Біржова торгівля в Радянській Україні

Впровадження радянською державою нової економічної політики, що базувалась на певних елементах ринкової економіки, природно, сприяло відродженню біржової діяльності в усіх регіонах радянської імперії. Відновили свою діяльність і 11 товарних бірж, що діяли на території нашої країни до жовтневого перевороту 1917 р. Це було зумовлено тим, що державна торгівля була в зародковому стані, а державна промисловість ще не вийшла на ринок. У цій ситуації Рада праці і оборони СРСР, якій пізніше були підпорядковані біржі,

видає постанову "Про біржі", в якій чітко формулюються принципи їх діяльності. Було рекомендовано всім організаціям вступити в члени біржі, відвідувати біржові торги, всі торгові операції здійснювати переважно через біржу і керуватись біржовими цінами. Жодне державне підприємство не мало права реалізувати свою продукцію за цінами, нижчими за біржові.

У цей час на оптових ринках поруч з кооперативними організаціями з'явилися державна торгівля і промисловість. Вони, як правило, і ставали засновниками бірж. Основними товарами біржового обігу були на той час продовольство і фуражне зерно, частка яких досягла 80%. Здійснювалась торгівля також вовною, текстильною сировиною, шкірою та виробами з неї, металопродукцією і паливом.

На біржовому ринку працювали в основному державні структури, що були, як правило, в ролі покупців. Частка приватних учасників була низькою через їх нечисельність, а також небажання показати на біржах обсяги своїх угод. Держава використовувала біржі як систему контролю за державною торгівлею, з цією метою було прийнято постанову про обов'язкову реєстрацію на біржі всіх угод, що їх укладали державні підприємства.

Радянська біржа була в залежному становищі в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності органами влади. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого - визначати економічну сутність біржі.

Заборонялись спекулятивні операції, в тому числі термінові угоди з товаром і цінними паперами, суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.

Особливість тогочасних бірж полягала й у тому, що вони були не тільки організованим ринком, а й складовою процесу державного регулювання ринку. Організаційною особливістю радянських бірж було й те, що при них існували реєстраційні бюро позабіржових угод, які враховували і контролювали позабіржовий оптовий товарообіг.

Незважаючи на деякі демократичні поступки, товарна біржа дедалі більше характеризувалася як додатковий інструмент реалізації тогочасної планової економічної політики держави.

На посередницьку діяльність бірж негативно впливали жорстке планування і монополізація збуту. Держава однозначно заявила, що ринок як вільна гра сил повинен мати переваги соціалістичної спрямованості за рахунок прогресуючого зменшення несоціалістичних моментів. Посилюється тиск на біржі і з боку контролюючих органів, величезної армії чиновників різних рівнів. Доходило навіть до того, що біржі були зобов'язані погоджувати випуск інформаційного бюлетеня з котируваннями цін з місцевими чекістами. Повсюдно велись розмови про планове господарювання, ліквідацію куркулів, ворогів побудови нової держави.

У міру зміцнення принципів централізованого планування збут промислових товарів почав здійснюватися на основі державних планів ввезення і генеральних договорів. Монопольним з боку держави стало і вивезення продукції. Здійснювався комплекс заходів, щоб забезпечити державне керівництво і на ринку сільськогосподарської продукції.

Таким чином, торговельне посередництво бірж і їх роль у становленні ринкових відносин почали обмежуватись лише не запланованими в централізованому порядку товарами. А через постійне перевищення попиту над пропозицією товару визначення цін та розподіл товарних потоків ставали неактуальним.

Біржовий ринок, а отже, і біржі звинувачували в тому, що вони протиставляють себе інтересам держави, яка бореться зі стихійним ринком; призводять до ускладнень у роботі з Наркомторгом, адміністративні функції якого більш ефективно діють на ринок, ніж один моральний авторитет біржі; що біржі дорого обходяться державі. Зусилля державного регулювання економіки під однопартійним диктатом призвело до згортання нової економічної політики.

У 1927 р. на засіданні Раднаркому було прийнято рішення про перегляд функцій бірж і скорочення їх кількості. У результаті з 18 бірж, що діяли на той час в Україні, залишилось лише чотири, а до кінця 1930 р. перестали працювати й вони.

Так і не розвинувшись, біржовий ринок України зупинився більш ніж на півстоліття, тоді як у країнах з ринковою економікою він продовжував розвиватись і вдосконалюватись.

Поиск по сайту: