки для товарів і послуг”

124 “Права на об’єкти промислової власності”

125 “Авторські та суміжні з ними права”

126 “Гудвіл”

127 “Інші нематеріальні активи”

Слід зазначити, що групою нематеріальних активів є сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів.

Нематеріальний актив відображається у балансі, якщо:

1) існує імовірність отримання у майбутньому економічних вигод від його використання;

2) його вартість (оцінка) може бути достовірно визначена.

Не визнаються активами:

- витрати на дослідження;

- організаційні витрати (витрати на реєстрацію підприємства, емісією цінних паперів тощо);

- витрати на перебазування або реорганізацію частини чи усього підприємства;

- витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

- витрати на внутрішньо генерований гудвіл;

-витрати на рекламу та просування продукції до ринку.

Ці витрати відображаються у звіті про фінансові результати і визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце.

Первісна вартість нематеріальних активів обчислюється за собівартістю їх придбання чи створення і складається з:

- ціни (вартості) придбання;

- мита;

- непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню;

- інших витрат, безпосередньо пов’язаних із придбанням активу та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Справедлива вартість нематеріального активу – це сума, за якою актив може бути обмінений чи отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

Якщо нематеріальний актив був безкоштовно отриманий підприємством, то його собівартість дорівнює справедливій ринковій вартості на дату прийняття його на баланс.

Нематеріальні активи надходять на підприємство в результаті їх придбання, створення власними силами, безоплатного отримання або шляхом обміну на інші активи.

Планом рахунків для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 “Капітальні інвестиції”.

За дебетом рахунка 15 “Капітальні інвестиції” відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом – їх зменшення внаслідок прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів.

Для обліку витрат на придбання (створення) нематеріальних необоротних активів використовується субрахунок 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”.

Надходження нематеріальних активів може здійснюватись шляхом:

- придбання;

- розробки;

- внесення засновниками до статутного капіталу;

- безоплатного одержання;

- отримання в обмін на неподібні активи.

Бухгалтерські записи операцій з придбання (створення) нематеріальних активів мають вигляд:

1) відображено придбання нематеріальних активів за сумою договору:

Д-т 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”;

К-т 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”;

На суму ПДВ:

Д-т 641 “Розрахунки за податками”;

К-т 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”;

На суму ПДВ на умовах авансової оплати:

Д-т 644 “Податковий кредит”;

К-т 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”;

2) зарахування придбаного об’єкта до складу нематеріальних активів:

Д-т 12 “Нематеріальні активи”

К-т 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”;

3) Відображено понесені витрати на створення нематеріального активу:

Д-т 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”;

К-т рахунків різних активів і зобов’язань (65,66,23,20);

Списання витрат на створення об’єктів при зарахуванні їх до складу нематеріальних активів:

Д-т 12 “Нематеріальні активи”;

К-т 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”;

4) відображені понесені витрати на модернізацію об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”;

К-т рахунків різних активів і зобов’язань (65,66,23,20);

Списання витрат на модернізацію об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 12 “Нематеріальні активи”;

К-т 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”;

5) відображені понесені витрати на дослідження (дослідження можливості технічного вдосконалення виробництва).

Д-т 941 “Витрати на дослідження і розробки”;

К-т рахунків різних активів і зобов’язань;

6) відображені внески засновників до статутного капіталу нематеріальними активами:

а) Д-т 46 “Неоплачений капітал”;

К-т 40 “Статутний капітал” – на суму внеску за вартістю, що вказана в установчих документах.

б) Д-т 12 “Нематеріальні активи”;

К-т 46 “Неоплачений капітал” – на суму одержаних від засновників об’єктів нематеріальних активів.

7) відображення в обліку безоплатно одержаних об’єктів нематеріальних активі:

Д-т 12 “Нематеріальні активи”;

К-т 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”;

8) відображення в обліку операцій по надходженню нематеріальних активів шляхом обміну на подібні або неподібні активи.

Відображення в обліку обміну подібними активами здійснюються записами:

а) списання зносу переданого нематеріального активу:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

б) списання залишкової вартості цього самого нематеріального активу:

Д-т 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

в) нарахування зобов’язань з ПДВ:

Д-т 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”;

К-т 26 “Розрахунки з податками”;

г) отримання нематеріального активу внаслідок обміну:

Д-т 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”;

К-т 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”;

д) відображення ПДВ:

Д-т 641 “Розрахунки з податками”;

К-т 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”;

ж) залік заборгованостей за обміном (бартером):

Д-т 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”;

К-т 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”;

з) введення нематеріального активу в експлуатацію:

Д-т 12 “Нематеріальні активи”.

К-т 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”;

Як відомо, неподібними вважаються активи, які мають різну справедливу вартість та різне функціональне призначення, тому при обміні неподібними активами в обліку та звітності під час обміну такими активами треба відображати фінансовий результат від процесу обміну.

Бухгалтерські проводки обміну неподібними активами:

а) списання зносу переданого нематеріального активу:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 125 “Авторські та суміжні з ними права”;

б) списання залишкової вартості цього самого активу:

Д-т 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”;

К-т 125 “Авторські та суміжні з ними права”;

в) відображення доходу від передачі в обмін нематеріального активу:

Д-т 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”;

К-т 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

г) нарахування зобов’язання з ПДВ:

Д-т 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

К-т 641 “Розрахунки з податками”;

г’) отримання готової продукції в обмін на нематеріальні активи:

Д-т 26 “Готова продукція”

К-т 631 “розрахунки з вітчизняними постачальниками”;

д) відображення ПДВ:

Д-т 641 “Розрахунки з податками”;

К-т 631 “розрахунки з вітчизняними постачальниками”;

е) отримання грошових коштів (на суму різниці між переданим та отриманим активом):

Д-т 311 “Поточні рахунки в національній валюті”;

К-т 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”;

є) відображення заліку взаємної заборгованості з обміну:

Д-т 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”;

К-т 125 “Авторські та суміжні з ними права”;

ї) визначення фінансового результату:

Д-т 793 “Результати іншої звичайної діяльності”;

К-т 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”;

Д-т 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

7. К-т 793 “Результати іншої звичайної діяльності

Облік вибуття нематеріальних активів

Нематеріальний актив підлягає списанню з балансу в разі його вибуття або неможливості отримання підприємством у подальшому економічних вигод від його використання.

У разі вибуття нематеріального активу:

- його балансова вартість виключається з активу балансу;

- фінансовий результат визначається як різниця між сумою чистих надходжень від продажу (чи іншого вибуття) нематеріального активу, та його балансовою вартістю і відображається у звіті про фінансові результати.

Вибуття нематеріальних активів на підприємстві може виникати внаслідок їх: реалізації; ліквідації; безоплатної передачі; внеску до статутного капіталу інших підприємств; обміну на інші активи.

Облік операцій з реалізації об’єктів нематеріальних активів відображається записами:

1) на суму доходу (виручки) від реалізації нематеріальних активів:

Д-т 37 “Розрахунки з різними дебіторами”;

К-т 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

1а) на суму ПДВ:

Д-т 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

К-т 641 “Розрахунки за податками”;

2) на суму нарахованого зносу за час використання об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

3) списання залишкової вартості реалізованого об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

Облік операцій з ліквідації об’єктів нематеріальних активів відображається записами:

1) на суму зносу, нараховану за час використання об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

2) на суму залишкової вартості ліквідованого об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 976 “Списання необоротних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”.

Облік безоплатної передачі об’єктів нематеріальних активів відображається записами:

1) на суму списаного зносу, нарахованого за час використання переданого об’єкта:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

2) на суму залишкової вартості списаного об’єкта:

Д-т 976 “Списання необоротних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

3) на суму ПДВ від залишкової вартості переданого об’єкта:

Д-т 976 “Списання необоротних активів”;

К-т 641 “Розрахунки за податками”.

При передачі об’єктів нематеріальних активів як внеску до статутного капіталу іншого підприємства складаються наступні бухгалтерські записи:

1) на суму списаного зносу, нарахованого за час використання переданого об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

2) на суму залишкової вартості переданого об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

3) на суму різниці між залишкової вартістю переданого об’єкта нематеріальних активів і справедливою вартістю інвестицій (в обмін на нематеріальні активи були отримані акції іншого підприємства):

Д-т 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”;

К-т 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”.

2. Амортизація нематеріаальних активів

Амортизація нематеріальних активів здійснюється на систематичній основні протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод.

Розрахунок амортизації здійснюється згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”. Як правило, методом амортизації нематеріальних активів є метод прямолінійного списання. Ліквідаційна вартість нематеріальних активів в розрахунку звичайно прирівнюється до нуля, крім випадків:

1) коли існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;

2) коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта;

Термін корисного використання визначається з урахуванням:

- очікуваного терміну використання активу підприємством;

- науково-технічного прогресу та змін на ринку товарів, робіт, послуг, що виробляються з допомогою цього активу;

- морального зносу;

- юридичних та інших обмежень щодо термінів його використання.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Особливістю нарахування амортизації на нематеріальні активи є те, що за чинним українським законодавством на нематеріальні активи, вартість яких не зменшується в процесі їх використання, амортизація не нараховується. До таких нематеріальних активів відносять: гудвіл, “ноу-хау”, товарний знак тощо.

Згідно з П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” не існує жодних обмежень відносно амортизації нематеріальних активів. Отже амортизувати можна ділову репутацію (“гудвіл”), “ноу-хау”, торговельну марку, торговий знак та інші нематеріальні активи протягом терміну, коли вони визнаються як активи у балансі.

Планом рахунків для узагальнення інформації про нараховану амортизацію нематеріальних активів, що підлягають амортизації призначено рахунок 13 “Знос необоротних активів” за субрахунком 133 “Знос нематеріальних активів”.

За кредитом рахунку 133 відображається сума нарахованого зносу нематеріальних активів, за дебетом – зменшення суми зносу.

Аналітичний облік зносу ведеться відповідно за видами нематеріальних активів.

Бухгалтерські записи з обліку амортизації нематеріальних активів (для підприємств, що не використовують рахунки класу 8 “Витрати за елементами”) мають вигляд:

Д-т 23 “Виробництво”, 91 “Загально виробничі витрати” – в разі нарахування амортизації нематеріальних активів виробничого призначення;

Д-т 92 “Адміністративні витрати” – в разі нарахування амортизації нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

Д-т 93 “Витрати на збут” – в разі нарахування амортизації нематеріальних активів, що забезпечують збут, тощо і

К-т 133 “Знос нематеріальних активів”.

Нарахування амортизації нематеріальних активів підприємствами, що використовують рахунки класу 8 “Витрати за елементами” має вигляд:

Д-т 83 “Амортизація”;

К-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

з наступним списанням:

Д-т 23 “Виробництво” чи 79 “Фінансові результати”;

К-т 83 “Амортизація”.

3. Облік переоцінки нематеріальних активів (на самостійне вивчення)

Кожне підприємство має право здійснювати переоцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки одного нематеріального активу слід переоцінити і всі інші нематеріальні активи даної групи. Причому, якщо підприємством проведена переоцінка нематеріальних активів певної групи, то в подальшому таку переоцінку необхідно здійснювати щорічно.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу записами:

Д-т 12 “Нематеріальні активи”;

К-т 423 “До оцінка активів” – на суму до оцінки балансової вартості нематеріальних активів;

Д-т 423 “До оцінка активів”;

К-т 133 “Знос нематеріальних активів” – на суму до оцінки зносу нематеріальних активів.

Сума уцінки відображається у складі витрат звітного періоду записами:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”.

На суму різниці між балансовою та уціненою вартістю;

Д-т 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”.

Якщо при використанні нематеріальних активів виникають витрати від зменшення їхньої корисності, то вони включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу нематеріальних активів записом:

Д-т 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”;

К-т 133 “Знос нематеріальних активів”.

4. Розкриття інформації про нематеріальні активи у примітках до фінансових звітів (на самостійне вивчення)

Згідно стандарту № 8 «нематеріальні активи» в примітках до фінансової звітності щодо кожної групи нематеріальних активів з виділенням інформації щодо створених підприємством нематеріальних активів наводиться така інформація:

36.1. Вартість (первісна або переоцінена), за якою нематеріальні активи відображені в балансі.

36.2. Методи амортизації та діапазон строків корисного використання нематеріальних активів.

36.3. Наявність та рух у звітному році:

36.3.1. Первісна (переоцінена) вартість нематеріальних активів та сума накопиченої амортизації на початок звітного року.

36.3.2. Первісна вартість нематеріальних активів, які визнані активом, з виділенням вартості нематеріальних активів, отриманих у результаті об'єднання підприємств.

36.3.3. Сума зміни первісної (переоціненої) вартості та накопиченої амортизації нематеріальних активів у результаті переоцінки.

36.3.4. Первісна (переоцінена) вартість та сума накопиченої амортизації нематеріальних активів, які вибули.

36.3.5. Сума нарахованої амортизації.

36.3.6. Сума втрат від зменшення корисності і сума вигід від відновлення корисності, відображені в звіті про фінансові результати в звітному періоді.

36.3.7. Інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума накопиченої амортизації нематеріальних активів.

36.3.8. Первісна (переоцінена) вартість та сума накопиченої амортизації на кінець звітного року.

37. У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

37.1. Первісна (переоцінена) вартість та накопичена амортизація нематеріальних активів, щодо яких існує обмеження права власності.

37.2. Первісна (переоцінена) вартість та накопичена амортизація переданих у заставу нематеріальних активів.

37.3. Сума угод на придбання у майбутньому нематеріальних активів.

37.4. Загальна сума витрат на дослідження та розробки, включена до складу витрат звітного періоду.

37.5. Первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки нематеріальних активів, отриманих за рахунок цільових асигнувань.

37.6. Причини визнання невизначеним строку корисного використання нематеріального активу та його балансова вартість.

37.7. Склад нематеріальних активів, інформація про які є суттєвою, їх балансова вартість та строк корисного використання, що залишився.

5. Інвентаризація нематеріальних активів (на самостійне вивчення)

При інвентаризації нематеріальних активів їх наявність установлюється або за документами, що були підставою для оприбуткування, або додатково за документами, якими оформлені (тобто підтверджуються) майнові права.

При інвентаризації нематеріальних активів до інвентаризаційного опису вписуються такі дані: назва, характеристика, первісна вартість, сума зносу, дата придбання, термін корисного використання. При цьому перевіряється обґрунтованість сум.

У разі виявлення надлишків об'єктів нематеріальних активів, інвентаризаційна комісія записує їх в інвентаризаційний опис із внесенням потрібних даних. Оцінка таких об'єктів проводиться відповідно до дійсної відновлювальної вартості і оформлюється відповідними актами.

Результатами проведення інвентаризації нематеріальних активів знаходять своє відображення у документі "Інвентаризаційний опис основних засобів". Описи складаються у двох екземплярах, один з яких передається до бухгалтерії, а інший залишається у матеріально-відповідальної особи.

Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками нематеріальних активів з даними бухгалтерського обліку врегульовуються на підприємстві у наступному порядку:

- нематеріальні активи, які виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на збільшення доходів підприємства з подальшим з'ясуванням причин виникнення надлишків і винних у цьому осіб;

- нестача нематеріальних активів, а також втрати від псування цінностей відносяться на рахунок матеріально-відповідальних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від крадіжок, недостач, знищення і псування матеріальних цінностей;

недостачі основних засобів і нематеріальних активів у випадках, коли винні не встановлені або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, відносяться на збільшення витрат, які пов'язані із списанням необоротних активів.

Визначення розмірів збитку від нестачі основних засобів врегульовано постановою Кабінету Міністрів України N2116 від 22.01. 1996 р. "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на добавлену вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз = [ (Бв - А) х Іінф. + пдв + Азб) х 2,

де Рз - розмір збитків (у гривнях);

Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);

А - амортизаційні відрахування (у гривнях);

Іінф. - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції;

пдв - розмір податку на добавлену вартість (у гривнях);

Азб - розмір акцизного збору (у гривнях).

Із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству залишок коштів перераховується до Державного бюджету України.

6. Облік капітальних інвестицій

При організації бухгалтерського обліку капітальних інвестицій необхідно керуватися відповідними законодавчими та нормативними документами, а саме:

1. Законом України „ Про бух. облік та фінансову звітність в Україні”,

2. Законом України „ Про ПДВ „,

Капітальні інвестиції – це витрати підприємства на придбання або створення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, а також витрати на реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих підприємств.

Синтетичний облік кап. інвестицій здійснюється на активному рахунку

15 „ Капітальні інвестиції”. По дебету рах.15 відображають витрати на придбання та створення матеріальних та нематеріальних активів, а за кредитом - їх списання на собівартість прийнятих в експлуатацію об’єктів (журнал – ордер № 4).

Всі підприємства при відображенні джерел фінансування капітальних інвестицій використовують рахунок 48 „ Цільове фінансування та цільові інвестиції”. Джерелами фінансування можуть бути:

- кошти державного бюджету,

- кредити банку,

- цільве фінансування та цільові надходження,

- прибуток підприємтсва,- вкладення засновників в Статутний капітал,

- кошти від продажу акцій під розширення виробництва...

Аналітичний облік кап. інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних і нематеріальних активів, а також за окремими суб’єктами кап. вкладень.

Підрядний спосіб будівництва.

На організацію обліку капітальних інвестицій впливає спосіб виконання робіт:

- підрядний спосіб (тобто спеціалізованими організаціями на підставі угоди) або

- господарським способом (тобто силами самого підприємства).

Підрядний спосіб виконання робіт: облік матеріальних, трудових і фінансових витрат на роботи, що виконуються, здійснює сам підрядник. Підприємство – замовник, в даному випадку, здійснює тільки облік витрат на капітальні інвестиції і веде розрахунки з підрядниками за виконані і прийняті до за актами роботи.

Типові проводки:

1) відображено заборгованість підрядній організації за виконані і прийнятті будівельно – монтажні роботи

Д15 «Капітальні інвестиції» К63 «Розрахунки з постачальниками»

Таким же записом оформлюються вартіст придбаних об’єктів основних засобів, що не потребують монтажу.

2) Придбано обладнання, що потребує монтажу

Д205” Будівельні матеріали” К63 «Розрахунки з постачальниками»

3) Передано на баланс обладнання, що потребує монтажу Д15 «Капітальні інвестиції» К205 «Будівельні матеріали»

4)Відображено суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов’язання Д64 «Розрахунки за податками» К63 «Розрахунки з постачальниками»

Господарський спосіб будівництва.

При господарському способі виконання будівельно – монтажних робіт облік матеріальних, трудових і фінансових витрат на роботи, що виконуються, здійснює само підприємство.

За дебетом рахунку 15 збираються матеріальні, трудові і фінансові витрати. За даними 15 рахунку розраховують фактичну собівартість виконаних робітЄ, закінчених об’єктів будівництва (реконструкції, модернізації, придбання).

Введення в експлуатацію кожного об’єкта оформлюється Актом приймання – передачі основних засобів (ф. № 03 -1), що є підставою для списання вартості капітальних інвестицій на завершені об’єкти, а також зарахування їх на баланс в складі основних засобів.

Типові проводки:

1) відображено вартість витрачених будівельних матеріалів, обладнання, що потребує монтажу Д15 «Капітальні інвестиції» К205 «Будівельні матеріали»

2) Нараховано зарплату робітникам за виконанні роботи по монтажу обладнання Д15 «Капітальні інвестиції» К66 «Розрахунки з постачальниками»

3) Нараховано органам соціального страхування на фонд зарплати робітників, що зайняті монтажем обладнання Д 15 «Капітальні інвестиції» К65 «Розрахунки за соц страхуванням»

4) Прийнято на баланс введені в експлуатацію основні засоби Д10 «Основні засоби» К15 «Капітальні інвестиції»

Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні засоби, так і залучені засоби.

Відображені кошти, отримані від пайщиків для пайової участі в будівництві об’єкта Д31 «Рахунки в банку» К48 «Цільове фінансування»

Після оформлення документів про право власності на відповідну частину побудованого об’єкта підприємство відображає використання коштів цільвого фінансування Д48 «Цільове фінансування» К15 «Капітальні інвестиції»

Перераховані пайщиком кошти для пайової участі в будівництві об’єкта Д377 «Розрахунки з іншими дебіторами» К31 «Рахунки в банку»

Після отримання відповідних документів на частину побудованого об’єкта роблять запис Д15 «Капітальні інвестиції» К377 «Розрахунки з дебіторами»

Контрольні питання за темою:

1. Дайте визначення нематеріальних активів

2. Яким чином класифікуються нематеріальні активи

3. Порядок оцінки нематеріальних активів

4. Яким чином проводиться інвентаризація нематеріальних активів

5. Який порядок обліку надходження нематеріальних активів

6. Як на рахунках бухгалтерського обліку вибуття нематеріальних засобів.

7. Яка інформація про нематеріальні активи відображається у Примітках до фінансових звітів?

Модуль 3 Облік зобов’язань

Тема 3.1 «Облік довгострокових зобов’язань»

1. Облік довгострокових кредитів банку

2. Облік довгострокових облігацій

3. Конвертовані облігації (на самостійне вивчення)

4. Облік довгострокових зобов’язань з оренди (на самостійне вивчення)

1.Облік довгострокових кредитів банку

Банківський кредит полягає в передачі у тимчасове користування грошових коштів. В економічній теорії під кредитом розуміють позику в грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний строк зі сплатою відсотка. Заклади банків видають підприємствам кредити під визначені цілі. Тобто кредитування здійснюється на основі суворо встановлених принципів цільового характеру, забезпеченості, строковості і поверненості кредиту.

В економічній літературі виділяють різні класифікації кредитів: за призначенням, за наявністю забезпечення, за характером процентної ставки, за способом погашення та ін. Однак, з точки зору бухгалтерського обліку важлива класифікація за строками надання кредитів (короткострокові і довгострокові) та порядком погашення (строк сплати, яких не настав; пролонговані; прострочені).

Як вже зазначалось, в обліку підприємства будь-який кредит, незалежно від його виду, визнається зобов'язанням, що регламентується П(С)БО 11 "Зобов'язання". Крім того, така заборгованість є одним з видів фінансових інструментів (П(С)БО 13 Фінансові інструменти").

З метою обліку кредитів необхідно виділяти основні об'єкти обліку:

облік основної суми отриманого кредиту;

облік процентів за користування кредиту;

облік витрат, пов'язаних з отриманням кредиту.

Слід зазначити, що основна сума кредиту не визнається в обліку ^Ні Доходами (при отриманні), ні витратами (при погашенні) (П(С)БО 15,16).

При здійсненні облікового процесу кредитних коштів важливо виділяти кредити за способом погашення (План рахунків):

- кредити, що погашаються згідно встановленого графіка погашення (рах.501, 502, 601,602);

- відстрочені кредити, за якими перенесений термін погашення (рах. 503, 504, 603, 604);

- прострочені кредити, за якими порушено термін погашення (рах. 505, 605).

Рахунок 50 "Довгострокові позики" призначений для обліку розрахунків за довгостроковими позиками банків та інших залучених позикових коштів, які не є поточними зобов'язаннями. За кредитом рахунку відображається сума одержаної позики, за дебетом - її погашення. При цьому слід постійно відстежувати та відображати поточну частину довгострокового боргу, тобто ту, яку необхідно буде погашати протягом найближчих 12 місяців. Для цього передбачений рахунок 61. "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями".

При отриманні довгострокового кредиту здійснюється кореспонденція: Дт 31 "Рахунки в банках"

Кт 50 "Довгострокові позики".

Перший платіж для погашення основної суми боргу, що припадає на найближчі 12 місяців, слід буде відразу виділити як поточну частину боргу: Дт 50 "Довгострокові позики"

Кт 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями".

За умови відстрочення чи непогашення кредиту у визначений угодою термін, кредит переноситься на субрахунок 503 "Відстрочені довгострокові кредити банків" або на субрахунок 505 „Прострочені довгострокові кредити банків". Важливою вимогою П(С)БО 11 є відображення довгострокових зобов'язань за теперішньою вартістю.

Що стосується процентів, то вони є частиною фінансових витрат підприємства (рах. 951). Тобто, будь-які нараховані проценти як за довгостроковими, так і за короткостроковими кредитами визнаються в обліку підприємства витратами періоду, в якому вони були нараховані.

В обліку нарахування процентів відображатиметься наступною кореспонденцією рахунків: Дт 951 "Відсотки за кредит"

Кт 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками".

Сплата процентів здійснюється з розрахункового рахунку:

Дт 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"

Кт 31 "Рахунки в банках".

Необхідно відмітити, що проценти як фінансові витрати не включаються до первісної вартості активів, придбаних за рахунок такого кредиту (П(С)БО 7,8,9).

Крім основної суми боргу і процентів, у підприємства можуть виникати витрати, пов'язані з одержанням кредиту: комісійні та інші послуги банку; витрати на державну реєстрацію договорів застави або нотаріальне посвідчення; оплата юридичних, консультаційних послуг, пов'язаних з підготовкою документації та ін. Усі ці витрати слід включати до витрат того періоду, в якому вони були понесені. Облік таких витрат ведеться на рахунку 95 "Фінансові витрати", оскільки згідно П(С)БО 16 "Витрати" до фінансових витрат, крім витрат на проценти, належать й інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

За умови неможливості погасити довгострокову позику підприємство може домовитися з банком про відстрочку (пролонгацію) на підставі заяви банку (за 2-3 дня до закінчення терміну) та попередньої узгодженості. Відсоткова ставка по пролонгованій позиці буде вищою, ніж стандартна ставка. Різниця між відсотковою ставкою за пролонговану позику та стандартною ставкою розглядається як штрафна санкція. В випадку, якщо банк не погодиться на пролонгацію, своєчасно не погашену позику вважають простроченою. Всі передбачені договором штрафні санкції списують на субрахунок 948 „ Визнані штрафи, пені, неустойки”, а відсотки за простроченими позиками – на 951 „ Відсотки за кредит”.

Синтетичний облік розрахунків за довгостроковими позиками банків ведеться на пасивному рахунку 50 „ Довгострокові позики”:

за кредитом 50 – відображають суми одержаних довгострокових позик;

за дебетом 50 – погашення заборгованості за довгостроковими позиками.

Облік довгострокових позик ведеться у журналі – ордері № 2 (за к- том рах. 50), аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками)у розрізі кожного кредиту та строками погашення кредиту.

2. Облік довгострокових облігацій

Важливим джерелом фінансування діяльності підприємств можуть бути довгострокові позики в формі облігацій. Облігації вважаються довгостроковими, якщо вони розраховані на термін більше одного року від дня реєстрації їх в бухгалтерському обліку.

Облігації - цінні папери, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів з виплатою фіксованого проценту.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими). Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх форм власності і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Тобто власники облігацій - тільки кредитори.

Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом.

Облік розрахунків за облігаціями ведеться на пасивному рахунку

52 „ Довгострокові зобов’язання за облігаціями „, що має три субрахунки (довгострокові облігації - це такі, строк погашення яких більше 12 місяців):

№ 521 „Зобов’язання за облігаціями”

№ 522 „Премія за випущеними облігаціями”

№ 523 „Дисконт за випущеними облігаціями”.

За кредитом 52 рахунку ведеться облік боргових зобов’язань за номінальною вартістю облігацій, нарахованих сум премій, сум дисконту.

За дебетом 52 рахунку – погашення заборгованості перед власниками облігацій, з нарахованих премій, списання сум дисконту.

Облік довгострокових зобов’язань за облігаціями ведеться в 2-му розділі журналу – ордеру № 3. Аналітичний облік ведеться за термінами погашення облігацій.

Випуск облігацій в бухгалтерії відображається на рахунку 521 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями". За кредитом рахунка ведеться облік боргових зобов'язань за номінальною вартістю облігацій, за дебетом """ погашення заборгованості.

Приклад.

ТОВ "Мрія" вирішила випустити 1 січня 2005 року 12%-ні облігації на суму 100 000 грн. терміном на 5 років. Проценти Повинні виплачуватись один раз на рік 1 січня. При цьому облігації Продаються з 1 січня 2005 року за їх номінальною вартістю.

Отже, запис буде таким:

Дт31 "Рахунки в банках" - 100 000

Кт 521 "Зобов'язання за облігаціями" - 100 000.

31 грудня 2005 року нараховано відсотки за облігаціями:

Дт 952 "Інші фінансові витрати" - 12 000

Кт 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" - 12 000.

Однак, на практиці при випуску облігацій номінальна процентна ставка, яка базується на номінальній вартості облігації, може відрізнятися від ринкової ставки, що склалася на інвестиційному ринку. Номінальна процентна ставка і сума залишаються фіксованими протягом всього терміну позики. А ринкова - коливається з дня в день. В результаті вартість випущеної облігації не завжди дорівнює її номінальній вартості.

Якщо ринкова процентна ставка більша номінальної, вартість випущеної облігації буде нижчою, ніж номінальна. В такому випадку облігації випускаються із знижкою (дисконтом). Дисконт дорівнює сумі перевищення номінальної вартості над вартістю випущеної облігації. З іншого боку, якщо ринкова процентна ставка менша номінальної, вартість випущеної облігації буде більша номінальної. В цьому випадку облігації випускаються з премією.

Нарахування сум премій за випущеними облігаціями відображається за кредитом субрахунку 522 "Премія за випущеними облігаціями". За дебетом цього субрахунку відображається погашення заборгованості з нарахованих премій за облігаціями.

Облік дисконту за випущеними облігаціями ведеться за дебетом субрахунку 523 "Дисконт за випущеними облігаціями", за кредитом - списання нарахованих сум.

Приклад.

ТОВ "Мрія" 1 січня випустила 12%-ні облігації номінальною вартістю 100 000 гривень терміном на 5 років. Ринкова ставка - 15%. Вартість продажу визначається як сума теперішньої вартості майбутніх платежів по процентах (ануїтету) та теперішньої вартості майбутнього основного платежу: 100 000х12%хЗ,35216+100 000x0,49718-89 944 (гри.) Знижка (дисконт) в нашому прикладі складає: 100 000 - 89 944 = 10 056 (грн.)

Запис про випуск облігацій із дисконтом буде таким:

Дт 31 "Рахунки в банках" - 89 944 Дт 523 "Дисконт за випущеними облігаціями" - 10 056

Кт 521 "Зобов'язання за облігаціями" - 100 000

Припустимо, що облігації продано з ринковою ставкою 10 %. Загальна сума: 12000x3,79079+100000x0,62092-107581 (грн.)

Премія в цьому випадку буде: 107581-100000=7581 (грн.)

Тоді запис буде таким:

Дт 31 "Рахунки в банках" - 107 581

Кт 522 "Премія за випущеними облігаціями" - 7 581

Кт 521 "Зобов'язання за облігаціями" - 100 000

Облігація не дає права приймати участь в управлінні підприємством. Випуск облігацій не перевищує за сумою 25 % Статутного капіталу. Виплата відсотків за облігаціями відбувається щорічно.

Бланки облігацій зберігають на як бланки сурової звітності. На всі бланки складають списки, в яких вказують номер, серію, номінальну вартість та строк погашення облігацій. Якщо цінні папери здаються в банк на зберігання, то всі витрати, пов’язані зі зберігання, відображаються на рахунку 95 „Фінансові витрати”.

Бухгалтерський облік облігацій підприємства ведуть на за балансовому рахунку 08 „Бланки сурової звітності” за номінальною вартістю. Рух бланків на рахунку відбувається на підставі відповідних прибуткових і видаткових ордерів.

3.Конвертовані облігації (на самостійне вивчення)

Облігації, які за умовами договору можуть обмінюватися на звичайні акції, звуться конвертованими.

Інвестори мають вибір: отримувати відсотки по облігаціях або обміняти їх за своїм бажанням на акції компанії і стати її власником.

На останній вибір інвестори йдуть при зростанні ринкової ціни акцій. При відображенні конвертації облігацій у акції поточна (ринкова вартість) як облігацій, так і акцій не відображається.

Не відображаються також прибутки чи збитки від цієї операції. Якщо відбувається конвертація довгострокових облігацій, проданих за номінальною вартістю, у прості акції, то проводка відображається наступним чином:

Дт 521"Облігації до сплати",

Кт 40 &

Поиск по сайту: