АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Моделі оптимізації запасів

Читайте также:
  1. I.4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
  2. Аналітичні показники та середні характеристики рядів динаміки. Трендові моделі
  3. Вибір моделі грошового потоку
  4. Вибір моделі транспортного засобу
  5. Витратні моделі економічної рівноваги. Моделі “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”.
  6. Вихідні дані для оптимізації ковбасного виробництва
  7. Вихідні дані для побудови робочої моделі (формули розрахунку)
  8. Вихідні дані до практичного заняття №6. «Побудова прогнозної моделі з використанням регресійно-кореляційної моделі»
  9. Відповідно до моделі САРМ
  10. Графічне представлення розходу та поповнення запасів.
  11. Дати порівняльний економічний аналіз задачі 1 та задачі 2 за результатами оптимізації. Визначити кращу модель.
  12. Дерева рішень і моделі багатоатрибутної корисності

Нині розроблено багато моделей оптимізації товарних запасів. Розгля­немо найбільш перспективні з погляду їх використання.

Статичні моделі можуть застосовуватися в одноразо­вих закупівлях товарів для продажу протягом відносно три­валого періоду (наприклад, сезону). Основне завдання під час розробки статичних моделей — це визначення опти­мального розміру закупівлі товару, якщо відомо розподіл ймовірностей попиту на майбутній період, втрати в розрахунку на одини­цю товару (U1) при завезенні товарів у розмірі, більшому за попит, і (U2) при завезенні менше необхідної кількості. Доведено, що оптимальний розмір завезення (g°) задовольняє нерівність

 

р (г ≤ g° - 1) < U2 / (U1 + U2) < р (г ≤ g°).

 

При цьому необхідно на основі прогнозу попиту (г) розрахувати куму­лятивну (нагромаджену) його ймовірність рР(г< g°), тобто суму ймовірно­стей до значення (g°) включно, або максимальний рівень (верхній макси­мум) ймовірності продажу певної кількості товарів. Розрахунки ймовір­ності обсягу попиту на майбутній період можуть бути виконані в межах допустимої погрішності на основі даних продажу за попередній період.

Динамічні моделі управління запасами використовуються частіше, ніж статичні. Існує багато їх різновидностей; вибір оптимального варіанту обумовлений характером змін попиту і шириною асортименту товарів. Це, в свою чергу, впливає на обсяг інформації, періодичність і порядок її збо­ру та обробки.

Моделі попереднього контролю запасів застосовують для товарів про­стого асортименту, стабільного попиту. Практично вони функціонують у детермінованому режимі: відомий розмір попиту, безперебійність його задоволення, товар продається без залишку, замовлення виконується мит­тєво, дефіцит товарів не допустимий. Необхідно до початку впровадження моделі отримати інформацію про критерій оптимальності, попит, наявні обмеження, умови функціонування, системи управління запасами в май­бутньому.

Ці дані можуть бути отримані внаслідок теоретичного або експеримен­тального дослідження, або ж задані з урахуванням можливостей і очікува­них умов функціонування системи в майбутньому. Виходячи з цього, ви­значається розмір партії завезення товарів; автоматично завозиться товар без внесення будь-яких коректив навіть за можливих змін умов функціо­нування системи.

Оптимальний розмір партії завезення (g°), який забезпечує мінімум сукупних затрат на управління запасами (на замовлення, завезення, збе­рігання), визначається за формулою Вілсона

 

g° = √(2D*C1 / (G *C2)

 

де D - загальний обсяг попиту в натуральних показниках за весь період постачання;

G, С1 - затрати на замовлення і завезення однієї партії товарів;

С2 - затрати на зберігання одиниці товару за одиницю часу.

За допомогою формули Вілсона можна визначити також оптимальний період завезення товарів (Т0) і оптимальний розмір затрат (U°) на управлін­ня запасами:

 

T° = √(2D*C1 / (D *C2);

 

U0 = √(2D*C1 / (G *C2)

 

Разом з тим, існуючий порядок групування витрат обігу за родом затрат без урахування виду операцій утруднює використання цієї формули.

У той же час і за існуючого порядку звітності можливе використання формули Вілсона. Виходячи з того, що за окремими групами товарів відно­шення між затратами на їх замовлення, завезення С1 і зберігання С2 прагне до деякої сталої величини (К), яка в звітності може бути визначена на основі даних за попередній період і екстрапольована, формула Вілсона внаслідок нескладних перетворень може бути подана у вигляді.

 

g° = К√ D

 

При цьому

К = ∑ К√ D∑n

 

де n - кількість партій завезення за час G

Моделі безперервного контролю запасів передбачають оперативне прийняття рішень у певні моменти, на основі нової інформації про стан системи, що постійно надходить, обробляється і накопичується: попит, за­паси, надходження і продаж товарів.

Релаксаційна модель — одна з найпростіших цього класу. Замовлення подається після того, як вичерпано запас товарів попереднього завезення. У зв'язку з цим період завезення має різну тривалість залежно від змін попиту. Час виконання замовлення у цьому випадку приймається рівним нулю, тобто замовлення виконується миттєво. Розмір партії завезення повинен бути оптимальним; він визначається за формулою Вілсона. Отже, максимальний розмір запасу - величина стала, а мінімальний може бути приведений до нуля. У моделях такого класу виключається можливість перебоїв у продажу. Але необхідно постійне спостереження за станом за­пасів, що пов'язано з великими експлуатаційними затратами.

Модель з фіксованим розміром замовлення, яку інколи називають моделлю мінімального рівня, методом двох складів, або ж двобункерною системою, — одна з основних моделей безперервного контролю, яка найбільш часто використовується. Вона також передбачає постійний опти­мальний розмір завезення (g°), який визначається за формулою Вілсона.

Замовлення подається при зменшенні запасів критичного рівня – точки замовлення. На його виконання потрібен певний час, тому він повинен бути відомий заздалегідь. Цей час може бути фіксованим або випадковим з можливими коливаннями навколо якогось середнього значення.

Точка замовлення (Р) – розмір запасу, за якого подається замовлення на завезення товару, визначається кількість товару, яка може бути реалі­зована за інтервал виконання замовлення, тобто добутком очікуваного розміру одноденного продажу (Dо) на величину цього інтервалу (r). У най­простішому випадку, коли попит постійний, розмір його відомий і інтер­вал виконання замовлення фіксований, точка замовлення визначається так:

 

Р = Do*r

 

Якщо попит - величина змінна, то в розрахунок береться середньоден­ний попит (Dd). Точку замовлення в цьому випадку визначають за форму­лою^

 

P = Dd * r

 

Однак при встановленні точки замовлення за наведеною формулою мали би місце часті перебої в продажу, оскільки попит схильний до коливань стохастичного характеру, і в інтервалі виконання замовлення (у моменти перевищення попиту над його середнім значенням) запаси були би вичер­пані, що і зумовило б перебої в торгівлі. У зв'язку з цим необхідно мати гарантійний (страховий) запас товарів.

Страховий запас (S) - це середній розмір мінімального запасу товарів, який забезпечує безперебійний продаж в інтервалі виконання замовлення з ймовірністю, зумовленою особливостями функціонування запасів - ко­ливаннями попиту, пропозиції, інтервалу виконання замовлення тощо, який визначається за формулою

 

S = B + (g°/2)

 

Слід зазначити, що застосування страхового запасу, яке забезпечує збільшення надійності постачання товарами, призводить до збільшення середнього розміру запасів, а отже, і до збільшення затрат на утворення, зберігання і управління запасами.

Жоден з цих методів не є досконалим; усі вони розроблені на основі довготривалого досвіду і тому є суто емпіричними. Не можна видати і апрі­орну рекомендацію: який з них застосовувати, щоби отримати найкращий результат. Це залежить від дії конкретних факторів. Торговельній органі­зації слід оцінити (можливо, і апробувати) різні методи і обрати той, який найбільше підходить саме для неї. Найкращим, безперечно, вважається той метод, за якого споживачі будуть задоволені роботою підприємства; будуть виключені випадки відсутності товарів у продажу, рівень запасів оптимальний, товарооборотність - прийнятна


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)