|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Вивчення ринку сировини та матеріалів. Вибір постачальників та організація комерційних зв’язківВажливим при організації закупівлі сировини та матеріалів є вивчення ринку. Вивчення ринку сировини та матеріалів передбачає: 1. систематичний збір, обробку, аналіз та оцінку інформації про пропозиції конкретних видів матеріальних ресурсів на ринку потенційних постачальників, асортимент матеріальних ресурсів, нові технології, виготовлення найважливіших для споживача матеріалів, ціни на них; 2. зберігання інформації; 3. розробку чіткої стратегії постачання. При вивченні ринку сировини і матеріалів можна застосовувати прямі і непрямі методи. Одержання інформації прямо називають первинним дослідженням ринку. Базою є наступні чотири джерела: Ø контакти з постачальниками; Ø контакти з посередниками; Ø відвідування ярмарків і виставок, що надає можливість отримати багату інформацію про технічні розробки, ціни, якість товарів і можливість використовувати при цьому каталоги ярмарків і виставок; Ø поїздки на підприємства-постачальники, їхній огляд, які дозволяють зробити висновок про здатність підприємства виконувати замовлення, про його технічні можливості в наданні послуг. Непряме вивчення ринку сировини і матеріалів (вторинне), на відміну від первинного (прямого), припускає використання вже наявних документів. Цей метод дешевший за первинний. Вихідними даними для вивчення ринку служать: Ø огляди стану кон'юнктури ринку, біржові бюлетені, що містять зведення про зміну цін; Ø журнали, газети, радіо, телебачення; Ø фірмові журнали, що випускаються торгово-промисловими палатами, а також постачальниками. Вони містять інформацію про нові розробки і технології; Ø пропозиції про продаж, що містяться в спеціальних журналах і каталогах, брошурах, проспектах; Ø галузеві адресні книги, технічні довідники.) При вивченні ринку сировини і матеріалів проробляються можливості закупівель по імпорту. При цьому варто враховувати, що тільки великі фірми можуть захистити свої інтереси за кордоном, не підключаючи посередника, і тільки вони можуть мати власні представництва в інших країнах. Договірні угоди із закордонними виготовлювачами припускають знання діючих в інших країнах митних обмежень і правил міжнародної торгівлі. Крім того, потрібно враховувати, що перевезення матеріальних ресурсів, закуплених у закордонних фірмах, пов'язане з підвищеним ризиком і великими витратами. Тому найбільш доцільно купувати за кордоном лише ті види сировини і матеріали, що переробляються у великих кількостях і придбання яких дозволяє одержати значний виграш у витратах. При вивченні ринку сировини і матеріалів потрібно дати відповідь на наступні питання: Ø Хто і що поставляє на внутрішньому і зовнішньому ринках? Ø Які потенційні постачальники? Ø За якими цінами постачальник продає сировину і матеріали? Ø Наскільки велика конкуренція серед покупців? Ø Хто з покупців купує цей же вид матеріальних ресурсів дешевше? Ø Чи існують можливості ефективної заміни одних видів сировини або матеріалів на інші? Ø Які потенційні канали придбання матеріальних ресурсів? Ø Які можливі види транспорту для доставки сировини і матеріалів? Ø Чи існують нові технології? При дослідженні ринку сировини та матеріалів підприємство повинне дати кількісну оцінку пропозиції матеріалів. Зробити це можна на основі визначення місткості ринку:
МР = Вмр + І-Е + З,
де Вмр - виробництво матеріального ресурсу певного виду; І, Е - відповідно імпорт, експорт матеріального ресурсу певного виду; З - товарні запаси матеріального ресурсу. На основі місткості ринку визначають частку кожного постачальника як відношення фактичного обсягу реалізації ним даного виду ресурсу до фактичної місткості ринку цього ресурсу. Велике значення при аналізі пропозиції на ринку матеріально-технічних ресурсів має вивчення їх асортименту, в тому числі нових видів. Правильний вибір постачальника в умовах ринку справа досить складна, і помилка тут може дорого коштувати підприємству. Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Важливим при вивченні ринку є аналіз транспортних умов, зміст якого представлено на рис. 7.1. Особливо важливе значення при аналізі пропозиції мають ціни на матеріальні ресурси, оскільки ціни у ряді випадків відіграють вирішальну роль при виборі постачальників. Залежно від форм купівлі-продажу, сфер економіки, ціни на матеріальні ресурси в умовах ринку поділяються на світові, договірні, гуртові, закупівельні, роздрібні.
Рис.7.1. Аналіз транспортних умов при вивчення ринку сировини і матеріалів
Світова ціна - грошове вираження міжнародної вартості реалізованого на світовому ринку товару. За одними товарами вона визначається рівнем цін країн-експортерів, за іншими - цінами бірж, за третіми - цінами провідних фірм світу. Договірна ціна встановлюється за домовленістю між виробником (продавцем) та споживачем (покупцем) на визначені обсяги продукції. Гуртові (відпускні) ціни на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, а також закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюються виходячи з фактичних витрат, включаючи собівартість продукції, а також прибутку, необхідного для нормальної діяльності підприємства з врахуванням кон'юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції. Гуртові ціни збільшуються на суму податку на додану вартість, а гуртові ціни на товари народного споживання, оподатковувані акцизами, - на суму акцизів. Вільні (закупівельні) ціни заготівельних, постачальницько-збутових, гуртово-посередницьких, торгово-закупівельних організацій включають гуртову відпускну ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акциз, а також витрати цих організацій і прибуток, необхідний для їхньої діяльності. Вільні (роздрібні) ціни визначаються роздрібними організаціями відповідно до кон'юнктури ринку на основі ціни закупівлі з врахуванням податку на додану вартість і торговельної націнки, а за підакцизними товарами - акцизу і торговельної націнки. Залежно від впливу держави ціни поділяються також на вільні ринкові ціни і регульовані державою. Вільні ринкові ціни складаються на основі кон'юнктури ринку і не мають впливу державних органів. Регульовані ціни регулюються державними органами прямим обмеженням їхнього росту або зниження, або рівнем рентабельності. Ціна матеріальних ресурсів - одна із суттєвих умов договору. Ціна зазначається в угоді або в специфікації, або в окремому протоколі, який є частиною угоди. Ціна в угоді може бути твердою (фіксованою) або змінною. У ринкових умовах постачальники матеріалів рідко погоджуються на фіксовану ціну. Якщо на момент укладання угоди важко визначити конкретну ціну, тоді сторони можуть передбачити фіксацію вхідної ціни, яка протягом виконання угоди може змінюватись за узгодженим сторонами методом. Така ціна називається змінною, ця ціна є по суті ринковою в момент виконання угоди. У цьому випадку в розділі "Особливі умови угоди" зазначаються точні способи визначення змінної ціни. Змінну ціну, яка враховує інфляцію, можна визначити так:
Ц = Цу * (Ум * (Цсер.п/Цсер.у) + Узп * (ЗПсер.п / ЗПсер.у) +І)
де Цу - ціна одиниці продукції на момент укладання угоди; Ум - питома вага в ціні продукції матеріальних ресурсів; Узп - питома вага заробітної плати в ціні продукції; Цсер.п - середня ціна одиниці матеріальних ресурсів на момент поставки продукції; Цсер.у - середня ціна матеріальних ресурсів на момент укладання угоди; ЗП сер.п - середня заробітна плата у постачальника на момент поставки продукції; ЗП сер.у - середня заробітна плата у постачальника на момент укладання угоди; І - інші елементи ціни продукції. При дослідженні ринку сировини і матеріалів розробляється стратегія постачання, тобто вирішується питання; чи буде підприємство закуповувати ті або інші матеріали, деталі, комплектуючі вироби в постачальників або виготовляти самостійно. При вирішенні цього питання визначальними моментами є стан ринку сировини і матеріалів, рівень цін, виробничі можливості самого підприємства. У ряді випадків, навіть коли підприємство має всі необхідні виробничі можливості для виготовлення в себе тих або інших матеріалів, деталей, питання про виробництво в кожному окремому випадку повинне ретельно і всебічно аналізуватися. Закупівля на стороні і відмова від виробництва всередині підприємства пояснюється тими економічними перевагами, що одержують підприємства, купуючи матеріальні ресурси у вузькоспеціалізованих підприємств за порівняно низькими цінами. Комерційні зв'язки по постачанню продукції включають економічні, організаційно - правові, фінансові відносини між виробниками і споживачами. Раціональні комерційні зв'язки є умовою динамічного розвитку економіки і збалансованості попиту та пропозиції. Комерційні зв'язки між партнерами вважаються встановленими при укладанні договору (контракту). Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умови масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і, відповідно, нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте і без цього може з'явитися потреба замінити окремих постачальників, розширити їх коло. Тому важливою є проблема вибору постачальників. Вибирати постачальників матеріально-технічних ресурсів потрібно за такими критеріями: відповідність виробничої потужності;постачальників потребам підприємства в матеріалах, якість і ціна останніх репутація постачальника, його територіальна віддаленість та оперативність поставок. Швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються та вибирається той партнер, який забезпечує найкращі умови постачання за мінімальних витрат. Джерелом інформації для складання списку постачальників є вивчення ринку сировини і матеріалів. Коли постачальників небагато (2 або 3), критеріями вибору є порівняльні виробничі потужності, ціни на закуповувані матеріали, надійність постачання. Вибирається постачальник, який найбільше відповідає названим критеріям. Коли рівень конкуренції серед постачальників сировини низький, то визначальними факторами вибору постачальника є вартість сировини й обсяг закупівель. При збільшенні конкуренції серед постачальників сировини варто брати до уваги кон'юнктуру сировинних ринків (попит, пропозиція, ціни), а також тарифи на перевезення сировини, митне і податкове законодавство, що визначає вартість закупівлі сировини у виробників за межами України й всередині неї, якість сировини. Коли постачальників багато, вибір найкращого доцільно проводити в два етапи. На першому етапі проводиться попередній відбір постачальників. Критеріями відбору можуть бути: 1. виробнича потужність; 2. віддаленість постачальника; 3. форми розрахунків; 4. якість продукції (по специфікації); 5. ціна одиниці продукції; 6. можливість переналагодження устаткування; 7. комплектність постачання; 8. упаковка; 9. розмір партії. Перелічений перелік критеріїв не є вичерпним, оскільки такі критерії залежать від конкретних умов. З попереднього списку потенційних постачальників відбираються 2-3 постачальники. Остаточний вибір постачальника здійснюється за допомогою системи бальної оцінки за такими критеріями: Ø фінансові умови; Ø час постачання; Ø періодичність постачання; Ø наявність сервісного обслуговування; Ø комунікаційні умови; Ø складські умови; Ø інші критерії. Усі перелічені критерії можна оцінювати одною системою балів: наприклад, бал 4 означає, що за даним критерієм постачальник цілком відповідає вимогам покупця, бал 3 свідчить про те, що за даним критерієм постачальник в основному відповідає вимогам підприємства-покупця, бал 2 характеризує часткове задоволення вимог покупця за даним критерієм, бал 1 показує повну неприйнятність постачальника для підприємства-покупця. При постачаннях продукції на внутрішньому ринку існує система варіантів включення транспортних витрат у ціну підприємства, тобто система франкування. Термін "франко" означає, до якого пункту на шляху просування товару від постачальника (виробника) до споживача транспортні витрати включаються до складу ціни. У міжнародній комерційній діяльності обов'язки контрагентів при навантаженні, розвантаженні, транспортуванні і страхуванні товарів під час перевезення, а також розподіл ризиків між постачальником і покупцем передбачені в міжнародних торговельних правилах "Інкотермс". Ці правила можуть стати складовою частиною договору тільки при згоді обох партнерів комерційних відносин. Велике значення в комерційній діяльності має приймання продукції за критеріями якості і кількості. Приймання імпортних товарів за кількістю, якістю і комплектністю варто здійснювати за участю експерта торгово-промислової палати. Виробляючи стратегію постачання, підприємство повинне порівнювати власні витрати на виробництво необхідних матеріалів та комплектуючих (V * Q + C) з ціною постачальника (Ц * Q), де V - змінні витрати підприємства в розрахунку на одиницю матеріалів; Ц - купівельна ціна одиниці матеріалів; Q - кількість матеріалів та комплектуючих, необхідних для випуску запланованого обсягу продукції; С- постійні витрати підприємства. Скориставшись умовою рівності витрат підприємства для обох варіантів (закуповувати або виробляти), представленою рівнянням V* Q +C = Цх Q, і вирішивши її відносно Q, одержимо:
Q = C / Ц – V
При отриманому значенні Q витрати на закупівлю матеріалів та комплектуючих у постачальника і на їхнє виробництво на підприємстві рівні. Визначаючи витрати підприємства на виготовлення матеріалів та комплектуючих виробів, а також витрати на їхню закупівлю в постачальника при різних значеннях Q можна розробити стратегію постачання.
7.4. Розробка плану закупівель матеріально – технічних ресурсів. Після визначення потреби в матеріальних ресурсах та вибору постачальників розробляється план закупівель. Цей план потрібний для раціональної закупівлі матеріальних ресурсів. Скласти план закупівель — означає визначити обсяг закупівель на визначений період, а також вид закупівель. Цей план побудований на теорії логістики, відображає процес руху сировини, матеріалів, комплектуючих, запасних частин та іншої продукції з ринку закупівель до складських приміщень підприємства. Логістика являє собою сферу управління матеріальними потоками та пов'язаною із ними інформацією у виробництві та сфері обігу. Мета застосування логістики полягає в тому, що потрібний вантаж у потрібній кількості повинен бути в потрібному місці та у визначений час. План закупівель повинен вирішувати наступні задачі: Ø визначення потреби в сировині, в тому числі за номенклатурою; Ø вибір постачальників; Ø визначення методу закупівлі; Ø узгодження цін на матеріально-технічні ресурси; Ø визначення термінів постачання; Ø визначення бюджету закупівель. Обґрунтування плану закупівель з однієї сторони пов'язано із виявленням витрат, необхідних для безперебійного забезпечення потреб підприємства в матеріалах, а з іншої — мінімізацією запасів. Тому при плануванні закупівель дотримуються наступних принципів: Ø оптимізації (транспортних потоків, витрат на зберігання та транспортування); Ø економічності (облік мінімальних витрат обігу, економія часу); Ø планомірності (діяльність на основі укладених договорів та погоджених графіків); Ø ритмічності (організація постачань, які забезпечують ритмічність виробничо-комерційної діяльності відповідно до попиту); Ø оперативності (можливість зміни плану закупівель залежно від змін попиту); Ø технологічність (використання сучасної індустріальної системи); Ø наявність резерву (на випадок форс-мажор них обставин). Обсяг закупівель можна визначити за формулою:
ОЗ = ПМ-Зп + Зк- Мзнр
де ОЗ - обсяг закупівель певного виду сировини або матеріалів за встановлений період часу; ПМ - потреба підприємства в матеріалі (або сировині) на визначений період; Зп - залишок (запас) матеріалу на складі відділу постачання на початок періоду; Зк - запас матеріалу на складі на кінець періоду; Мзн — партія матеріалу, що замовлена постачальникові, але не надійшла на склад відділу постачання підприємства. Оскільки для вітчизняних підприємств характерне матеріальне забезпечення, орієнтоване на створення запасів, то при визначенні обсягу закупівель враховується рівень виробничих запасів на складі. Створення необхідних запасів повинно забезпечувати безперервну роботу підприємства і прискорення оборотності обігових засобів. Запаси - це матеріальні активи, які: Ø утримуються для подальшого продажу; Ø перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; Ø утримуються для споживання під час виробництва продукції. У господарській діяльності запаси поділяють на: Ø сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; Ø готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; Ø товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; Ø малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Склад запасів визначається їх найменуваннями або однорідними групами (видами). Запаси створюються з метою сприяння: 1. Обслуговуванню споживачів (наявність запасів — важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний з можливістю поставки продукції в будь-який час). 2. Гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється). 3. Визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів). 4. Згладжування виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва). 5. Отриманню прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому). Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо управляти запасами, щоб зазначені витрати були мінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів, що сприяє економічному розвитку підприємства. Виробничі запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах, що вже вступила в сферу виробництва, але Ще не використовується безпосередньо у виробничому процесі. Отже, це предмети праці, що надійшли до споживача різного рівня, але такі, що не використовувалися і ще не піддавались переробці. Виробничі запаси розраховують у натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках. Виробничі запаси входять у число факторів, що забезпечують безпеку матеріально-технічного постачання, його гнучку роботу і виступають як "страховка" виробництва. Розмір виробничого запасу залежить: Ø від величини потреби в різних видах сировини і матеріалів; Ø від періодичності виготовлення продукції підприємствами-постачальниками; Ø від періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво; Ø від сезонності поставок матеріалів; Ø від співвідношення транзитної і складської форм постачання; Ø від розміру транзитних поставок. На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортні, підготовчі, технологічні, поточні (складські), резервні (страхові). Поточний (складський) запас призначений для безперервного забезпечення виробництва в період між двома поставками матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою Максимальний поточний запас (Пм.max) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома поставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто: Пм.max = Вд * tн де Вд - середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі; tн - інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях. Різновидом поточного є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання, сезонної заготівлі або сезонного транспортування матеріалів. Сезонний запас створюється, як правило, на зимовий період або у випадках, якщо поставки залежать від сезону року. Підготовчий запас необхідний на час підготовки доставлених на підприємство матеріалів для виробничого споживання. Він створюється тоді, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розробки, правки тощо), і визначається за формулою: Пд = Вд* tn
де tn- час на підготовку матеріалів, днів. Технологічний запас — час на підготовчі операції з виробничими запасами до можливого їх використання в технологічному процесі. Страховий запас гарантує безперервність виробництва у випадках відхилень від прийнятих інтервалів поставок. Він потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів. Його обчислюють за формулою:
Сmр = Вд* tm
де tm - час термінового поповнення запасу в днях, або за стандартних інтервалів постачання - середнє відхилення від нього. Страховий запас визначається в межах до 50% поточного запасу. Знаходження матеріалів у дорозі - транспортний запас - визначається як різниця між часом перебігу вантажу від постачальників до споживачів і часом обороту платіжних документів. Таким чином, загальний запас матеріалів становить: Ø максимальний: З м.max = Вд*(tн + tn + tm)
Ø мінімальний: З м.min = Вд*(tn + tm)
Ø середній: Зз.сер. = Вд * ( tн/2 + tn + tm)
Загальна норма виробничих запасів за видами матеріальних ресурсів у днях (Здн) визначається за формулою: Здн = Тр + Пд + Тх + Пт + Стр, де Тр - транспортний запас; Пд - підготовчий запас; Тх - технологічний запас; Пт - поточний запас; Стр - страховий (гарантійний) запас. Управління запасами — це встановлення моментів подачі замовлень на закупку чи виробництво товарів для поповнення запасів і прийняття рішень про кількість замовлень чи їх обсяг. Воно включає розробку норм запасів, їх планування, облік, аналіз, контроль за фактичним станом та оперативне регулювання. Центральне місце в системі управління запасами відводиться нормуванню. Нормування направлене на прискорення обігові коштів, вкладених у запаси. Але не менш важливим є те, що запаси повинні забезпечити ритмічність виробництва та своєчасні поставки продукції до споживача. Основними об'єктивними факторами, що впливають на нормативи виробничих запасів, є величина транзитних норм відправлення та питома вага складської форми забезпечення, які в свою чергу залежать від рівня розвитку складського господарства. Оптимальний рівень запасів для підприємств по поставках, що гарантують надійність споживачів, оцінюється в розмірі близько 90 днів обороту. Основна мета управління виробничими запасами полягає в такій організації поставок продукції виробничо-технічного призначення, за якої, з одного боку, економляться кошти на організацію поставок, утримання запасів, зменшуються втрати від мобілізації обігових коштів, від можливого псування ресурсів при їх тривалому зберіганні, а з іншого — зменшуються втрати, які можуть виникнути внаслідок дефіциту необхідної продукції. Вибір найбільш оптимальної стратегії для управління матеріально-технічними запасами залежить від попиту на ту чи іншу статтю запасів. Попит на матеріали може бути залежним чи незалежним. Коли попит безпосередньо пов'язаний з випуском продукції, він називається залежним. Оскільки плани виробництва розробляють завчасно, то залежний попит можна прогнозувати з великою ймовірністю. Якщо попит не пов'язаний з планами випуску продукції, то він називається незалежним. Якщо на матеріально-технічні ресурси є залежний попит, то їх обсяг та інтервал поставок можна визначити, виходячи з інтенсивності споживання того чи іншого ресурсу в одиницю часу, а також із мінімуму загальних витрат. Рух складських запасів матеріалів планують по системі "максимум-мінімум". Витрати матеріалів із запасу визначаються попитом або швидкістю їх використання, тобто не піддаються регулюванню запасів зі сторони управлінців. Тому вони повинні зосереджувати всю увагу на забезпечення раціонального режиму поповнення та використання матеріальних ресурсів. Величина виробничого запасу обґрунтовується його нормою, що являє собою середній на час планового періоду запас матеріалу в днях його середньодобового споживання, що планується на кінець планового періоду як перехідний. Регулювання запасів може здійснюватися за системами "максимум-мінімум", "стандартних партій", "стандартних інтервалів" тощо. Найбільш відома система — "максимум-мінімум", згідно з якою запаси поповнюються до рівня, не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи, аж поки замовлений матеріал надійде. Ця величина запасу називається "точкою замовлення" (Т33) та обчислюється за формулою:
Тз.з = Пд + Стр + Вд * tз
де tз - час у днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів. Інші системи регулювання запасів, як це видно з їх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або інтервал між ними. Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більше обігових коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та витрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а більшою мірою обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пересилання документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотний ефект: втрати й витрати, пов'язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають. Оптимальною є така партія поставки (Пм), яка забезпечує мінімальні сумарні витрати (Вм.с.) на придбання (Вм.п) і зберігання (Вм.з) матеріалів, тобто коли Вмс = Вмп + Вмз → min. Підставивши у складові цієї функції відповідні значення, одержимо:
Вм.п. = Пмр/Пм * Втз Вм.з. = Пм/2 * Цм * Квр
де Пмр - річна потреба у матеріалах; Втз -транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки; Пм - партія поставки; Цм - ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат; Квр - коефіцієнт, що враховує втрати від відвертання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів. Звідси оптимальна партія поставки обчислюється за формулою:
Пм = √(2Пмр*Втз) / (Цм * Квр)
Контроль за величиною нормативного рівня запасу матеріальних ресурсів здійснюється по системі "максимум-мінімум" за допомогою картотеки оперативного контролю забезпеченості виробництва, ЕОМ. На підставі результатів контролю вживаються необхідні заходи з регулювання рівня запасів. Розглянута вище методика нормування виробничих запасів передбачає встановлення нормативу таких запасів стосовно умов, які склалися в передплановий період. Головне їхнє призначення - забезпечити безперервність виробництва та виконання виробничих програм. Як вже зазначалось, джерелами задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах є очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок планового періоду, мобілізація внутрішніх ресурсів, поставки ресурсів за прямими господарськими зв'язками та закупки в торговельній мережі. Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами - мобілізація внутрішніх ресурсів, яка здійснюється за наступними напрямами: економія матеріалів за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, прогресивних технологій, використання вторинних ресурсів, понаднормативних залишків тощо. Забезпечення безперебійної і ритмічної роботи підприємства вимагає створення нормативної величини незавершеного виробництва, що обумовлена необхідністю наявності визначеної кількості напівфабрикатів на кожному робочому місці, в процесі їх переміщення, на випадок аварій та інших непередбачуваних обставин. Підтримання незавершеного виробництва на рівні нормальної величини досягається завдяки обліку в обсязі випуску продукції цехів підприємства його зміни на початок і кінець періоду, що планується. Величина незавершеного виробництва на початок запланованого періоду розраховується на основі даних про його наявність на кінець звітного періоду. Визначення нормативної величини незавершеного виробництва на кінець періоду, що планується, вимагає проведення більш ретельних розрахунків, оскільки вона залежить від багатьох факторів. Нормативна величина незавершеного виробництва розраховується в натуральному і вартісному вираження з врахуванням типу виробництва і методів його організації. У масовому виробництві на величину незавершеного виробництва здійснюють вплив наступні фактори: число робочих місць, кількість виробів, що одночасно знаходяться на одному робочому місці, спосіб передачі деталей (вузлів) з однієї ділянки на іншу, план виробництва та собівартість одиниці продукції. У серійному виробництві нормативна величина незавершеного виробництва залежить від середньоденного випуску певної продукції, тривалості виробничого циклу, коефіцієнта готовності виробу і його собівартості. В одиничному виробництві величина незавершеного виробництва залежить від коефіцієнта готовності виробу і його собівартості. Для оцінки незавершеного виробництва в гуртових цінах використовують коефіцієнт перерахунку, який розраховується відношенням обсягу продукції, що випускається, в гуртових цінах до її собівартості. Величину очікуваних залишків на початок планового періоду (3оч) визначають за формулою: Зоч = Зф + Ноч – Воч, грн. де Зф - фактичний залишок на перше число місяця, в якому розробляється план постачання; Ноч - очікуване надходження на підприємство матеріалів даного виду за період від дати, на яку встановлений фактичний залишок, і до початку планового періоду; Воч - очікувані витрати даного виду матеріалів за той самий період. Інформація про фактичні залишки матеріальних ресурсів на складах і в цехах підприємства знаходиться в матеріальних картках, оборотних відомостях та інших аналітичних документах. Ці дані беруться станом на перше число місяця. Залежно від наявних залишків матеріальних ресурсів та обсягу закупівель матеріальних ресурсів встановлюється можливий вид закупівлі. Відомі наступні види закупівель: Ø безпосередньо у виробника (за прямими зв'язками); Ø гуртові закупівлі через посередника або біржу; Ø закупівлі дрібними партіями в магазинах роздрібної торгівлі; Ø закупівлі через торги. Закупівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв'язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв'язками поставляються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями й складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими зв'язками. Ті ресурси, які потрібні в невеликій кількості, періодично або нерегулярно, економніше буває купувати у посередників - гуртових фірм і магазинів. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу і територіально розміщуються неподалік від підприємств та організацій-споживачів. Нерегулярна або періодична закупівля матеріально-технічних ресурсів, передусім з однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується інформація про продаж продукції та рівень поточних цін. Через гуртову торгівлю закуповуються матеріали і сировина невеликими партіями або проводяться термінові закупівлі для забезпечення безперебійного ходу виробництва. Досить поширеними є закупівлі через біржі й аукціони. Через них промислові підприємства закуповують сировину, при цьому на ціну впливають різкі сезонні і кон'юнктурні коливання. Так закуповують велику частину сільськогосподарської сировини підприємства харчової, шкіряної і текстильної промисловості. У даний час вид закупівель через проведення торгів застосовується при закупівлях машин, а також великих партій сировини. Покупці, що прийняли рішення про закупівлю яких-небудь видів продукції, створюють тендерні комітети, до складу яких входять технічні і комерційні експерти, представники адміністрації. Головою тендерного комітету, як правило, призначається керівник підприємства, що закуповує матеріальні ресурси. Тендерні комітети організовують роботу з проведення торгів: публікують оголошення про торги, поширюють умови торгів між учасниками, аналізують пропозиції потенційних продавців, приймають рішення про передачу замовлення. Умови торгів включають технічні і комерційні умови контрактів, що будуть підписані між покупцями і постачальниками, що виграли торги. У такий спосіб при закупівлі через торги покупець оголошує конкурс серед продавців (постачальників) на певний товар із заздалегідь установленими умовами і характеристиками і після порівняння отриманих пропозицій підписує контракт із продавцем, що запропонував товар на більш вигідних для покупця умовах. Конкурсні торги (тендери) - це спосіб закупівлі ресурсів. Торги (тендери) - спосіб замовлення, згідно з яким переможцем визначається учасник торгів, проведених відповідно до Порядку проведення торгів. Здійснення закупівель через тендери відбувається за такими напрямами: 1. Закупівля товарів, робіт, послуг у межах держзамовлення; 2. Закупівля товарів, робіт і послуг за державні кошти; 3. Закупівля в рамках реалізації проектів, що фінансуються за рахунок державних коштів; 4. Закупівля, яка здійснюється у межах проектів, що їх фінансують міжнародні фінансові організації; 5. Закупівля ресурсів для інвестиційних проектів у рамках проектного фінансування. Щодо правового забезпечення проведення торгів існує Порядок проведення торгів відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25 грудня 2002 року №1455 "Про затвердження Порядку придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюються НКРЕ" та "Положення про порядок створення та головні функції тендерних комітетів щодо організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти", затверджене наказом Міністерства економіки України від 26 грудня 2000 року. Для кожного виду сировини або матеріалів може бути обраний будь-який вид закупівлі, а також їх поєднання. Розробка плану закупівель завершується складанням бюджету постачання підприємства. План закупівель повинен бути узгоджений із кошторисом витрат на виробництво. Таким чином, план закупівель є важливою частиною планів підприємства. Він визначає потребу в матеріально-технічних ресурсах для виробничої діяльності підприємства. Включає показники: обсягу та номенклатури матеріалів та сировини, що постачаються (в натуральному та вартісному вираженні), ціни на них, найменування постачальників, терміни постачань і т.д. Планування закупівель враховує фактори, що впливають на цей процес і дозволяють раціонально обґрунтовувати витрати підприємства, а саме: виробничі, споживчі, транспортні, організаційні, комерційні тощо. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.033 сек.) |