Брокерське обслуговування за дорученням

Угода-доручення (у зарубіжній практиці наказ-доручення клієнта брокеру, що узгоджується переважно по телефону) укладається між клієнтом і брокерською фірмою (конторою) на здійснення конкретної угоди купівлі-продажу товару на біржі. По суті, ця угода є частиною угоди на брокерське обслуговування, його продовженням, конкретизацією.

При цьому практично можливі два варіанти:

• укладення угоди-доручення, виходячи з умов, передбачених в угоді на брокерське обслуговування;

• укладення угоди-доручення без укладання угоди на брокерське обслуговування за разовими контрактами між брокером і клієнтом або при здійсненні угоди брокерською конторою. Цей варіант супроводжується для брокера підвищеним ризиком у разі невиконання клієнтом зобов'язань, тому особливі умови угоди рекомендується доповнити положенням про відповідальність сторін і санкції в разі невиконання взятих зобов'язань. Це дасть змогу брокерській фірмі позбутися ненадійних клієнтів (так званих повітряних продавців, які не мають власного товару і лише намагаються заробити на нелегальному посередництві).

В умовах, коли переважають випадкові, разові зв'язки, клієнти і брокери повинні особливо уважно підходити до заповнення угоди-доручення та її документального підтвердження, оскільки, на відміну від угоди на брокерське обслуговування, угода-доручення передбачає реальні дії і зобов'язання, за невиконання яких сторони несуть повну відповідальність. Потрібно пам'ятати, що умови угоди-доручення в майбутньому стають основою для оформлення біржового контракту.

При укладенні угоди-доручення брокер повинен вимагати від клієнта оформлення доручення на право здійснення угоди від його імені, якщо угода на брокерське обслуговування раніше не укладалася і такого доручення не було. Слід перевірити повноваження представника клієнта, який відвідав брокерську фірму.

При оформленні угоди-доручення важливо не забувати про зазначення коду клієнта і порядкового номера угоди (згідно з реєстрацією у брокерській фірмі), запис даних посадових осіб, які мають право укладати угоди від імені клієнта (директор, його заступник).

Перед укладенням угоди брокер повинен переконатися, що керівник підприємства, з яким він вступає в договірні відносини, має право підпису угоди.

Щоб уникнути можливих непорозумінь і збитків при укладанні угод, які підписує директор із посиланням на те, що він діє відповідно до статуту підприємства, необхідно вимагати надання статуту і уважно ознайомитися з його текстом. При цьому слід з'ясувати, чи справді статутом надано право керівнику укладати такі угоди і чи не потрібно заручитись ще дозволом відповідного органу управління підприємством.

Важливо також звернути увагу на обумовлення статутом майнових прав підприємства. Підприємство-власник має право здійснювати будь-які не заборонені статутом угоди щодо власного майна. Підприємство, яке не є власником майна, яким воно користується (державні підприємства, кооперативні підприємства), може робити це на правах управління або повного господарського ведення. У першо-

му випадку власник майна, переданого підприємству, визначає в статуті режим його використання і посадову особу, яка має право укладати відповідні угоди щодо розпорядження майном. У другому випадку, коли власник не визначив у статуті обмежень на розпорядження майном, переданим підприємству, він, по суті, передав йому всі права на володіння ним. Тобто в цьому разі підприємство — невлас-ник майна може його продавати, обмінювати, здавати в оренду тощо.

В угоді-дорученні ціна товару, його кількість, сума угоди, розмір брокерської винагороди повинні зазначатись цифрами і літерами. У пункті "Якість товару" потрібно зазначити номер стандарту або технічної умови, стан продукції тощо.

Формулювання окремих умов угоди не повинно допускати двозначності їх тлумачення, що на практиці часто призводить до виникнення суперечок при виконанні біржових контрактів і розрахунків клієнтів з брокерами.

При оформленні доручення необхідно чітко зазначити такі умови:

• місцезнаходження товару (при оформленні угоди-доручення на продаж), документально підтвердити продавцем надання брокеру складської розписки, а також письмової гарантії покупця товару на його оплату (складська розписка не обов'язкова, якщо в угоді обумовлено стягнення штрафу з продавця за недопоставку товару);

• конкретний термін і умови поставки товару (самовивезення тощо), умови франкування (відповідальні за транспортні витрати, витрати на завантаження-розвантаження товару), форми розрахунків за поставлений (переданий) товар (попередня оплата, акредитив, інкасо та ін.);

• форми і розміри оплати за брокерські послуги, а також умови розрахунків клієнта з брокером (брокери віддають перевагу акредитивній формі).

За наявності угоди на брокерське обслуговування, особливо у відносинах з постійними клієнтами, необхідність у деяких документах відпадає. Так, якщо в договорі на брокерське обслуговування обумовлено всі гарантії виконання угод і відповідальність клієнта, то немає необхідності брати з нього складську розписку або гарантійний лист.

При укладанні договорів між брокерами і клієнтами потрібно запобігати можливості диктування клієнтами не завжди реальних умов (особливо тих, що стосуються цін, способу доставки товару і форм розрахунків за нього). У таких випадках, незважаючи на безумовне право клієнта пропонувати власні умови і на включенні їх в угоду, брокер повинен оцінювати їх реальність, враховуючи кон'юнктуру біржової торгівлі, і обирати оптимальний варіант вигідних для обох сторін вимог.

Необхідно враховувати, що брокер зобов'язаний переконатися в наявності і якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови угод.

Угода-доручення або інший документ, що його замінює, є підставою для подання брокером заявки на участь у біржових торгах.

Після здійснення брокером угоди, її реєстрації на біржі, внесення біржового збору за угодою та оформлення біржового контракту по одному примірнику контракту направляють кожному клієнту (контрагенту) для виконання поставки або подання товару і розрахунків за нього.

Разом з біржовим контрактом брокерська фірма передає клієнту звіт брокера про виконану роботу відповідно до укладеної з ним угоди-доручення. У звіті брокера подається розрахунок остаточної суми винагороди брокерській фірмі за надану нею посередницьку послугу (з урахуванням фактичної ціни і суми угоди).

Окремі брокерські фірми не вважають звіт брокера документом, який є підставою для оплати клієнтом їх послуг, а лише "кошторисом витрат", і практикують складання і підписання сторонами акта здачі-приймання робіт, передбачених угодою чи договором-дорученням, на основі якого клієнт оплачує послуги брокера. Існує також варіант, коли за домовленістю сторін керівник підприємства-клієнта на звіті брокера пише резолюцію про свою згоду із змістом звіту і дорученням бухгалтерії виплатити брокерській фірмі зазначену у звіті суму.

Поруч з брокерами, що торгують на біржі і виконують тільки замовлення, що надійшли від їх брокерських контор, у біржовій ямі працюють так звані незалежні брокери (дилери-спекулянти), що

займаються виключно спекуляціями, використовуючи для цього власний капітал. Ця категорія брокерів працює, як правило, на ф'ючерсному ринку. Вони купують і продають або продають і купують багато разів упродовж дня, намагаючись до кінця дня вийти з ринку (ліквідувати свої позиції на ринку). Ці люди залучають для торгівлі на ринку власний капітал і тим самим забезпечують йому додаткову ліквідність.

Оплата діяльності дилера залежить винятково від прибутку, який він одержує у процесі діяльності, оскільки самостійно організовує і здійснює підприємницьку діяльність і, виходячи з цього, визначає власний рівень доходу.

Поиск по сайту: