Види комерційних структур на міжнародному ринку

Самою більшою торговою угодою на міжнародній арені, яка регулювала світову торгівлю, являлась Генеральна угода по тарифах і торгівлі (ГАТТ) підписана більш ніж 130-ма країнами світу.

В 1994 році ГАТТ була замінена новою угодою, яка об’єднала країни у Всесвітню торгову організацію (ВТО).

ВТО приділяє велику увагу захисту потенційних, ліцензійних, авторських прав, а також прав на торгову марку.

Піратські копіювання продуктів нанесло багато міліонні збитки США, Європейській спілці і Японії.

Для вирішення цих спірних питань і конфліктів, які виникали в міжнародній торгівлі в рамках ВТО був створений суд ВТО.

Для успішного вирішення міжнародних питань в торгівлі була створена в 1969 році спілка ООН по торгівлі і її розвитку – ЮНКТАД, виконавчим органом якої являється Рада по торгівлі і розвитку.

Основна ціль ЮНКТАД - заохочувати міжнародну торгівлю між країнами з різним рівнем розвитку, які мають різні соціальні і економічні системи.

Окрім ВТО і ЮНКТАД суттєву роль в розвитку міжнародної торгівлі відіграє Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (всесвітній банк) – виділення інвестицій і пільгових кредитів для фінансування проектів які направлені на економічний ріст і розвиток національної економіки країн що розвиваються.

Все більший вплив на світову економіку мають міжнародні торгові коаліції.

Створення їх здійснюється у цілях захисту регіональних ринків від зовнішнього імпорту, а також для ефективного використання більш вигідних умов того чи іншого регіону або країни.

На даний час на міжнародній арені успішно функціонують 5 міждержавних інтеграційних економічних коаліцій:

1. Європейський союз в склад якого входять: Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція.

Характерні риси співпраці ЄС:

Ø відсутність торгових і таможних бар’єрів між країнами ЄС

Ø вільне пересування капіталу, продуктів, послуг і робочої сили;

Ø загальна (спільна) зовнішня торгова політика по відношенню до країн поза союзом;

Ø загальна економічна політика, яка направлена на зниження інфляції, стабілізації приросту валового продукту, зменшення зовнішньої державної заборгованості;

Ø створення центральних регулюючих органів союзу: Комісія ЄС; Парламент ЄС, Суд ЄС, Фонд і Центральний банк.

1. Європейська асоціація вільної торгівлі: Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія, Швеція. Пізніше вступили: Ісландія, Фінляндія, Ліштинштейн.
2. Асоціація держав Південно-Східної Азії: Індонезія, Бруней, Малайзія, Тайланд, Сингапур, Філіпіни, і інш.
3. Коаліція була створена під тиском Китаю, США і В`єтнаму в цілях стабілізації економічного розвитку даного регіону.

В 1993 році країни АСЕАН підписали угоду про поступове зняття всіх торгових бар’єрів, щоб в 2008 році утворити AFTA – Азіатську зону вільної торгівлі.

1. НАФТА – угода про Вільну торгівлю країн Північної Америки. Включає три країни – США, Канада, Мексика. Загальний ринок коаліції (створена в 1993 році) нараховує» 380 млн. споживачів. В найближчий час має ввійти в коаліцію Аргентина і Чілі.
2. АТЕС – Азіатсько Тихоокеанська Економічна співпраця: Австралія, Канада, Чілі, Філіпіни, Індонезія, Японія, Китай, Південна Корея, Тайвань, Тайланд і США.

Перспектива розвитку Тихоокеанського регіону передбачає перетворити його в самий важливий економічний центр на планеті.

Це обумовлено наявністю великого вільного капіталу, природних ресурсів, високих технологій і великого ринку збуту виробленої продукції.

На даний час в світовій практиці більше половини загального об’єму товарного обігу на зовнішньому ринку здійснюється за допомогою оптово посередницьких фірм і компаній, що дає змогу в значній мірі підвищити ефективність результатів комерційної діяльності, ускорити оборот капіталу за рахунок підвищення якості торгівлі.

На міжнародній арені найбільш розповсюдженими видами оптово-посередницьких структур являється:

- експортні і імпортні торгові фірми;

- агентські фірми зі своїм штатом експортних і імпортних агентів;

- міжнародні дистриб’юторські фірми;

- комісійні експортні і імпортні фірми;

- міжнародні торгові дома в виді кредитних транснаціональних корпорацій.

Як показує світовий досвід ці об’єднання можуть створювати міцні зв’язки між виробниками і споживачами товарів незалежно від границь регіонів і держав і тим самим підвищити якість торгівлі на світовому ринку.

Основні принципи, якими керуються міжнародні комерційні організації це:

• повна повага національного суверенітету;
• невід’ємний суверенітет держав над їх природними ресурсами, матеріальними цінностями і економічною діяльністю;
• не втручання у внутрішні і міжурядові справи;
• право держави на контролювання і регулювання діяльності міжнародної фірми;
• використання міжнародного права, захист законної діяльності.

Серед основних направлень організації комерційній діяльності оптово посередницьких структур на зовнішніх ринках являються:

§ продаж і закупівля товарів на території країн;

§ надання максимально можливого об’єму послуг для вирішення багато численних проблем збуту, його активізації, включаючи консультації, сервіс, ремонт, гарантії, установки, монтаж, і інші.

Поиск по сайту: