|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Вивчення сегментів ринку – визначення необхідної номенклатури продукціїСеред критеріїв групи "А" прикладом географічної сегментації може бути експорт в тропічні країни, країни скандинавського ринку, в країни ЄЕС. Зрозуміло, що тут важливо враховувати не тільки національні традиції і переваги, але і особливості економічної ситуації (фінансовий стан, податки, форми контролю експорту та інші), кліматичні і інші особливості. Серед фірмово-демографічних характеристик особливе місце займають виробничо-економічні параметри підприємства-споживача, специфіка його приналежності до того чи іншого сектора економіки, використовувані форми господарювання, традиції та імідж підприємства. Галузева сегментація ринку виробничих підприємств виражена. Що стосується техніко-прикладних сегментів ринку, то вони визначаються сукупністю технічних прийомів, використовуваних виробником. Сегменти ринку, які орієнтовані на продаж індивідуальним споживачам (група "Б"), найбільш різноманітні. Серед соціально-демографічних характеристик у відповідності, наприклад, ринку приладдя для гоління – інформація про кількість чоловіків та жінок, яким за 16; для визначення тиражу вузівського підручника – інформація про кількість студентів відповідного профілю підготовки; скільки та яких колес треба в даній місцевості – інформація про кількість автотехніки та її спеціалізацію. Соціально-економічні сегменти ринку споріднені з соціально-демографічними, але пов’язані з рівнем життя конкретних соціальних груп, які володіють дорогими предметами довготривалого користування. Сегменти, які орієнтовані на особливості споживання, враховують гурманів заморожених продуктів, радіолюбителів, які переважно купляють окремі деталі для подальшого складання, домогосподарок, які закупляють продукти на тиждень й т.і. Сегменти, які орієнтовані на засоби масової комунікації, активно використовуються при плануванні рекламних кампаній, враховують цільові групи людей, які дивляться окремі телепередачі, або які слухають радіо, в звичний час, які читають певні газети, або виписують галузеві журнали і інш. Сегменти, які враховують "життєвий стиль", формуються на основі виявлення різниці в далекоглядних ціннісних орієнтаціях людей, та в їх життєвих привичках. Психологія та "життєвий стиль" споживачів тісно переплітаються між собою, але з ідеологічним устроєм, переконаннями різних груп людей. Межі ідеологічних сегментів часто незрозумілі, але потребують особливої делікатності у зверненні до них. Ось, приклад, "настройки" на визначений ідеологічний сегмент, між іншим, дуже широкий: "Під час Олімпійських ігор в Сеулі, техніка фірми "Самсунг" допомогла налаштувати людей планети на хвилю миру, гармонії та прогресу". Критерії сегментації ринку, які відносяться до групи "В", тобто випливають з ринкової стратегії, враховують власні можливості виробництва, технології, пропонування додаткових послуг. Підприємства можуть бути орієнтовані на продаж товарів фермерам, малозабезпеченим споживачам дешевої продукції, на виконання замовлень по пошти й т.і. Сегменти ринку, виділені з різних причин, неминуче накладаються, взаємоперетинаються. Класичний приклад цього дає фірма "Бенетон": "Ми випускаємо в’язальні вироби (окремий сегмент товару та технологія його виготовленння) для дуже молодої (соціально-демографічний сегмент) й прагнучої до моди (психологічний сегмент) публіки та збуваємо через роздрібну торгівлю (сегмент стратегії і збуту)." Після того як проведена сегментація, визначається ємкість потенційного ринку. Вона визначається, як в натуральному, так й в вартісному виразі. Обліку підлягає щорічна кількість збутового товару, можливі зміни, динаміка ринкового потенціалу. Щоб вияснити більш конкретно питому вагу підприємства на ринку, потрібно добре знати своїх конкурентів, їх стратегію поведінки. Маркетологи повинні враховувати становище та тенденції розвитку підприємництва й споживання в конкретній країні (регіоні), платоспроможність населення, рівень інфляції, склад споживчого кошика та його вартість, прибутки на душу населення (в тому числі по верствам й групам), розвиток системи кредитування промислових підприємств й т.і. Значення юридичного середовища дозволяє володіти інформацією про рівень правового, державного та суспільного регулювання підприємництва, конкуренції, системи захисту споживачів. Особливе місце в інформації повинні займати дані про характеристики народонаселення та тенденцій розвитку. Для ефективного маркетингу важливі абсолютні розміри населення, його географічний розподіл, щільність, мобільність, віковий та статевий розподіл, рівень народжуваності та смертності, кількість шлюбів й розлучень, расова, релігійна, етнічна структури. Серед визначених тенденцій змін демографічного середовища – підвищення питомої ваги людей похилого віку. Значне місце посідають оцінки й тенденції географічного характеру в розвитку та динаміці народонаселення: по осям: "Захід-Схід", "Північ- Південь"; більш локальні переміщення з сільських районів в міські, з міст в приміські, переміщення з причин релігійних, етнічних, расових, з якими в останній час частіше зіштовхується наше суспільство і народне господарство. На кінець, дуже важлива інформація про позиції покупця, вміння маркетолога ввійти в становище покупця, оцінити його ситуацію з середини. Як не вистачає нам інформації подібного роду. Джерела маркетингової інформації різноманітні. Перш за все це державні органи управління, статистики, інформації, друку та телебачення, соціологічні інститути. Слід виділити інформаційну продукцію органів стандартизації, як міжнародних так й національних. Ще одне джерело – власна інформація різних фірм, асоціацій виробників, товариств споживачів, а також торгових, посередницьких та інших спеціалізованих організацій, спеціалістів-експертів, а також прямий контакт фірми з потенційними споживачами, в сукупності з методами соціологічних, експерементально-збутових досліджень ринку, анкетними і телефонними опитуваннями, споживчими конференціями, експерементальними продажами, аукціонами й т.і. Різноманітні способи обробки та аналізу маркетингової інформації. Це – оціночна шкала й профілі потреб, діаграми та графіки, які дозволяють виявити співвідношення сил, тенденції в динаміці розвитку, експертні оцінки. В цілому, на думку спеціалістів, інформаційна діяльність, яка забезпечує складання прогнозів і рекомендацій, займає від 1/3 до 1/2 всього часу на розробку концепції маркетингу. Існує декілька передумов успіху в маркетинговій діяльності: інформаційні, кадрові, організаційні та фінансові. Щоб створити потрібні кадрові передумови, важливо перш за все визначити чи достатня кількість працівників працює над проблемами маркетингу, і власне, збуту, чи відповідає ємкості ринку. Але значно більш серйозне питання – якість маркетингової підготовки спеціалістів, їх вміння представляти товар в вигідному регіоні, знаходити контакт з клієнтами, зосереджуватися на вирішенні їх проблем за допомогою послуг фірми. Організаційні передумови – це структура спеціалізованих служб маркетингу, наявність і місце в ієрархії посад спеціалістів-маркетологів, питання формування торгових і інших представництв, філіалів. Для досягнення бажаних цілей потрібно створити відповідні фінансові передумови. Фінансувати маркетингову діяльність за кінцевим принципом, за методом "стільки ж, скільки раніше, і ще трохи", або навіть в процентах від об’єму продаж, диференційовано по стадіям життєвого циклу окремих товарів – означає провалити намічену програму. Фінансування повинно відповідати спільним цілям і стратегії маркетингу. Вимагати віддачу від спеціалізованих служб маркетингу можливо тільки в розумних межах, з врахуванням реальних фінансових витрат. Перечислені передумови маркетингового успіху взаємопов’язані. Важливо сформулювати всю сукупність вимог в комплексі, в відповідності з вибраною концепцією маркетингу, його стратегією. Комбіноване та координоване використання різноманітних інструментів маркетінгу, які мають назву "маркетинг-мікс" (змішаний), виникло як своєрідна реакція на розповсюдження в економіці ситуацій надійності та ризику, коли неможливо запропонувати однозначний алгоритм вірного рішення, поскільки кількість можливих комбінацій факторів значно велика, а результати діяльності в цих умовах неможливо надійно розрахувати. В цілому комплексна стратегія змішаного маркетингу визначається позиціями і взаємодіями у відношенні наступних об’єктів: комплексний продукт (власне продукт, асортимент, сервіс), комплексна ціна (ціна реалізації, ціна споживання, умови оплати), комплексний розподіл (склад, постачання, робота з клієнтами, канали збуту, організація продажу) та комплекс комунікацій (реклама). Наприклад, що робити виробнику, якщо на його складах надлишок готової продукції: - зменшити обсяг виробництва, зменшити ціну, збільшити витрати на рекламу, пошукати нові сегменти ринку, або канали збуту? А можливо, давно потрібно змінити асортимент та номенклатуру товару, підготуватися до випуску нового, або модифікованого продукту? Загальний розподіл акцентів проводиться в відповідності з цілями, ситуаціями та можливостями фірми, з врахуванням позиції конкурентів. Потім ідуть ступені відбору рішень. Визначаються ті елементи стратегії, які придатні для даного підприємства. Наступний крок – визначення можливих альтернатив для кожного з відібраних компонентів. Потім вибирається ключева ланка, із неї формується дерево альтернативного ланцюга. Після цього починається етап оцінки за допомогою експертів можливих варіантів комплексної стратегії. Отримані співвідношення сумарних оцінок результатів і витрат співставляються між собою, а також, з можливостями фірми. Тільки після цього формуються програми, а потім й конкретні плани та бюджети. План маркетингу відкривається формулюванням головних цілей та основних шляхів їх досягнення. Перша, значна, частина плану – характеристика поточної маркетингової ситуації. Вона включає інформацію про розміри, структуру, ріст (зниження) ринку, запитів покупців, конкуренцію та канали розподілу товарів. Наступна частина – аналіз можливостей, сильних і слабких сторін фірми та її конкурентів. Основна частина плану – розділ "Фінансові та маркетингові цілі та задачі". Тут можуть бути визначені швидкість обороту капіталовкладень, питома вага чистого прибутку, рух готівки та інш. Розділ "Стратегія маркетингу" – по суті план гри, яка включає базову ланку вибраних варіантів рішень з деякими запасними альтернативами. На цій основі формується програма дій, яка відповідає на запитання "Що конкретно повинно бути зроблено? Коли це необхідно здійснити? Хто цим займеться? Скільки це буде коштувати? Що ми будемо виробляти (продавати)?" Ще один розділ плану, який випливає з попереднього, – баланс планових доходів та витрат. І, на кінець, остання частина плану – контроль та регулювання реалізації запланованих дій. Після того, як загальний план й бюджет маркетингу сформульовані, уточнюються плани та бюджети по окремим напрямкам маркетингової діяльності (асортименту та номенклатури, реклами, збуту та ін.).
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |